Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Огріхом праці К. Студинського «Пересторога, русы«im памятник початку XVII віка, історично-лїтературна студии Льв., 1895», М. Грушевський вважає безпосередньо саму її



 

побудову —« . . . Щ О В І НсхемоюС В О Є ЇстудиїП О Л О Ж И В КОМІ II

 

тарій критичний і еґзеґетичний до розібраної памятмі і хоча цей спосіб викладу полегшував роботу авторові, Іш дозволяв висловлювати свої спостереження про все, однії* він був не придатний «для студиї; студия є студия, хоч І ні й аналітична, а не commentarius perpetuus, сей має на мпі об'яснити кожне поодиноке місце памятки, та — цілу їм мятку» [11, с. 25].

 

Цікавим щодо оцінки подання матеріалу у слоні и і ках, є відгук на видання М. Уманця і А. Спілки. «Слові» рі росийсько- український. Т. 1: А —К, Т. 2: Л —П. Льв.,18і» 1 і 1895». Так, рецензент під криптонімом Б. відзначаєд н и щ

 

побудову згаданого словника, де «замість пояснення цим тами і увагами ужитку росийських слів, ми бачимо в c m варі, навпаки, українські цитати і виясненнє українські і-слів, як би сей словар зложено не для вивчення росийської мови, а української» і слушно зауважує: «...але такий вар треба було б назвати якось инше, тільки не росийси > > українським словарем» [1, с. 57].

 

У «ЗНТШ» привертають увагу декілька рецензій вид.і і ного українського історика і публіциста С. Томашівські >і 11 на видання товариства «Просвіта», у яких він дає як понітивну, так і негативну оцінку її книжкової продукції. Т.н>

 

характеризуючи якість викладу матеріалу А. Борковсьмім у книжці «Богдан Хмельницький», критик зазначає: І І > похвалу книжечки треба сказати, що написана цікаво,міч

 

замало прозоро» [24]. «Усе оповіджене ясно, зрозуміло і і п > важно», — відгукується С. Томашівський про видання «При славного сербского ученого Бука Стефановича Караджич.! [26], поруч з цим, він негативно висловлюється про праці' • Л. Селянського «Цікаві розмови про держави і народи <и

 

Ропи», недоліком якої служила: «Форма сих розмов — бет

 


П А Л Ю Х О. И.

 

І ристичне оповіданнє, досит недоладне, з сильним запахом

і орвілізму» [25, с. 41].

 

Отже, стосовно викладу і побудови ставилися цілком і онкретні вимоги: праця цінувалась, якщо була послідовно, цікаво, виважено написана і максимально повно висвітлю-иаііа поставлені питання, а недоліками вважались як надто непотрібна лаконічність, так і довготривале трактування, а іакож — брак пропорції у розгляді матеріалу.

 

Особливу увагу в рецензіях і критичних замітках у

• <ЗНТШ» та «ЛНВ» звернено на мову видань: українська мова знаходилася під забороною у Російській імперії, а в Га-личині у XIX ст. стала наріжним каменем наукових дискусій. Гак, українофільський напрям обстоював вживання народ-

 

і юї мови та фонетичного правопису. Поза тим, у галицько-му суспільстві прижився і тривалий час використовувався

і гимологічний правопис, а щодо використання української мови існували різні думки, зокрема, розглядалось пристосу-нання її до потреб науки через штучне утворення «язичіє». С .іма ж народна мова, засмічена особливо польськими та

І >осійськими словами, потребувала відповідної усталеності. Все це у сукупності знайшло своє відображення у відгуках українських діячів про книгу Львова на зламі XIX—XX ст.

 

Так, оцінюючи мову праці Я. Миколаєвича «Опис іеоґрафічно- статистичний повіта Камянецкого», М. Корду-Ііа зауважує, що вона «доволї чиста, хоч декуда стрічають

і я такі слова і фрази як: зовимий, присоединив, зими при-

і метою єсть і т. и.» [20, с. 55]. «...Неконче поправна мова, зна-чне число польонїзмів і росизмів» не додавала цінності, на думку М. Грушевського, й «дісертациї з істориї у.-руського письменства» — вищезгаданій праці К. Студинського «Пе-ресторога, руський памятник початку XVII віка» [11, с. 29].

І Іоза тим, авторитетний критик відзначає якість слова І. Франка, твори якого — повість «Для домашнього огнища» І1)] та збірка поезій «Мій Ізмарагд» [10, с. 176] — написані гарною мовою», хоча про повість все ж додає: «...є подеку-ди барбаризми, але їх дуже небогато» [9, с. 35].

 


П Р А Ц І З Д О Б У В А Ч І В

 

Особливо різка критика звучала зі сторінок часописи' стосовно праць, виданих «язичієм». Так, відомий україп ський культурно-освітній діяч В. Білецький, рецензуючи IUI дання документів Ставропігійського інституту «Monumenta confraternitatis stauropigianes leopoliensis»,у п о р я д к о в а н і

 

В. Милковичем, схвально відзначає, шо «передне слово і зміст» подані «в язиці латиньскім, а не в язиці, якого ужп вали редактори «Юбилейного Изданія»; була се «тверда-мішанина, до якої жаден нарід не признають ся», «язик латинський» же — «приступний для цілого ученого сьві та» [3, с. 53]. Критик під криптонімом Ф. М. [Ф. Марисяк|, оцінюючи мову праці І. ІПараневича «Церковная унія на Руси и вліяніе ей на зміну общественного положення мір-с кого руского духовенства. Льв. 1897», яка вийшла також у польському варіанті 1899 р., з жалем констатує, що «що до мови і її чистоти польське виданнє без порівняння красше, ніж руське — якесь mixtum compositum із слів чисто русь-ких, польських та московських» [27, с. 13]. Галицьку штучну мову А. Петрушевича нещадно критикує М. Грушевський: «В парі з сим іде й та незвичайна мова, котрою пише най-старший з галицьких обіцеруссів свої праці; от нпр. кілька прикладів з перших сторін другої публікації: «митрополи-чьяго уряда», «увЬренося» [12, с. 1], «оставили вь спокоЬ» [12, с. 2], «первоначальной посады» [12, с. 3], «не озадачили Thx же о самой большой древности», «нинЬшнее наводненіе основаній [12, с. 8]. Все се разом узяте робить творенія о. Пе-трушевича зовсім «неудобочтомими» [12, с. 12].

 

Мовні проблеми стосувалися не тільки оригінальних творів — позначились вони також і на перекладних видан-нях, де точність перекладу необхідно було поєднувати з ви-могами української мови. Так, В. Гнатюк, рецензуючи збірку поетичних перекладів «Доля» Павла Граба (П. Грабовсько-го), зазначає: «Переклади і переспіви в «Долі» найкрасші ті, що їх автор брав з оригіналів, як нпр. з російської і польської мови. Загалом переклади з чужих мов не є докладні, бо се

 

2 6 2


ІІАЛЮХ О. В.

 

іипчайно переклади з росийських, часом недокладних пе-I" і надів, а пересьпіви Граба (перерібки поезий чужих ав-юрів) вийшли формою слабі, і мова в них недоладна». [5,

 

• 4)2]. Оцінюючи ж переклад А. Кримського казок В. Клоус-нчіа, В. Гнатюк вважав недоліком, зокрема те, що гіерекла-І.ІЧ «так невільничо держав ся тексту, що деякі місця треба

 

перечитувати пару разів, щоби остаточно порозуміти, про що там мова». Співвідносячи ж вірність перекладу і мовні мпмоги, рецензент підсумовує: «...вірність перекладу є дуже і'.іжною річию, але не меньше важною є й мова, якою послу-гуєсь хто при перекладі. Коли вона противить ся вимогам 11 а ного язика, тогди вартість переводу спадає ad minimum» |Н, с. 27].

 

Отже, чистота і граматична правильність належали до позитивних сторін при оцінюванні мови твору, з іншо-го боку — засилля полонізмів, русизмів, а також її штучне у творення — «язичіє», пропаговане і вживане у цей час у Галичині русофілами, вважались суттєвим негативним фактором. У перекладах цінувалася не тільки відповідність оригіналові, але й належна адаптація його до вимог україн-ської мови.

 

Важливою ознакою вартості, на думку критиків, була також наявність у виданні відповідних елементів апарату, які орієнтували читача у його змісті і структурі та значно полегшували користування ним. Відзначимо, що бібліогра-фічний опис, вміщених, зокрема у «ЛНВ», видань, включав окрім вихідних даних, також відомості про зміст, передмо-ву, вступ, коментар, примітки, бібліографічні покажчики, які часто зазначались посторінково. У рецензіях апарат роз-глядався в контексті змістового розбору самого видання, тому частіше його відсутність та хиби були предметом для обговорення.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.