Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу.
Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу у науці розуміється у двох значеннях: широкому та вузькому. У широкому значенні судовий контроль розуміється як діяльність суду, яка реалізується ним у встановленій законом процесуальній формі і спрямована на забезпечення законності дій та рішень органів і посадових осіб, що здійснюють досудове розслідування кримінальної справи1, тобто діяльність, що охоплює усі повноваження СУДУ У досудових стадіях кримінального процесу (щодо давання дозволів на провадження слідчих дій, застосування заходів кримінально-процесуального примусу, розгляду та вирішення скарг на дії, бездіяльність та рішення органів дізнання, слідчого, прокурора). Судовий контроль поділяється на три різновиди або форми: попередній (дозвільний); подальший (у межах стадії досудового розслідування); ревізійний (у судових стадіях провадження)2. У вузькому значенні судовий контроль охоплює лише діяльність суду із розгляду та вирішення скарг на дії, бездіяльність та рішення органів дізнання, слідчого, прокурора.
Суд (суддя) приймає рішення про обрання заходів процесуального примусу і включає в себе: взяття під варту (ст. 165 КПК); продовження строків тримання під вартою (ст. 165-3 КПК); поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника (ст. 7-3 КПК); направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу (ст. 205 КПК); усунення захисника від участі у справі (ст. 61-1 КПК); накладення арешту на вклади обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії (ст. 126 КПК).
Суд (суддя) приймає рішення про: прослуховування телефонних та інших переговорів (ст. 141 КПК); розкриття інформації, яка містить банківську таємницю (ст. 141 КПК); негласне проникнення до яштла або іншого володіння особи (ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією (ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); застосування інших технічних засобів одержання інформації (ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність »).
Слідчі дії., що провадяться з дозволу суду: огляд житла чи іншого володіння особи (ст. 190 КПК); обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 177 КПК); примусова виїмка з житла чи іншого володіння особи (ст. 178 КПК); виїмка матеріальних носіїв секретної інформації та/ або документів, що містять банківську таємницю (ст. 178 КПК); виїмка документа виконавчого провадження (ст. 178 КПК); накладення арешту на кореспонденцію (ст. 187 КПК); зняття інформації з каналів зв'язку (ст.187 КПК). За загальним правилом, у відповідності до ст. 110, 234,236 КПК, скарги на дії та рішення органу дізнання, слідчого, прокурора розглядаються при попередньому розгляді справи суддею чи при розгляді її ПОсуті, якщо інше не передбачено КПК.
Суд (суддя) у порядку окремого провадження розглядає та вирішує скарги: на постанову про порушення кримінальної справи (ст. 236-7, 236-8 КПК); на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (ст. 236-1, 236-2 КПК); на постанову про закриття кримінальної справи (ст. 236-5, 236-6 КПК); на затримання особи у порядку ст. 106 КПК; на постанову про відмову у застосуванні заходів безпеки або їх скасування (ст. 52-5 КПК).
Підсудність ї види
Підсудність, її види.
З'ясування питання щодо суду, який згідно з законом уповноважений розглядати та вирішувати по суті конкретну кримінальну справу, здійснюється на підставі правил про підсудність, передбачених гла-ною 2 КПК України. Ці правила встановлюють розподіл кримінальних справ між різними ланками тарізними судами однієї ланки судової системи України.
Підсудністьможна визначити як сукупність юридичних ознак (ознаки самого злочину, місце його вчинення, зв'язок кримінальних справ між собою) кримінальної справи, згідно з якою кримінально-процесуальний закон визначає, який суд має право і зобов'язаний розглянути справу по суті.
Визначення підсудності — це процесуальна діяльність прокурора, потерпілого (у справах приватного обвинувачення), судді, суду щодо встановлення юридичних ознак кримінальної справи і суду, компетентного розглядати дану справу по першій інстанції.
Попереднє визначення підсудності справи здійснюється прокурором при направленні справи до суду з обвинувальним висновком, з постановою про застосування до особи примусових заходів виховного чи медичного характеру або про закриття справи, а також потерпілим при зверненні до суду зі скаргою в порядку приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК). Остаточно питання про підсудність справи вирішує суддя при попередньому розгляді справи або суд у стадії судового розгляду.
Залежно від юридичних ознак, що визначають підсудність кримінальної справи, чинний КПК України виділяє наступні види підсудності: а) предметну (родову); б) територіальну (місцеву); в) персональну (спеціальну); г) за зв'язком справ.
Предметна (родова) підсудністьвизначається характером (родом або видом) вчиненого злочину, а також видом покарання, передбаченого за його вчинення. Правила предметної підсудності розподіляють певні категорії_кримінальних справ щодо їх судового розгляду по першій інстанції між судами різних ланок судової системи України, так званими різнойменними судами (ст.ст. 33 і 34 КПК), тобто встановлюють, суд якої ланки судової системи правомочний розглядати конкретну кримінальну справу як суд першої інстанції.
Так, згідно зі ст. 33 КПК районному (міському) суду — основній ланці в системі судів загальної юрисдикції — підсудні всі кримінальні справи, крім справ, підсудних вищестоящим судам і військовим сужать особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани військов службовці строкової чи надстрокової служби і військової служби з контрактом Збройних Сил України, Прикордонних військ Україн Служби національної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, які створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовцями-жінками, курсантами військових навчальних закладів (ст. З Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.91 р.).
Підсудність за зв'язком справ пов'язана з можливістю об'єднання в одному провадженні кримінальних справ за обвинуваченням декількох осіб у вчиненні одного або декількох злочинів або за обвинуваченням однієї особи — у вчиненні декількох злочинів, які можуть бути підсудними як різнойменним, так і однойменним судам за предметними, територіальними або персональними ознаками (ст.ст. 39, 40 КПК).
Цей вид підсудності визначається за наступними правилами.
1. У разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, коли ці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, справу розглядає той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено досудове слідство чи дізнання (ст. 39 КПК). Рішення про те, якому з декількох однойменних судів підсудна кримінальна справа, приймає прокурор або його заступник, який затвердив обвинувальний висновок. При визначенні підсудності у цій ситуації повинні враховуватися такі обставини, як місце проживання більшості обвинувачених, потерпілих чи свідків, забезпечення найбільшої повноти та об'єктивності дослідження обставин справи.
2. Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищестоящим з цих судів (ч. 1 ст. 40 КПК).
Різнойменними є суди, які мають різну родову (предметну) підсудність. Різнойменними є місцеві суди (районні (міські) суди і військові суди гарнізонів), з одного боку, і апеляційні суди (Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва, Севастополя й військові суди регіонів, Військово-Морських Сил України), з іншого боку. У разі встановлення, що об'єднані в одному провадженні кримінальні справи підсудні апеляційним судам і прирівняним до них, такі справи мають бути передані на розгляд даних судів.
3. Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні д кількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із зл чинів підсудна військовому суду, то справу розглядає військовий су (ч. 2 ст. 40 КПК).
4. При обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або кількох злочинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з обвинувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх обвинувачених розглядається загальним судом (ч. З ст. 40 КПК).
Частини 2 і 3 ст. 40 КПК визначають підсудність між загальним судами і військовими судами у справах про обвинувачення групи осі у вчиненні одного або декількох злочинів. У ч. З ст. 40 КПК під військовими злочинами розуміються військові злочини, передбачені розділом XIX Особливої частин КК.