Рішення, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, їх структура та зміст

Рішення, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, їх структура та зміст.

Розгляд заяв і повідомлень про злочини полягає в тому, що орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя вивчають, аналізують, оцінюють, перевіряють їх і у разі необхідності не пізніше триденного строку приймають рішення по суті; тобто: 1) порушують кримінальну сп ву; 2) відмовляють у порушенні справи; 3) направляють заяву чи п відомлення за належністю (ч. 2 ст. 97 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК при наявності законних приводів і доста ніх підстав, а також при відсутності обставин, що виключають прова дження в кримінальній справі, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя виносять постанову про порушення кримінальної справи.

Така постанова, крім відомостей, перелічених у ст. 130 КПК (місц і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рі­шення, а також стаття КПК, на підставі якої прийнято рішення), по­винна містити в описовій частині відомості щодо приводів і підстав д порушення кримінальної справи, викладаються фактичні дані, які вказують на наявність об'єктивних ознак конкретного злочину (міс­це, час, спосіб та інші обставини скоєного).

Після зазначення в описовій частині постанови кваліфікації зло чину відповідно до статей КК України, повинно бути і посилання на статтю КПК, якою керувався прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя (ст. 27 або 98 КПК).

Якщо справа порушена слідчим і прийнята ним до провадження то складається одна постанова про порушення кримінальної справи прийняття її до свого провадження (ст. 113 КПК).

У резолютивній частині постанови міститься рішення про пору­шення кримінальної справи. Ця частина є логічним продовженням описової частини. В резолютивній частині вказується стаття Особли­вої частини КК, за ознаками якої кваліфікується скоєне, що підлягає розслідуванню, куди направляється справа або ким приймається до провадження.

Кримінальна справа порушується як за фактом вчинення злочину, так і відносно особи, яка вчинила злочин, якщо на момент порушення кримінальної справи вона встановлена (ч. 2 ст. 98 КПК).

Копія постанови про порушення кримінальної справи надсилаєть­ся слідчим, органам дізнання в добовий строк прокурору, про що може бути вказано в резолютивній частині.

У всіх випадках рішення про відмову в порушенні кримінальної справи слідчий і орган дізнання, також як і прокурор, суддя прийма­ють самостійно і викладають у формі постанови. За своєю структурою постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, як і постано­ва про порушення справи, складається зі вступної, описово-мотиву­вальної і резолютивної частин.

У постанові повинно бути відображено, чому визнано, що подія, про яку повідомлялося, не мала місце або що в діянні особи відсутні ознаки складу злочину, а також наведені конкретні обставини, що виклю­чають провадження в справі.

Посадова особа, яка винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, повинна повідомити зацікавленим особам, під­приємствам, установам, організаціям щодо прийнятого рішення і роз'яснити заявнику, куди має бути подана скарга; його право оспорю­вати як висновки про відсутність приводів і підстав до порушення кри­мінальної справи, так і ті мотиви, за якими було прийняте рішення.

Ознайомлення і повідомлення зацікавленим особам, підприєм­ствам, установам і організаціям, від яких надійшла заява або повідоміісння з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи ідійснюється шляхом направлення їм копії відповідної постанови з тим, щоб забезпечити їм право на оскарження цього рішення в поряд­ку і строки, які передбачені ст. 99-1 КПК.

Якщо в матеріалах перевірки заяви або повідомлення про злочин містяться відомості про наявність у діях особи адміністративного, дис­циплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, її резолютивній частині постанови про відмову в порушенні криміналь­ної справи повинно бути відображено і рішення про направлення та­ких матеріалів на розгляд у відповідний орган (у конкретну громад­ську організацію, службу в справах неповнолітніх) з метою прийняття иідповідних заходів впливу або передачі матеріалів тому чи іншому ор­гану адміністративної юрисдикції для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення (ч. 2 ст. 99 КПК).

Поиск по сайту: