Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Притягнення як обвинуваченого. Постанова про притягнення як обвинуваченого ,її форми і зміст



Притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення як обвинуваченого, її зміст та форма.Згідно з ч. 1 ст. 43 КПК обвинуваченим є особа, щодо якої в уста­новленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як обвинуваченого. Згідно зі ст. 5 КПК ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах ів поряд­ку, встановлених законом. Ст. 131 КПК такою підставоюназиває до­статність доказів, що вказують на вчинення злочину певною особою. Таким чином, на час притягнення особи як обвинуваченого слідчий у ході всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи повинен зібрати таку сукупність обвинувальних доказів, які б у результаті їхньої оцінки переконали його в тому, що, по-перше, злоч у вигляді суспільно небезпечної, протиправної і кримінально карно дії або бездіяльності було вчинено, і, по-друге, його умисно чи з не* обережності вчинила саме дана особа.

Обов'язковою умовою обґрунтованості притягнення особи як обви­нуваченого є відсутність обставин, які виключають провадження у кримінальній справі (ст. 6 КПК).

Притягнення особи як обвинуваченого повинно бути своєчасним, тобто здійснюватися зразу чи після встановлення для цього достатніх, вагомих і достовірних доказів.

Органи дізнання не мають права притягувати особу як обвинуваче­ного, як від свого імені, так і за дорученням слідчого. Враховуючи важ­ливість акту притягнення як обвинувачення, то здійснення його — цевиключна компетенція слідчого.

Пред'явлення обвинувачення особі з порушенням вимог закону щодо підслідності (ст. 112 КПК) повинно визнаватися недійсним.

Процедура притягнення особи як обвинуваченого в кримінальній справі (окрім справ приватного обвинувачення і протокольної фор­ми) складається із декількох самостійних процесуальних дій (ета­пів): а) винесення слідчим постанови про притягнення особи як обви­нуваченого; б) пред'явлення особі обвинувачення; в) роз'яснення прав обвинуваченому; г) допит обвинуваченого (ст.ст. 132, 143 КПК).

Маючи у своєму розпорядженні достатню кількість доказів вину­ватості певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Зміст даної постанови визначають статті 130 та 132 КПК. Вона складається з трьох частин: вступної, описової (мотивувальної) та ре­золютивної. У вступній частині постанови вказується: де, коли, хто, кому в якій справі пред'являє обвинувачення. В описовій (мотиву­вальній) частині вказуються прізвище, ім'я та по батькові обвинува­ченого, викладається фактична сторона злочинного діяння, а також перелік обставин, які визначають кваліфікацію інкримінованого зло­чину, тобто так звана загальна формула обвинувачення, що склада­ється з диспозиції статті (статей) Особливої частини КК, а також по­силання на статті Загальної частини кримінального закону. Подаль­ше викладення інкримінованих обвинуваченому діянь повинно бути вкрай конкретизовано, а тому у формулюванні обвинувачення слід вказувати: характер злочинного діяння (діянь), час, місце, спосіб і за­соби його вчинення, мотиви, якими керувалася особа, що скоїла зло­чин, та досяжні при цьому цілі, а також завдана шкода тією мірою, якою це встановлено на момент пред'явлення обвинувачення. Закон не вимагає, щоб у постанові слідчий наводив докази та їх джерела, якими обґрунтовується обвинувачення, але при необхідності їх мож­на навести, наприклад, коли мова йде про висновки судово-медичної експертизи з приводу причин смерті або ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, фактів затримання з речовим доказом або явки з повин­ною тощо. При пред'явленні обвинувачення у вчиненні декількох зло­чинів (або епізодів злочинної діяльності), які охоплюються одним складом злочину, обставини, які відповідають ознакам кожного з ін­кримінованих діянь (або епізодів), описуються в постанові окремо. Якщо обвинуваченому ставиться у вину скоєння декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то в постанові про притягнення особи як обвинуваченого повинно бути ві­дображено, які конкретно дії інкримінуються обвинуваченому по кожній статті окремо.

Якщо в кримінальній справі притягуються як обвинувачені де­кілька осіб, то стосовно кожного з них складається окрема постанова, її якій чітко вказується його конкретна роль у вчиненні злочину або серії злочинів.

У резолютивній частині постанови про притягнення як обвинува­ченого формулюється рішення слідчого про притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності і визначається юридична ква­ліфікація вчиненого діяння (діянь). При цьому вказуються прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць і рік народження обвинуваченого, а також пункт, частина і стаття кримінального закону, який передба­чає відповідальність за дані злочини.

Постанову підписує слідчий, який її виніс. З моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого особа стає обвинуваче­ним (ч. 1ст. 43КПК). Копія цієї постанови негайно направляється прокуророві.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.