Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Етапи реабілітаційної програми



1. Достаціонарна реабілітація (1 тиждень - З місяці):

• первинна консультація;

• мотиваційне інтерв'ю;

• діагностика визначення рівня потреби (матеріальних, соціаль­них, юридичних, психологічних, духовних);

• медичне тестування;

• групи підтримки для наркозалежних;

• робота з членами родини (співзалежними). Результатом мотива­ції перед початком реабілітації будуть такі обов'язкові переконання наркозалежних:

1) я повністю усвідомлюю свою залежність та погоджуюся з що я - наркоман (алкоголік);

2) я хочу позбавитися моєї залежності (хвороби);

3) я не можу самостійно позбавитися моєї хвороби і потребую c ронньої допомоги;

4) я погоджуюсь із запропонованою допомогою і готовий її прийняти;

5) зі свого боку я готовий докласти максимум зусиль, щоб змінити моє життя.

2. Стаціонарна реабілітація (2-18 місяців)

A. Адаптація до умов перебування в стаціонарі (2-4 тижні):

• складання індивідуального плану реабілітації відповідно до ви­значеного рівня потреб;

• позбавлення фізичної залежності;

• формування здорового способу життя та відповідального1 став­лення до себе.

Б. Програма духовної та психологічної допомоги (2-6 місяців):

• позбавлення психологічної залежності від психоактивних речовин;

• побудова системи цінностей, що базується на принципах хрис­тиянської моралі;

• закладання основ здорового способу життя;

• складання реалістичного плану власного життя;

• вирішення особистих потреб.

B. Соціальне навчання (до 1,5 року):

• формування конструктивних форм поведінки;

• здобуття трудових та професійних навичок;

• формування соціальних стандартів.

3. Постстаціонарна реабілітація - соціальний супровід (до 5 років)

• сприяння у вирішенні житлових та матеріальних проблем;

• сприяння у працевлаштуванні;

• сприяння в отриманні освіти;

• програма підготовки працівників центру;

• групи підтримки (8-12 чоловік 1 раз на тиждень);

• праця з родиною (структурування життя);

• передача соціального супроводу іншим організаціям.

Складові програми реабілітації

1. Індивідуальне консультування.

2. Групова терапія.

3. Навчально-виховна робота.

4. Трудотерапія.

5. Арттерапія.

6. Робота з членами родин та ін.

Важливою складовою християнської реабілітації є наставництво. Людські істини спрацьовують набагато швидше, якщо вони сприйма­ються через особистий приклад за допомогою стосунків і передачі до­свіду у звичайних життєвих обставинах. Цей метод має перевагу перед академічним навчанням у тому, що виробляє близькі стосунки, дружні взаємовідносини, які позитивно впливають на процес реабілітації, та виключає подвійну мораль наставника.

Наставник може навчити тільки того, що виконує сам. Ось чому у християнських центрах досить широко наставництво здійснюється ви­пускниками центрів. Людина, яка успішно пройшла реабілітацію, зві­льнившись від залежності та зціливши особистість, наснажує інших способом наставництва "з життя у життя".

Кожний студент реабілітаційної програми має свого наставника.

Індивідуальне консультування:

- вивчення потреб та очікувань клієнта;

- інформаційно-мотиваційне консультування;

- духовний супровід.

Мета - побудування довіри у взаємовідносинах між наставником та студентом для надання ефективної допомоги кожній конкретній людині.

Види консультацій

1. Подолання негативних явищ. Юридичні проблеми:

- слідство;

- судова справа;

- нагляд при умовному звільнені. Сімейні проблеми:

- розлучення;

- проблеми батьківства. Стан здоров'я.

Допомога у виправленні негативних явищ:

- борги;

- мотивація на налагодження взаємостосунків;

- кримінальне минуле.

ІІ. Психолого-педагогічна робота, спрямована на подолання внут­рішніх конфліктів та вироблення позитивного мислення на суспільно-корисне життя.

III. Консультації щодо складання подальшого реалістичного пла­ну життя.

Групова терапія

Групова терапія - видужання особистості через добровільні спільноти людей з однаковими проблемами, що сповідують християнсь­кі принципи і забезпечують людям умови, в яких вони можуть звільни­тись від своїх руйнівних залежностей.

Мета - створити теплу атмосферу довіри та підбадьорення для замі­ни нездорової поведінки на здорову шляхом взаємодопомоги та емоційної підтримки. Основна мета групи є обмін особистим досвідом видужання.

Залежність - явище соціальне, тобто воно розвивається в певному соціумі (в сім'ї, школі, на роботі). Позбавлення від неї також потребує людського оточення. Найкраще це відбувається в малих групах, вклю­чаючи групи підтримки, серед людей з однаковими проблемами. При висловлюванні проблеми відбувається більш чітке її усвідомлення. Без­пека і доброзичливість групи, що приймає людей такими, якими вони є, дозволяють учасникам групи довіряти один одному, пізнавати себе в інших, співпереживати, відкрито проявляти свої почуття і думки.

Види груп:

1. Духовні зібрання.

2. Групове вивчення Біблії.

3. Групи підтримки та взаємодопомоги.

4. Навчальні групи.

5. Групи молитовної підтримки та духовні співи.

Принципи християнських груп:

• зберігати анонімність членів групи;

• забезпечувати доброзичливу систему взаємної відповідальності;

• молитися за конкретні потреби на кожній зустрічі;

• служити кожній людині в групі згідно з її потребами;

• допомагати один одному просуватися від стану фізичної, емо­ційної та духовної хвороби до повноцінного життя;

• допомагати один одному в застосуванні біблійних істин до влас­них потреб та потреб у взаєминах.

Основні правила для християнських груп підтримки та взаємодо­помоги:

1. Приходити підготовленими на кожне зібрання.

2. Усе, що говориться в групі конфіденційно, не повинно обгово­рюватися поза групою.

3. Сприяти створенню атмосфери зручності та підтримки.

4. Ділитися особистим досвідом, силою та надією.

5. Утримуватися від критики чи захисту інших членів.

6. Давати можливість висловитися кожному учаснику групи.

7. Визнавати Боже керування групою.

8. Утримуватися від переговорювань.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.