Підстави, порядок застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Продовження строків тримання під вартою

Взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад трьох років. У виняткових випадках цей запобіжний за­хід може бути застосовано й у справах про злочини, за які законом пе­редбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років (ч. 1 ст. 155 КПК). Це може мати місце при наявності та­ких обставин, як, наприклад: скоєння злочину рецидивістом (про по­няття рецидиву злочину див. ст. 34 КК); підозрюваний або обвинувачении не мають постійного чи тимчасового місця проживання; його ! особа не встановлена; ним порушений раніше обраний запобіжний за* | хід та ін.

Головними установами для утримання осіб, щодо яких як запобіж­ний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори (СІЗО) Державно­го Департаменту з питань виконання покарань. В окремих випадках, які визначаються необхідністю в проведенні слідчих дій, взяті під варту можуть перебувати в ізоляторах тимчасового утримання або на гауптвахтах. Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбав­лення волі або в дисциплінарному батальйоні, притягуються до кри­мінальної відповідальності за скоєння іншого злочину і щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за рішенням суду можуть перебувати в штрафному ізоляторі (ШІЗО) ВК або щодо неповнолітніх у дисциплінарному ізоляторі ВК.

Згідно зі ст. 156 КПК максимальний строк тримання обвинуваче­ного під вартою на стадії досудового розслідування — 18 місяців, при цьому основним строком вважається два місяці. Він може бути продов­жений: до чотирьох місяців — за поданням, погодженим із прокуро­ром, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнан­ня і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу; до дев'яти місяців — за поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, облас­ті, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду; до вісімнадцяти місяців — за поданням, погодженим із Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.

У випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у ці стро­ки закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіж­ного заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізо­дів злочинної діяльності виділяється в окреме провадження і закін­чується у загальному порядку.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під вар­ту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, — з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи на стаціонарному експертному дослідженні у пси­хіатричній медичній установі будь-якого типу. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також по приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу триман­ня під вартою раніше.

Строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчу­ються в день надходження справи до суду. У разі відкликання справи із суду прокурором перебіг цих строків поновлюється з дня надхо­дження справи до прокурора.

Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи повин­ні бути пред'явлені обвинуваченому, взятому під варту, та його захисіпікові не пізніше як за місяць до закінчення граничного строку три-м.пшя під вартою. Якщо матеріали кримінальної справи було пред'яв­ите обвинуваченому та його захисникові з порушенням місячного терміну до закінчення граничного строку тримання під вартою, то піс­ля його закінчення обвинувачений підлягає негайному звільненню. При цьому за обвинуваченим та його захисником зберігається право па ознайомлення з матеріалами справи. Якщо матеріали криміналь­ної справи було пред'явлено обвинуваченому та його захисникові з до­держанням цього терміну, але його виявилося недостатньо для озна­йомлення з матеріалами справи, зазначений строк може бути продо­вжено суддею апеляційного суду за поданням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором України чи його заступником, або подан­ням цього прокурора чи його заступника. Коли у справі беруть участь кілька обвинувачених, яких тримають під вартою, і хоча б одному з них строку, передбаченого ч.б ст. 156 КПК, виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, то зазначене подання може бути внесено стосовно того обвинуваченого або тих обвинувачених, які ознайомилися з матеріалами справи, якщо не відпала необхідність у застосуванні до нього або до них взяття під варту і відсутні підстави для обрання іншого запобіжного заходу.

При поверненні судом справи прокуророві на додаткове розсліду-иання строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з мо­менту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направ­лення справи до суду в порядку і в межах, встановлених ч. 2 ст. 156.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 КПК строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту фактичного затримання особи в по­рядку ст.ст. 106, 115 КПК, а якщо таке не мало місця — з моменту фактичної реалізації постанови судді про взяття під варту. В строк тримання включається також час: а) перебування особи на стаціонар­ному обстеженні в психіатричній або іншій медичній установі; б) про­тягом якого особа утримувалася на території держави згідно з запи­том про надання правової допомоги або про видачу (екстрадицію) її Україні. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також при приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення, строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Закінчується строк у день надходження справи до суду. У випадку відкликання справи з суду прокурором перебіг цих строків поновлюється з дня надходжен­ня справи прокурору (ч. 5 ст. 156 КПК).

У стадії досудового розслідування всі запобіжні заходи, що не по­в'язані з триманням під вартою, обирає, як правило, орган дізнання, слідчий, прокурор і, у виняткових випадках, суд (ч. 6 ст. 165 КПК).

При наявності підстав і відповідних умов для обрання як запобіж­ний захід тримання під вартою орган дізнання, слідчий за згодою про­курора, вносить подання до суду за місцем проведення досудового слід­ства. Подібне подання має право внести і сам прокурор (ч. 2 ст. 165-2 КПК).

В поданні до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді три­мання під вартою повинно бути вказано: прізвище, ім'я, та по батькоїй ,.ініпііуваченого (підозрюваного), час і місце його народження да про гкоєний злочин і його кваліфікація згідно з КК.

Питання про застосування запобіжного заходу у вигляді триманші під вартою вирішується суддею місцевого суду. Воно повинно бути ви рішено протягом 72 годин з моменту затримання підозрюваного або обвинуваченого. Якщо в поданні ставиться питання про тримання під вартою особи, яка перебуває на волі, то суддя має право своєю постано­вою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і до­ставити його до суду під вартою. Затримання у цьому випадку не може продовжуватися більше 72 години, а у випадку, коли особа знаходить­ся за межами населеного пункту, в якому діє суд, — не більше 48 г дин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт (ч.ч. З, ст. 165-2 КПК).

