н с. Варниці, поблизу Бендер. Похований у кафедральній церкві Св. Юрія у м. Галаці (Румунія). Восени 1999 р. пере-похований у Батурині.
Україна — з її вільним козацьким духом, із самовряду-ванням міст і містечок, зі своєю козацькою армією, зі своїм самобутнім адміністративним поділом (на полки і сотні як
3 1 1
С Т У Д Е Н Т С Ь К І Р О З В І Д К И
територіальні одиниці), із демократичною формою обрап ня всієї адміністрації і всього гетьманського уряду, із свої ми навчальними закладами, друкарнями, храмами — бул.і чужорідним утворенням у російському царстві й вик л икал, і острах не лише у самодержавців. В оточенні царя виношу в, і лися плани віддати Україну Меншикову або англійському герцогові Мальборо. Петро щедро роздавав землі на Укр.і їні своїм наближеним: Шереметьєвим, Толстим, Долгору ким. Петро І й уві сні не міг уявити імперію без України, яки була в союзі з Росією на договірних умовах, що по-різному ігнорувались.
Наступ російського уряду на державність України ви явився в так званих «Коломацьких статтях», укладених при обранні на гетьманство І. Мазепи (1687 р.). Україна не мала права порушувати мир з Кримом та Польщею, позбавляти ся права зносин з будь-якими іншими державами, москок ські війська вводились уже в столицю Гетьманщини — міс то Батурин, щоб контролювати усі дії гетьманського уряду Вперше було заборонено називати «Малоросійський крап гетьманського регименту», а потрібно було говорити, що він на лежить до єдиної держави з Великоросією, заперечу в, і лась гетьманська влада в Україні, а значить, заперечувалась і її державність. Петро І не лише втручався у внутрішні спра ви України, надміру визискуючи українську людність дня подальшого ведення війни, але й вирішив звести нанівець самостійність української держави й скасувати її козацькип устрій. «Довідавшись про штани Петра, І. Мазепа, підтри маний більшістю вищої старшини, розпочав (бл. 1704 р.) з польським королем Станіславом Лещинським, а згодом - із шведським королем Карлом XII, таємні переговори, які завершилися 1708 р. Угодою про прилучення України до антимосковської коаліції, основна мета якої була: «чтоб ма лороссийские козацкие народы от России были особое ким жение, а не под Российскою державою», — як говориться г «Енциклопедії українознавства».
3 1 2
Дрило І. Б.
Радянська історіографія винесла такий вирок І. Мазе-пі: зрадник свого народу і Росії, різко посилив феодально-кріпосницьку експлуатацію селянства, жорстоко приду-шував селянські повстання. І зрозуміло чому: імперія не допускала навіть натяків про можливість існування неза-лежної, вільної України. Гетьмани України, окрім Богдана Хмельницького, на думку царя Петра, були «ворами и из-менщиками». Акценти на зрадництві замінювали трагічні-ші і печальніші сторінки історії України періоду Гетьман-і цини.
Лише зазирнути в будь-який підручник з історії Укра-їни, енциклопедію — скрізь І. Мазепа постає зрадником, ворогом народних мас. Ось, наприклад, у «Енциклопедії Іс-торії України» — «Мазепа Іван Степанович — гетьман Ліво-бережної України, зрадник українського народу». Виникає запитання: яким чином І. Мазепа зрадив Україну? Зрадив тим, що хотів об'єднати українські землі, насамперед Геть-манщини, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Сло-божанщини й Ханської України у складі єдиної української держави і встановити міцну автократичну гетьманську вла-ду у становій державі із збереженням традиційної системи козацького устрою?! Також у цьому енциклопедичному ви-данні сказано: «спроби буржуазно-націоналістичних фаль-сифікаторів виправдати зрадництво Мазепи повністю ви-криті українськими радянськими істориками».
Століттями царські власті і продажне духовенство ор-ганізовували анафеми сміливцям, називали іудами, хрис-топродавцями, кривоприсяжниками, зрадниками. Ці ж звинувачення підхопила російська історична наука, а за нею — й прислужницька українська історіографія, бо іншій не дозволено було існувати офіційно. Навіть «Святе Пись-мо» на Україні мусили передрукувати не із старих україн-ських книжок, а з російських. То що вже можна говори ти про історіографію? Початок негативної оцінки діяльності І. Мазепи почав не хто інший, як сам Петро І. Він написав