Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Індивідуальна профілактика наркомати



У навчальних закладах. Соціально-психологічний

І правовий аспекти

Індивідуальна профілактика наркоманій - сукупність захо­дів впливу на окрему особу з метою недопущення зловживання нею наркотичними засобами і психотропними речовинами з використанням правових, соціальних, психологічних, медичних та інших методу впливу.

Основна мета індивідуальної профілактичної роботи з неповноліт-ціми - вжити вичерпних заходів, щоб як запобігти першій спробі вжи­ти наркотики, так і сприяти повній відмові від них у разі початку не-медичного їх уживання. Ця робота повинна проводитися в межах вирі­шення загальної задачі індивідуального впливу на проблемних підлітків та молодь, що полягає в нейтралізації негативних якостей особистості.

Вивчення практики профілактичної роботи з попередження розпо-всюдження наркоманій засвідчило важливість впровадження первинної профілактики з дошкільного віку, і це не передбачає розмови з дітьми про наркотичні засоби.

Першим кроком до проведення цієї роботи стане допомога підліт­кам краще засвоїти інформацію про шкоду від уживання наркотиків для організму людини, сформувати навички здорового способу життя, вплинути на розуміння особистої відповідальності за свою поведінку та здоров'я.

Для дітей з 12 років варто провести окремі заняття за темами, пов'язаними зі статевим дозріванням, де розглянути доброзичливі сто-сунки в сім'ї, дозвілля, правила особистої гігієни і наслідки їх невико­нання.

Для старших школярів доцільно проводити заняття з розвитку на-вичок спілкування, управління власними емоціями, акцентувати увагу на шкідливості наркоманій, але через призму розвитку людини як осо­бистості. На уроках фізкультури спільно з психологами шкіл - проводити заняття з уміння розслаблятися, навчити вправам із дихальної і психоемоційної гімнастики.

Проте найголовніше завдання індивідуальної профілактики нарко-маній - виянлення підлітків, які можуть бути потенційними спожива­чами наркотиків, або становити так звану "групу ризику", з метою по­дальшої роботи з ними.

До категорії "групи ризику" належать підлітки:

а) зі спадковими або придбаними в ранньому дитинстві психічними захворюваннями, розумово відсталі в тій або іншій мірі;

б) з вродженими аномаліями фізичного розвитку;

в) з психопатичними характеристиками, хворим психопатіями, не­врозами і та ін., що зовні проявляється в підвищеній збудливості, емо­ційності або, навпаки, в замкнутості, відлюдькуватості, загальмованій реакції на зовнішні подразники;

г) які проживають у сім'ях, де є особи, що вживають наркотики або хворі на алкоголізм;

д) які проживають у так званих "неблагополучних" сім'ях, є по­стійними відвідувачами дитячих приймачів-розподільників;

є) із сімей, де є особи, що відбували покарання за злочини в міс­цях позбавлення волі, а також особи, які не відбували покарання в місцях позбавлення волі, але вчиняли протиправні дії, пов'язані з не­законним обігом наркотиків;

ж) які повернулися з місць позбавлення волі або з навчально-виховних установ;

з) які входять до різних неформальних об'єднань або зараховують себе до прихильників різних модних молодіжних течій, релігійних сект або напрямів, невід'ємним компонентом стилю життя яких є вживання наркотиків;

і) які беруть участь у роботі спортивних гуртків і секцій з боді-білдінгу, культуризму і т. ін.;

к) які підтримують дружні відносини з особами, раніше судимими за злочини, пов'язаними з незаконним обігом наркотиків, або відомими як споживачі наркотичних або інших одурманюючих засобів;

л) які захоплюються наркогенною літературою - Дж.К. Ліллі, Ст. Грофф, К. Кастанеда, з яких перші два автори підносять філософ­ське і "медичне" обґрунтовування вживання ЛСД, а останній - псило-цибне як засіб шаманізму;

м) діти підприємців із кримінального середовища та представників елітних кіл суспільства, відвідувачі дискотек, барів, дорогих осередків розпусти;

н) неповнолітні повії та геї;

о) які безпідставно залишають свої домівки;

п) які перебувають в оточенні осіб, які допускають иемедичне вжи-вання наркотиків.

