Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності

Відповідно до вимог ст. 7 КПК суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втра­тило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У цій же статті в частині другій спеціально вказується, що проку­рор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазна­чених у статті 48 КК (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки), складає мотивовану постанову про на­правлення справи до суду для вирішення питання про звільнення осо­би від кримінальної відповідальності.

Під звільненням від кримінальної відповідальності в судовій прак­тиці розуміється відмова держави від застосування до особи, яка вчи­нила злочин, встановлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснюється судом у ви­падках, передбачених КК і в порядку, встановленому КПК (п. 1 поста­нови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №. 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

В законі передбачені ще декілька підстав для закриття справи зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Так у ст. 7-1 КПК зазначається, що провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку:

1) з дійовим каяттям;

2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів вихов­ного характеру в порядку, передбаченого ст. 447 КПК;

4) з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5) із закінченням строків давності.

До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримі­нальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначених вище, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному по­рядку.

Прокурор або слідчий у разі винесення постанови про направлення справи до суду у випадках, передбачених у ст. 7-1 КПК, повинні озна­йомити обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його пред­ставника з названою постановою, а в разі їх вимоги — з усіма матеріа­лами справи та роз'яснити їхні права, передбачені КПК.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав прохо­дить низку процедурних етапів: а) попереднє притягнення особи як обвинуваченого та роз'яснення суті обвинувачення (ст.ст. 131-143 КПК); б) роз'яснення прав обвинуваченого, передбачених КПК, зокре­ма, роз'яснення суті правових наслідків рішення, яке приймається, права заперечувати проти закриття справи за цією підставою та озна­йомитися зі всіма матеріалами справи, про що складається відповід­ний протокол; в) винесення слідчим або прокурором мотивованої по­станови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; г) погодження з прокурором вказаної постанови слідчого; д) ознайомлення обвинува­ченого, його захисника, потерпілого або його представника з постано­вою, а за їх вимогою — з усіма матеріалами справи; е) розгляд поста­нови слідчого, прокурора, суддею місцевого суду в судовому засіданні; є) винесення суддею постанови про закриття кримінальної справи у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності допускається лише при наявності достатніх доказів винуватості особи у вчиненні кон­кретного злочину, у зв'язку з чим вона повинна бути притягнута як обвинувачений (ст. 131 КПК). При відсутності таких достатніх дока­зів провадження в справі продовжується і може бути закрито тільки за підставами, що вказані в ст. 213 КПК.

Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності складається з описової та резолютивної частин.

В описовій частині наводяться: обставини справи, як вони були встановлені на досудовому слідстві; місце, час, спосіб, мотиви та на­слідки злочину, який вчинений обвинуваченим, а також докази (при посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи), зібря ні в справі, відомості про потерпілого; показання обвинуваченого п суті пред'явленого обвинувачення, доводи, які наведені ним на свій захист та результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання; підстави звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. В резолютивній частині наводяться відомості щодо обвинуваченого, коротко викладається сутність пред'­явленого обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, який передбачає даний злочин. Постанову підписує слідчий із зазна­ченням місця й часу складання, а згоду дає прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Поиск по сайту: