Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Процесуальний порядок та особливості допиту



Процесуальний порядок та особливості допиту.

Допит — це слідча дія, змістом якої є отримання та фіксація у вста­новленій кримінально-процесуальним законом формі показань, в ііких містяться дані, що мають значення для правильного вирішення справи.

Від процесуального стану допитуваних допит поділяється на до­пит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, судового (експерта.

Допитсвідка. Свідок може бути допитаний про будь-які обставини, що цікавлять слідство, в тому числі і про особу обвинуваченого, потер­пілого та своїх взаємовідносин із ними. Предметом допиту свідка, тоб­то коло обставин, що встановлюються за допомогою показань свідка, визначається слідчим. До предмета допиту насамперед належать об­ставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі (ст. 64 КПК).

Слідчий викликає на допит свідка, як правило, повісткою, яка пручається йому під розписку, а у випадку його тимчасової відсутнос­ті — кому-небудь із дорослих членів сім'ї, органу місцевого самовряду­вання, ЖЕКу або адміністрації за місцем роботи. В повістці повинно бути вказано: хто викликається як свідок, куди і до кого, день та час явки, а також наслідки неявки, передбачені ст.ст. 70, 71, 166 КПК. Свідок може бути викликаний також телефонограмою або телегра­мою. Повістка надсилається поштою або посильним з таким розрахун­ком, щоб свідок мав можливість своєчасно з'явитися за викликом. Розписка з означенням дати і часу вручення повертається слідчому.

Свідок допитується як у місці провадження слідчої дії, тобто в службовому кабінеті слідчого, так і за місцем його перебування, якщо це диктується ситуацією, що склалася.

Свідок допитується у відсутності інших свідків. При цьому слід­чий вживає заходів до того, щоб свідки які викликані в одній справі, не могли спілкуватися між собою до закінчення допиту (ч. З ст. 167 КПК). Сам допит свідка, особливо коли мова йде про перший допит, можна умовно розділити на три частини, стадії: підготовча, вільна розповідь і відповіді на запитання слідчого.

На підготовчій стадії допиту слідчий, відрекомендувавшись сам, упевнившись в особі свідка шляхом перевірки особистих документів (паспорта, військового квитка, службового посвідчення), складає иступну частину протоколу і фіксує в ній його анкетні дані. Потім слід­чий зобов'язаний роз'яснити свідку його права та обов'язки (ст.ст. 69, 70 КПК), акцентувати увагу на п. 6 ст. 69 КПК і положення ст. 69 КПК, тобто на його право не давати показання проти себе та стосовно членів сім'ї і близьких родичів. Заяви свідка про згоду або незгоду да­вати показання з цих питань заносяться до протоколу. Слідчий попе­реджає свідка про кримінальну відповідальність за відмову від даван­ня показань і давання завідомо неправдивих показань. Далі, слідчий повинен з'ясувати характер взаємовідносин М свідком і потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим, оскільки це обхідно не тільки для правильного визначення тактики допиту, ал об'єктивної оцінки показань свідка.

Друга стадія — стадія вільної розповіді, яка починається з про зиції слідчого допитуваному розповісти все, що йому відомо про ставини, у зв'язку з якими він викликаний на допит (ч. 4 ст. 167 КП Перед цим свідка, хоча б у загальних рисах, слід інформувати п справу, в якій він викликаний на допит, щоб йому було зрозуміло, саме обставини цікавлять слідчого.

Оскільки отримані показання в подальшому підлягають перевір ці, то є потреба їх деталізувати, і тоді допит переходить у наступну стадію — постановку запитань слідчим і отримання на них відповідей допитуваного. Забороняється ставити навідні та вловлюючи питання, а також запитання, які ображають честь і гідність допитуваного, аб такі, що потребують висловлення особистих думок, суджень, висно ків щодо суті подій, які розглядаються.

Під час допиту свідку можуть пред'являтися різні документи, за читуватися витяги з показань інших осіб, відтворюватися відеозапис І звукозапис. Усе це фіксується в протоколі допиту свідка.

У свою чергу, свідок може користуватися нотатками, розрахунка­ми, робити малюнки, плани, схеми, які теж обов'язково додаються до протоколу.

Свідок має право особисто написати свої показання, але при цьому необхідно дотримуватися таких вимог: а) коли він сам про це просить; б) у присутності слідчого. Перед цим слідчому доцільно самому запов­нити анкетну частину протоколу й усно допитати його. Про те, що по­казання написані свідком власноручно, вказується в протоколі допи­ту. Після закінчення допиту слідчий повинен надати свідкові можли­вість особисто ознайомитися з його змістом. На прохання свідка про­токол може бути йому прочитаний слідчим.

Свідок і особи, які брали участь або були присутні на допиті, мають право просити про внесення змін і поправок до протоколу. Ці зміни і доповнення заносяться слідчим у протокол. Протокол підписують сві­док, слідчий і особи, які були присутні або брали участь у допиті. Якщо він написаний на кількох сторінках, то свідок підписує кожну сторінку окремо (ст. 170 КПК).

Відповідно до ст. 169 КПК допит німого або глухого свідка прова­диться за правилами ст. 167 КПК з участю особи, яка його розуміє. Про участь цієї особи в допиті свідка зазначається в протоколі. Якщо німий або глухий пише і читає, слідчий за власною ініціативою або за його проханням може поставити йому запитання письмово і він у при­сутності слідчого та особи, яка його розуміє, може написати свої по­казання власноручно.

Допит потерпілого. Виклик і допит потерпілого проводиться за правилами виклику і допиту свідка, але з деякими відмінностями. Пе­ред початком допиту він, як указано вище, попереджається слідчим про кримінальну відповідальність лише за дачу завідомо неправдивих показань; з'ясовуються відносини потерпілого з підозрюваним і обви нуваченим.

Перед першим допитом особи як потерпілої слідчий оголошує йому постанову про визнання потерпілим і роз'яснює права, передвчені ст.ст. 49, 52-1 КПК. У протоколі допиту слідчий також зазна­чає, що потерпілому роз'яснено його право заявити цивільний позов (ч. 2 ст. 122 КПК).

Допит підозрюваного. Допит підозрюваного проводиться негайно після затримання або обрання запобіжного заходу. Якщо це неможли-ио зробити за об'єктивними причинами, допит особи, яка поставлена в становище підозрюваного, може бути відкладено не більше ніж на 24 години (ст. 107 КПК).

Перед допитом підозрюваному повинні бути роз'яснені його проце­суальні права і ще раз повідомлено, в чому він підозрюється. Йому та­кож слід роз'яснити положення ст. 63 Конституції України, згідно з Вким ніхто не зобов'язаний свідчити проти себе, членів сім'ї та близь­ких родичів.

У перебігу допиту підозрюваному необхідно надати можливість ви­класти свою позицію щодо суті справи. Питання, що задаються йому слідчим, повинні лежати в площині дослідження таких груп обставин: І) про обставини і підстави затримання; 2) про обставини злочину, у «чиненні якого він підозрюється і про докази його причетності до скоє­ного, що маються у слідчого; 3) про наявність у нього алібі; 4) щодо особистості, минулого, місця та образу життя, трудової й іншої діяль­ності підозрюваного та його зв'язки.

Допит неповнолітніх. У КПК неповнолітні свідки і потерпілі розді­ляються на три головні групи: вік до 14 років, від 14 до 16 і від 16 до 18 років. Стосовно осіб, які скоїли суспільно небезпечні діяння, КПК указує на вікову групу від 11 до 14 років (ч. З ст. 7-3 КПК), а також від 14 до 16 і від 16 до 18 років (ст. 438 КПК).

Виклик неповнолітнього на допит здійснюється, як правило, через батьків або законних представників. Інший порядок допускається лише в тих випадках, коли це зумовлюється обставинами справи, на­приклад, у випадках його приводу або коли доцільно допитати його у відсутності законного представника, оскільки маються підстави вва­жати, що він може негативно впливати на неповнолітнього. Неповно­літній, який знаходиться під вартою, викликається через адміністра­цію місця попереднього ув'язнення (ст. 437 КПК).

Допит неповнолітнього може провадитися за місцем навчання, ро­боти, мешкання, а також у службовому кабінеті слідчого. Остаточний вибір місця залежить від конкретних обставин справи та віку непов­нолітнього. Неповнолітній обвинувачений (підозрюваний) допитуєть­ся в кабінеті слідчого або в ІТУ, СІЗО.

Учасниками допиту неповнолітнього є його законні представники, педагог, захисник, лікар. Згідно з законом при допиті осіб, які не до-сягли 14-річного віку, обов'язкова присутність спеціаліста, який во­лодіє знаннями в галузі дитячої психології. При необхідності при до­питі може бути присутнім і лікар.

При допиті неповнолітніх у віці від 14 до 16 років (у т.ч. підозрюва­ного і обвинуваченого) присутність означених осіб залежить від роз­суду слідчого. Допит неповнолітнього обвинуваченого в обов'язко­вому порядку проводиться у присутності захисника (ст. 438 КПК).

Процесуальний порядок допиту неповнолітніх не відрізняється від порядку допиту дорослих за винятком того, що свідки (потерпілі), які не досягли 16 років, не попереджаються про кримінальну відповідаль­ність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідки ще й за відмову дати показання. Перед початком допиту слідчий роз'яснює так свідку необхідність правдиво розповісти все, про що йому відом справі (ч. З ст. 168 КПК).

Особам, які беруть участь у допиті неповнолітнього, слідчий до чатку допиту зобов'язаний роз'яснити їм про обов'язок бути присут ми на допиті і після його закінчення своїм підписом засвідчити при вильність запису показань, а також право викладати свої зауваженіїн і з дозволу слідчого задавати питання, знайомитися з протоколом до питу, клопотати про занесення до нього доповнень, зауважень та п правок.

Власне допит неповнолітнього також складається з двох частин вільної розповіді і відповідей на поставлені запитання. Забороняєть ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, част на відповіді або підказка до неї (навідні питання).

Допит експерта. Відповідно до закону (ст. 201 КПК) слідчий ознайомившись із висновками експерта, має право допитати його з мс­тою одержання роз'яснень або доповнень до висновку. Метою такого допиту є: уточнення даних, які характеризують компетенцію експер­та і його відношення до справи; роз'яснення термінології та окремих формулювань; з'ясування перебігу дослідження експертом й застосо­ваних ним методів, установлення причин розбіжності між обсягом по­становлених питань і відповідями експерта, між висновками членів експертної комісії та інші питання.

Порядок виклику і допиту експерта не регламентований законом.

Допит експерта проводиться за правилами допиту свідка з ураху­ванням відмінностей у їх процесуальному стані. Перед допитом сл' чий, після того як пересвідчиться в особі експерта, роз'яснює йом мету допиту, його обов'язки та права (ст. 77 КПК) і робить про це по­значення в протоколі, яке завірене підписом допитуваного. Потім слідчий з'ясовує дані про особу, спеціальність, компетенцію експерта, його взаємовідносини з потерпілим, обвинуваченим (підозрюваним), чи не має підстав, які виключають його участь у справі.

Допит рекомендується проводити у формі постановки перед експер­том питань, які доцільно викладати конкретно і фіксувати дослівно. Відповіді на поставлені питання експерт надає тільки в межах своєї компетенції і у зв'язку з проведеним експертним дослідженням. Екс­перт має право власноручно викласти свої відповіді в протоколі допиту.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.