Розглядаючи подання органу дізнання, слідчого, прокурора щод необхідності застосування тримання під вартою, суддя досліджує ма­теріали, які підтверджують законність і обґрунтованість обрання да­ного запобіжного заходу. Матеріали кримінальної справи представля­ються для вивчення суддею безпосередньо особою, в провадженні якої знаходиться справа, або прокурором.

Під законністю обрання такого запобіжного заходу слід розуміти дотримання всіх норм кримінально-процесуального законодавства, які регламентують потреби його обрання. Для того щоб упевнитися в законності подання слідчого, органу дізнання про необхідність взяття особи під варту, суддя повинен установити: чи порушена кримінальна справа в порядку, який встановлено чинним законодавством і стосов­но даної особи; чи пред'явлено йому обвинувачення; чи дотримані строки пред'явлення обвинувачення у випадку його затримання; чи вручені обвинуваченому (підозрюваному) копії документів, на отри­мання яких він має право; чи одержана згода прокурора; чи передба­чено статтею, у якій пред'явлено обвинувачення покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше трьох років; чи досяг обвинуваче­ний на момент скоєння суспільно небезпечного діяння віку, з якого настає кримінальна відповідальність; чи мається рішення правомоч­ного органу щодо згоди притягнення до кримінальної відповідальнос­ті й арешту осіб, які користуються статусом недоторканності; чи ма­ються інші обставини, які з урахуванням наданих матеріалів і кон­кретних заяв та клопотань, суддя вважає за необхідне з'ясувати.

У судовому засіданні має право брати участь прокурор, слідчий, дізнавач, захисник. Неявка сторін без поважних причин, своєчасно оповіщених про час судового засідання, не є перешкодою для розгля­ду подання, за винятком випадків неявки обвинуваченого, підозрю­ваного.

Після вивчення подання і матеріалів кримінальної справи, заслу­ховування пояснень підозрюваного або обвинуваченого, у разі необ­хідності — слідчого, думки прокурора, захисника, суддя виносить по­станову про відмову або про обрання запобіжного заходу. Відмовивши в його обранні, суд вправі за власною ініціативою обрати інший запо­біжний захід (ч. 6 ст. 165-2 КПК). У постанові повинно бути відзначе­но, хто з осіб не з'явився в судове засідання, в якому порядку вони опитувалися, сутність пояснень та пропозицій. В резолютивній части­ні постанови формулюється рішення судді, а також визначається ор­ган або посадова особа, яка буде забезпечувати контроль за виконан­ням постанови.

На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюва-іім, обвинуваченим, підсудним, його захисником чи законним |ид("гавником протягом трьох діб з дня її винесення може бути по­мни апеляція, але її подача не зупиняє виконання постанови судді ■ , ст. 165-2 КПК).

Відповідно до ч. 8 ст. 165-3 КПК, якщо для обрання затриманому " "ніжного заходу необхідно додатково вивчити дані про його особу |И і'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рі-" і' 111 ія,то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопо-

......ямпідозрюваного, обвинуваченого — до п'ятнадцяти діб, про що

• ■її носиться постанова. У випадку коли така необхідність виникає при ІИрішенні цього питання щодо особи, яка не затримувалася, то суддя оправі відкласти розгляд на строк до десяти діб і застосувати заходи, |КІ дозволяють забезпечити на цей строк її належну поведінку або пі цю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей Отрок.

Закон (ст. 165-3 КПК) визначає порядок продовження строків три­мання під вартою, зокрема вказується, що при відсутності підстав для іміни запобіжного заходу або у випадку неможливості закінчення |ю:іслідування справи в частині доведеного обвинувачення, слідчий за п одою з відповідним прокурором або сам прокурор звертається в суд з поданням про продовження строків тримання під вартою. У поданні мклзуються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які підтверджу­ють, що злочин учинено особою, яка тримається під вартою, і обґрун­тування необхідності збереження цього запобіжного заходу.

Відповідно до названої статті мотивоване подання слідчого, пого­джене з прокурором, направляється до суду не пізніше як за п'ять діб до закінчення строку тримання під вартою при продовженні його до чотирьох місяців, не пізніше двадцяти діб — при продовженні строку ЦО вісімнадцяти місяців.

Суддя розглядає подання в судовому засіданні, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, в провадженні якої знаходиться кримі­нальна справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'я-ппвся.

При розгляді подання щодо необхідності продовжити строк три­мання під вартою суддя досліджує надані йому матеріали на предмет законності і обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу. Крім того, необхідно з'ясувати конкретні причини тривалого строку досудового слідства і тримання особи під вартою, чи не допущена тяга­нина, інші обставини, які впливають на невиправдано тривале три­мання особи під вартою, чи не з'явилися на момент розгляду подання причини, які дозволяють скасувати тримання під вартою і обрати ін­ший, передбачений законом, запобіжний захід, чи дотриманні вимоги ст.ст. 156, 165-2 КПК, зокрема, чи належний прокурор дав згоду на продовження строку, чи не перевищив він своїх повноважень, чи не порушений строк тримання особи під вартою.

Залежно від дослідження вказаних вище обставин суддя виносить мотивовану постанову про продовження строку або відмовляє в його продовженні.

Згідно з ч. 4 ст. 165-2 КПК оскарженню підлягають тільки рішення місцевого суду щодо продовження строку тримання під вартою або

Поиск по сайту: