Тривала взаємодія одного з одним в умовах високої взаємної залежності і відповідальності створює унікальну можливість виявлення і корекції негативних стереотипів міжособистісних стосунків, що суттєво полегшує надалі процес соціально-психологічної адаптації хворих, сприяє розвитку навичок конструктивного спілкування і соціалізації членів співтовариства.
Ідея створення Центру була народжена бажанням деяких членів Клубу "Квітень" створити умови для тих наркозалежних, які страждають і прийшли до переконання відмовитися від вживання хімічних речовин, які змінюють свідомість, щоб колективно жити, навчатися новому способу життя, трудитися і відпочивати в колі однодумців. З різних причин традиційні форми (наркологічні клініки, дорогі реабілітаційні центри) не влаштовували багатьох хворих і членів їхніх родин. Правління Клубу вирішило створити самостійний Центр, у якому зможуть проходити курс реабілітації клієнти і їхні родичі, які прийняли тверезість як необхідну умову життя в Центрі.
Протягом б років у Клубі створювалися традиції, які ґрунтуються на взаємодопомозі, доброзичливості, самозабезпеченні і самообслуговуванні. Нагромаджено цінний досвід організації і функціонування амбулаторного терапевтичного співтовариства, літніх терапевтичних наметових таборів, які планується перенести в стаціонарній центр, який надаватиме клієнтам не лише можливість для проходження курсу реабілітації, навчання, неформального спілкування, за інтересами і змістовного відпочинку, але й буде вимагати від клієнтів посильного виконання конкретних видів громадсько корисної діяльності, що регламентується умовами, розпорядком життя і традиціями Центру.
Нові учасники, які побажали пройти курс реабілітації в Центрі, знайомляться з його життям на групових психотерапевтичних заняттях, щорічних вечорах зустрічах випускників і на організаційних зборах, присвячених підготовці консультантів. Це значно полегшує входження нових членів у життя Центру, знайомить із нормами поведінки в ньому і конкретними людьми, з якими доведеться разом жити і працювати.
Одна із традицій Центру, на наш погляд, достатньо повно характеризує принципи його функціонування. Все члени співтовариства, незалежно від статусу і часу перебування в Центрі, беруть активну участь у підготовці терапевтичних програм, вносять різні пропозиції, допомагають проектувати і будувати побут. Жоден із членів співтовариства не повинен бути в Центрі гостем; він завжди творець, у нього є права та обов'язки. Тому в Центрі рідко трапляються конфліктні стосунки і пасивне споглядання життя, а відмітними признаками є бережливе, хазяйське ставлення до колективного майна, добросовісне виконання правил розпорядку, наслідування встановлених традицій, доброзичливе ставлення до гостей Центру.
У Раду Центру, нарівні з його керівником і заступником по АГЧ, неодмінно входить терапевт, який знає всіх курсантів і членів їхніх сімей з групової, сімейної психотерапії, лікувальної роботи в стаціонарі. По суті, терапевт є головним ідеологом тверезого способу життя. Його постійна присутність дозволяє спрямовувати життєдіяльність Центру у психотерапевтичне русло, робить цей процес безперервним, забезпечує консультантів і соціальних працівників активною інформацією про хворих, які перебувають у Центрі, гир сприяє надалі диференційовано здійснювати лікувальну і реабілітаційну роботу.
Як і в кожному стійкому колективі, в Центрі є свої правила поведінки і традиції, які наряду з психотерапевтичними завданнями організують внутрішнє життя Центру. Вони в загальному вигляді відображені в Положенні про Центр, прийнятому членами Клубу на його загальних зборах.
Зрозуміло, що правила, навіть коли вони сформульовані достатньо чітко, не можуть передбачити різноманітних ситуацій, які виникають в реальних умовах життєдіяльності такої складної організації. В непередбачених випадках керівник, Рада Центру, а іноді і загальні збори всіх, хто проживає в Центрі, намагаються оперативно вирішити труднощі або розбіжності, які виникли.
У таких випадках терапевт повинен своєчасно допомагати як керівнику, так і будь-якому клієнту, що перебуває там, залишаючись при цьому максимально об'єктивним.
Авторитет терапевта для всіх, хто перебуває у Центрі, та його гостей повинен бути надзвичайно високим. В умовах спільної праці і побуту це є надзвичайно складною, але абсолютно необхідною умовою для успішного функціонування Центру. Життєдіяльність Центру й ефективність реабілітаційних заходів корінним чином визначаються рядом якостей, якими повинен володіти терапевт, який добровільно взяв на себе відповідальність за його організацію. Сюди, зрозуміло, варто віднести якості, якими повною мірою повинен володіти кожен керівник, що успішно справляється з покладеними на нього функціями. Крім того, терапевт повинен мати гарну клінічну підготовку і досвід групової психотерапевтичної роботи з наркозалежними. Цього було б досить, якби
Немає ст. 207
хотерапії. Зокрема, групові дискусії за участю лікаря або психолога проходять у Центрі щовечора і тривають іноді 3-4 години. Терапевтична група в цих умовах здобуває ряд специфічних особливостей: у дискусії добровільно беруть участь члени співтовариства, що пізнали й оцінили один одного в спільній праці; для неї характерний високий рівень відвертості й широкий діапазон тем, що виносяться на обговорення.
Участь родин хворих в умовах Центру дає можливість реалізувати ряд нових напрямків нормалізації внутрішньосімейних відносин.
Родина як ціле функціонує в співтоваристві, що досить повно моделює повсякденне спілкування, але разом з тим цілком виключає можливість прилучення до наркотику й алкоголю.
Хворі наркоманією, що не мають своєї родини, а також родичі й друзі хворих, що проживають у Центрі, активно залучаються до загальних заходів і, завдяки деяким традиціям Центру, включаються в різні функціональні групи, що дозволяють їм швидше познайомитися, перебороти скутість у спілкуванні й викликають почуття причетності до життя Центру.
На закінчення відзначимо, що Центр дозволяє членам не тільки повноцінно пройти терапевтичну програму. Він розширює можливості психопрофілактичної і психотерапевтичної роботи з хворими на наркоманію створює сприятливі умови для передачі досвіду реабілітаційної роботи лікарям, психіатрам-наркологам і медичним психологам, що проходять стажування, в обстановці неформального спілкування з членами співтовариства. Це дозволяє на практиці знайомити студентів-медиків і психологів із проблемами реабілітації хворих на наркоманію.
6.7. Програма реабілітації християнських центрів "Пізнай істину"
Досвід роботи християнських центрів реабілітації, що існує в Україні з 1994 p., ліг в основу створення реабілітаційної програми "Пізнай істину". В розробці цієї програми брали участь керівники реабілітаційних центрів, соціологи та співробітники, які мають багаторічний досвід праці в християнських реабілітаційних центрах.
За 10 років християнського реабілітаційного руху в Україні створено понад 60 стаціонарних центрів, які використовують різні реабілітаційні моделі та методи, але мають однакову систему незмінних християнських принципів та цінностей.
Християнськими центрами реабілітації є неприбуткові громадські, благодійні та релігійні організації, головною метою діяльності яких є ресоціалізація наркозалежної молоді шляхом надання духовної, соціально-психологічної підтримки на основі принципів християнської моралі, духовної психотерапії та популяризації здорового способу життя.
З вересня 2001 р. ці центри об'єднались у Всеукраїнську громадську організацію "Асоціація Християнських Центрів Реабілітації" (АХЦР).
Головною метою АХЦР є об'єднання зусиль християнських центрів реабілітації у протистоянні епідемії наркоманій та ВІЛ/СНІДу для поліпшення духовного здоров'я населення України. -