Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Ника. В цьому випадку спостерігається зворотний процес внутрішня діалогізація монологічного висловлення, яка імінює його модальність. Редукція питально-відповідні іі



 


ГІРАЦІ ЗДОБУВАЧІВ

 

конструкції означає імплікацію«Я»у значенні«Ти».Це

 

Редбачає комунікативну пасивність адресата — його п сутність у тексті як «слухача» (зазвичай в текстах для най лодших) певної мовленнєвої дії адресанта, що вже містит собі можливу реакцію дитини на певну ситуаціїо.

 

Безпосередній адресат, в прямому вираженні дити адресата, відповідає використанню простих форм усн діалогічного мовлення, насамперед другої особи на поз чення адресата-дитини міжособистісного діалогу. Пе несення діалогічних структур у такий комунікативно д їстий контекст, як поетичне мовлення, так як у літерат розрахованій на дорослого читача, викликає їх різнома ні трансформації. Тому з проаналізованого можемо змо лювати три основні різновиди типів текстотворення дітей:

 

1. Модель «Я —Ти» як результат діалогізації автокомуш тивної моделі «Я-Я». Безпосередній адресат у цьому різвиді, тотожний одному з авторських«Я».Цьому відпові умовність номінації«Ти»:її комунікативним підтексто функція суб'єкта мовлення. Тому цей тип «ти-висловлюва

 

позначений відсутністю дистанціїміжадресантом і дитин адресатом, яка є характерною ознакою комунікативної р ки«Я —Ти».Натомість«Ти»виступає тут синонімом

 

(друг-одноліток), особливо така форма актуальна, к через віршований текст дитині подається певна повчальї пізнавальна інформація на прикладі досвіду однолітка. авторський текст і стосунки між комунікантами нагаду майже повну функціональну взаємодію адресанта і адр та, що спостерігається у внутрішньому мовленні. Існує мі ливість синонімічної заміни другої особи першою, що 111 водить до нейтралізації адресатного смислу «Ти» у так контексті.

 

2.Небажана модель невизначеності «Ти», тобтойоговідповідність позиції адресата, спостерігається і щодо двох шорських «Я», автор виступає взірцем для дитини, дорої

 

2 3 4


Комплнонич M l'

 

наставником. Типовим для автоадресованих висловлювані, є недиференційованість«Я»і«Ти»,а саме — відсутнії гі.

 

взаємодії чи зіткнення двох самостійних мовленнєвих дій, двох поглядів,комунікативного контексту.В цьому різнови

 

ді «ти-висловлювань» відбувається збільшення відстані між комунікантами. Позиція адресанта є невизначеною. Щодо «Ти» — суб'єкт мовлення перебуває в невизначеному стано-вищі, обіймаючи позиції носія і внутрішнього, і зовнішньо-го мовлення одночасно, автор бере на себе настановну, від-повідальну позицію дорослого наставника, у такий спосіб досягається монологізація внутрішньої мовленнєвої діяль-ності і, в той же час, — імітація усного діалогу, що здійсню-ється за допомогою імперативної форми, яка, на відміну від івернення, саме й передбачає комунікативну окресленість позицій адресанта й дитини-адресата. Таким чином, адро-і анту, який перебуває на межі автоадресованого та адресо-ваного мовлення, відповідає тут адресат, повністю локалізо-ваний в автокомунікативному просторі. Тобто «Ти» також появляється функціонально тотожним одному з«Я».Багато

 

іпслідників вважають, що в дитячій літературі (особливо іди наймолодших читачів) не ідентифікується форма«Ти»ми«Я»,а ці форми поєднуються уособленням у спільних зу-

 

і пнлях, пізнанні навколишньої дійсності як«Ми».

3. Модель «Я - Ти» як результат адресатного розмикання щііпокомунікативного контакту з дитиною. У цьому випад-

Ку вже «Ти» локалізований як усередині автокомунікації,

 

I .11 і поза нею. Єдиним носієм внутрішньої мови є дитина-іідресант(«Я»),а за адресата виступає як його (адресанта) ипу грішній діалогічний образ(«Я»),так і випадковий, неви

 

'і І,І'ІСІІИЙ зовнішній реципієнт. Тобто перед дитиною постає II' 'ДІюліток, герой, з яким вона себе ототожнює, через нього

 

ііпгор передає, власне, ті концепції, які дитина хоче почути ' цей період свого розвитку, незалежно чи це елементарні н \ і.опаслідувальні форми, чи вже початкове зародження свої проблематики в поетичному або прозовому гем гі

 

VN


П Р А Ц І З Д О Б У Б А Ч І В

 

Відповідно, подібний різновид «ти -висловлювань» балан-сує між внутрішнім адресованим та внутрішнім не адресо-ваним свого роду монологічним мовленням.

 

Творення дитячої літератури, як ми вже з'ясували, не-можливе без урахування адресата, дитини-читача, на яко-го розраховує автор в процесі роботи над твором. В процесі творення автор неодмінно уявляє ту дитину, яка читатиме, дивитиметься, слухатиме твір, і саме до неї звертатиметься, навіть якщо в тексті немає прямих звернень, на зразок «лю-бий читачу». Ситуація інколи постає перед письменником у дещо тенденційному освітленні, захоплюючи письменни-ка можливістю не тільки зацікавити, а й повчати (особливо, коли це юний читач), керуючись думкою, що так званий ес-тетичний витвір — безкорисний.

 

Для тих, хто залучається до створення дитячої літера-тури, сьогодні актуальною є проблема спонукання дитини до самого процесу читання, оскільки формування навиків самостійної роботи з книжкою — передумова інтелектуаль-ного та духовного розвитку дитини. Книга виховує дитину, додає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, приму - шує хвилюватися за своїх героїв, поринати у світ казок, фаі і тазій, пригод, вона дає можливість стати її головним героєм. Тому читання книжок в системі виховання дитини повинно займати особливе місце [3, с. 2].

 

Дитячий твір є психологічним орієнтиром розвитку особистості. Загальновідома думка про те, яке велике зна чення в розвитку дитини має книжка, яку вона читає. Су-часна психологія все частіше наголошує на тому, що жодне враження (яке б слабке воно не було) не зникає безслідно для дитячої психіки, воно йде в невідомі сфери нашої дуі 111 й там нагромаджується, створюючисвітогляд дитини.Тож

 

з'ясуємо детальніше, яке місце в системі педагогіки посідаї дитяче читання й дитяча книжка.Дитяче читанняслід роз

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.