Притягнення як обвинуваченого. Постанова про притягнення як обвинуваченого ,її форми і зміст

Притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення як обвинуваченого, її зміст та форма.Згідно з ч. 1 ст. 43 КПК обвинуваченим є особа, щодо якої в уста­новленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як обвинуваченого. Згідно зі ст. 5 КПК ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах ів поряд­ку, встановлених законом. Ст. 131 КПК такою підставоюназиває до­статність доказів, що вказують на вчинення злочину певною особою. Таким чином, на час притягнення особи як обвинуваченого слідчий у ході всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи повинен зібрати таку сукупність обвинувальних доказів, які б у результаті їхньої оцінки переконали його в тому, що, по-перше, злоч у вигляді суспільно небезпечної, протиправної і кримінально карно дії або бездіяльності було вчинено, і, по-друге, його умисно чи з не* обережності вчинила саме дана особа.

Обов'язковою умовою обґрунтованості притягнення особи як обви­нуваченого є відсутність обставин, які виключають провадження у кримінальній справі (ст. 6 КПК).

Притягнення особи як обвинуваченого повинно бути своєчасним, тобто здійснюватися зразу чи після встановлення для цього достатніх, вагомих і достовірних доказів.

Органи дізнання не мають права притягувати особу як обвинуваче­ного, як від свого імені, так і за дорученням слідчого. Враховуючи важ­ливість акту притягнення як обвинувачення, то здійснення його — цевиключна компетенція слідчого.

Пред'явлення обвинувачення особі з порушенням вимог закону щодо підслідності (ст. 112 КПК) повинно визнаватися недійсним.

Процедура притягнення особи як обвинуваченого в кримінальній справі (окрім справ приватного обвинувачення і протокольної фор­ми) складається із декількох самостійних процесуальних дій (ета­пів): а) винесення слідчим постанови про притягнення особи як обви­нуваченого; б) пред'явлення особі обвинувачення; в) роз'яснення прав обвинуваченому; г) допит обвинуваченого (ст.ст. 132, 143 КПК).

Маючи у своєму розпорядженні достатню кількість доказів вину­ватості певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Зміст даної постанови визначають статті 130 та 132 КПК. Вона складається з трьох частин: вступної, описової (мотивувальної) та ре­золютивної. У вступній частині постанови вказується: де, коли, хто, кому в якій справі пред'являє обвинувачення. В описовій (мотиву­вальній) частині вказуються прізвище, ім'я та по батькові обвинува­ченого, викладається фактична сторона злочинного діяння, а також перелік обставин, які визначають кваліфікацію інкримінованого зло­чину, тобто так звана загальна формула обвинувачення, що склада­ється з диспозиції статті (статей) Особливої частини КК, а також по­силання на статті Загальної частини кримінального закону. Подаль­ше викладення інкримінованих обвинуваченому діянь повинно бути вкрай конкретизовано, а тому у формулюванні обвинувачення слід вказувати: характер злочинного діяння (діянь), час, місце, спосіб і за­соби його вчинення, мотиви, якими керувалася особа, що скоїла зло­чин, та досяжні при цьому цілі, а також завдана шкода тією мірою, якою це встановлено на момент пред'явлення обвинувачення. Закон не вимагає, щоб у постанові слідчий наводив докази та їх джерела, якими обґрунтовується обвинувачення, але при необхідності їх мож­на навести, наприклад, коли мова йде про висновки судово-медичної експертизи з приводу причин смерті або ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, фактів затримання з речовим доказом або явки з повин­ною тощо. При пред'явленні обвинувачення у вчиненні декількох зло­чинів (або епізодів злочинної діяльності), які охоплюються одним складом злочину, обставини, які відповідають ознакам кожного з ін­кримінованих діянь (або епізодів), описуються в постанові окремо. Якщо обвинуваченому ставиться у вину скоєння декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то в постанові про притягнення особи як обвинуваченого повинно бути ві­дображено, які конкретно дії інкримінуються обвинуваченому по кожній статті окремо.

Якщо в кримінальній справі притягуються як обвинувачені де­кілька осіб, то стосовно кожного з них складається окрема постанова, її якій чітко вказується його конкретна роль у вчиненні злочину або серії злочинів.

У резолютивній частині постанови про притягнення як обвинува­ченого формулюється рішення слідчого про притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності і визначається юридична ква­ліфікація вчиненого діяння (діянь). При цьому вказуються прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць і рік народження обвинуваченого, а також пункт, частина і стаття кримінального закону, який передба­чає відповідальність за дані злочини.

Постанову підписує слідчий, який її виніс. З моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого особа стає обвинуваче­ним (ч. 1ст. 43КПК). Копія цієї постанови негайно направляється прокуророві.

Поиск по сайту: