Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

За дев'ять років до смерті, в 1958 р., І. Крип'якевич, ніби підсумовуючи свій внесок в українську історичну бібліо-



 

3 0 2


В А Д Ю К Т, Г>.

 

Графію, пише останню статтю «Бібліографія історії Укра їни в дожовтневий період». Надрукована в «Українському історичному журналі» (1958 р.), вона, по суті, являла собою Ґрунтовний огляд вітчизняних і зарубіжних бібліографі'і них посібників з історії України до 1917 р. У ній назива-ється перший бібліографічний посібник з історії України

 

— «Указатель источников для изучения малороссийского края» О. Лазаревського. Загальна кількість джерел стано-вить 42 позиції. У статті вказані не лише окремі видання, а й усі можливі розробки різних викладачів ВНЗів України, лекції В. Антоновича, статті Д. Багалія та ін. Нумерація біб-ліографічних джерел відсутня, але всі вони подані в хро-нології.

 

Найважливішою працею бібліографічного характеру, яку було опубліковано в Україні, І. Крип'якевич вважає «Опьіт русской историографии» професора Київського університету В. Іконнікова (1891 р., 1908 р.) та звертає увагу на бібліографічні довідки у монографіях М. Грушевського, Д. Яворницького та ін. Учений перераховує 28 журналів та інших періодичних видань України і 2 польських журнали, які мали відділи рецензій і подавали бібліографічні огляди на своїх сторінках. Особливу увагу звертає вчений на жур-нал «Киевская старина», наголошуючи, що саме він відіграв значну роль в організації бібліографії в Україні. Наприкін-ці статті І. Крип'якевич так формулює мету своєї роботи

 

— «все це можна буде використати для створення великої зведеної праці з історичної бібліографії України». Однак ця важлива ініціатива вченого так і не була втілена в життя. Перший том фундаментальної бібліографії з історії Украї-ни планувалася на 1954 р., але не вийшов у світ, а робо ту з його підготовки припинили з невідомих причин.

 

Пізніше, в 1965 р., у листі «Про необхідність видання бібліографії з історії УРСР» до редакції «Українського і і торичного журналу», разом з іншими науковцями (Я. Ісаг вич, Я. Дашкевич та ін.), вчений ще раз закликав наукову

 

ЮЛ


С Т У Д Е Н Т С Ь К І Р О З В І Д К И

 

громадськість «...схаменутись, бо успішне наукове опрацю вання історії України вимагає цього» [1, с. 33 — 34]. Це буп.і остання спроба І. Крип'якевича пробудити свідомість свої сучасників. Через два роки виданого вченого не стало.

 

Гуманні та професійні якості І. Крип'якевича, як бачи мо, лише сприяли підвищенню культури його наукових праць, він був бібліографом з пильним оком, розвинутою інтуїцією та «стратегічним» викладом думок. Він глибоко усвідомлював перипетії історичного минулого України, ба гато прислужився для її майбутнього, віддав всі сили, розум і талант змаганням за національну ідею, боротьбі за нашу волю і незалежність. І. Крип'якевич жив і трудився задля на уки, нації, держави.

 

1. А р у т ю н о в а С. Б і б л і о г р а ф і я в ж и т т і та творчості українсько - го в ч е н о г о І. К р и п ' я к е в и ч а // Вісник Кн . П а л а т и . — 1999. — № 9.

 

- С. 3 2 - 3 4 .        
. В о л о д и м и р Г р а б о в е ц ь к и й . А к а д е м і к Іван К р и п ' я к е в и ч . До  
120 - річчя з д н я н а р о д ж е н н я . — Івано - Франківськ, 2005. — 200 с.  
3. Г р а б о в е ц ь к и й В. Історія У к р а ї н и в п р а ц я х академіка  
І. К р и п ' я к е в и ч а / / Р е г і о н а л ь н а наук . - теорєт . к о н ф е р е н ц і я , присв .  
1 0 5 - р і ч ч ю з д н я н а р о д ж е н н я І . П . К р и п ' я к е в и ч а : Т е з и д о п . — Івано -  
Ф р а н к і в с ь к . - 1991. - С. 79.
4 . Д а ш к е в и ч Ярослав . Постаті: Н а р и с и п р о діячів історії, по -
               

л і т и к и , к у л ь т у р и / 2 - ге вид . , в и п р а в л . і д о п о в н . — Львів: Львівське

 

в і д д і л е н н я [УАД ім. М . С. Г р у ш е в с ь к о г о НАНу / Л і т е р а т у р н а

 

агенція «Піраміда»], 2007. — 808 с.


УДК 007:304:72. (477) « 1 8 »

 

 

ІЮРОБЕЦЬ Л. М.

 

 

ЮЛІАН ЗАХАРІЄВИЧ - О С Н О В О П О Л О Ж Н И К ЛЬВІВСЬКОЇ

АРХІТЕКТУРНОЇ ШКОЛИ

 

 

) Іосліджено діяльність Ю л і а н а Захарісвича . Н а г о л о т е н о на вне - ску в ч е н о г о в н а у к у та мистецтво . Увагу зосереджено на особли -

 

ностях н а у к о в о г о підходу до в и в ч е н н я архітектури .

 

Ключові слова: мистецтво, архітектор, архітектура, архітектурні пам'ятки.

 

Творча особистість Ю. Захарієвича гармонійно і масш-табно реалізувалась у багатьох напрямах мистецтва. Ю. За-харієвич — видатний діяч культури, твори якого — яскрава сторінка архітектури Львова останньої чверті XIX ст. Свої архітектурні споруди він збагачував кованим та литим ме-талом, скульптурною пластикою, ліпниною, розписом, ві-тражем, керамічними деталями, чудовими столярними ви-робами.

 

Народився Ю. Захарісвич 17 липня 1837 р. у Львові. Се-редовище тогочасного Львова, багате на історичну спадщи-ну та приклади взаємодії різних культур, значно вплинуло на його становлення та вибір професії. Варто зазначити, що Ю. Захарієвич був ровесником перших зразків архітектури неостилів на галицькому грунті. Після закінчення реальної школи він вступив до Технічної академії у Львові, де на тех-нічному відділі викладалася й архітектура (проф. Ю. Бески-да) та вільноручний рисунок (проф. К. Гунглінгер). Потім, як було популярно в той час, продовжив навчання у По-літехнічному інституті Відня —СТОЛИЦІАвстро-Угорської

 

3 0 5





©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.