Для своєчасного і якнайповнішого виявлення неповнолітніх, які допускають немедичне вживання наркотиків, працівникам навчальних закладів та правоохоронцям необхідно знати:

1) характеристику неповнолітніх, що належать до так званих "груп ризику";

2) зразковий перелік об'єктів, місць концентрації і збору неновнолі-тніх, які вживають наркотики або інші одурманюючі засоби;

3) опис ознак наркотичного сп'яніння після прийому наркотичних засобів та психотропних речовин, найбільш поширених у підлітковому середовищі;

4) зовнішній вигляд і характерні зміни в поведінці, способі життя неповнолітніх, які систематично або неодноразово вживали різні види наркотиків;

5) перелік речовин та предметів, наявність яких свідчить про причет­ність підлітка до зберігання або вживання наркотиків;

6) зовнішній вигляд і характерні ознаки наркотиків, що найбільш поширені серед неповнолітніх.

Форми виявлення підлітків категорії "групи ризику" різноманітні:

• особисті спостереження вчителів, соціальних педагогів та психо-логів;

• чергові медичні обстеження підлітків;

• спеціалізовані групові заняття, рольові ігри, психологічні тренінги;

• відвідування місця проживання підлітків;

• інформація соціальних служб;

• проведення працівниками органів внутрішніх справ рейдів у мі­сцях концентрації молоді: пустирях, дворах, парках, скверах, підвалах, нежилих приміщеннях і т.д.

Під час відвідування місця проживання підлітка особливу увагу треба звертати на житлово-побутові умови, етичну атмосферу в сім'ї, характер впливу на підлітка з боку членів сім'ї, сусідів, друзів за міс­цем проживання. Обстежується санітарний стан, умови для навчання та інших занять.

Оскільки зайнятість підлітка навчанням (до тих пір, поки він справляеться з навчальною програмою) є одним із чинників, що проти­діє розвитку наркоманій, цю обставину слід використовувати у повному обсязі. Зокрема, в бесідах з батьками підлітка класному керівнику (психологу або соціальному педагогу) слід уважно вислухати їх думку про поведінку дитини, про її ставлення до навчання, роботи, способу життя (зміни у ставленні до оточуючих, замкнутість; поява нових зна­йомих, захоплень; зміна самопочуття підлітка тощо).

Наступним кроком індивідуальної профілактичної роботи є надан­ня соціально-психологічної допомоги підлітку. Природно, ефективність профілактики наркоманій залежить не тільки і не головним чином від заходів правової дії - необхідний комплексний підхід з використанням усіх відомих форм профілактичної роботи, з охопленням усіх сфер діяльності. Методи переконання і виховання слід поєднувати із захода­ми медичної, правової і соціальної дії.

Серйозну увагу при індивідуальній профілактиці необхідно приді­ляти психологічній консультації, превентивній освіті, яка може реалі­зуватися за допомогою проведення профілактичних бесід.

Якщо ви вирішили обговорити проблему наркоманій у тій або ін­шій аудиторії, настіймо радимо:

• якнайкраще нищити специфіку проблем (соціальних, медичних, психологічних, юридичних), пов'язаних із наркотиками;

• заздалегідь продумати найраціональнішу форму обговорення питань (тобто таку форму, яка найбільш підходить для конкретної ау­диторії в значенні сприйняття й активного залучення всіх присутніх до обговорення);

• з урахуванням вікових особливостей аудиторії чітко визначити тему, коло і рамки питань, що підлягають обговоренню, аби це не ви­лилося в спробу охопити неосяжне;

• поклопотатися про наочну підтримку і методичне забезпечення (фільми, слайди, аудіозаписи, плакати і т.д.), що несуть додаткову інформацію.

Необхідно пам'ятати, що молоді люди потребують того, щоб їм більш докладно і дохідливо розтлумачили, що ж є наркотик у реально­му людському житті, і як він може вплинути на стан організму і на долю людини.

Якщо педагог або шкільний психолог взялися обговорювати про­блему розповсюдження наркоманій, необхідно уникати голих твер­джень і констатацій, залякувань і погроз. Це може привести до неба­жаного ефекту відторгнення слухачами всієї подальшої інформації.

Не приховуйте свого ставлення до наркоманій, але робити це треба ненав'язливо і доречно. Надмірно часте підкреслення свого ставлення може породити думку про упередженість і відлякати аудиторію. Відвер­то виказуйте слухачам все, що думаєте, виступаючи з приводу зловживання наркотиками, але при цьому не намагайтеся різко висміювати чужу точку зору. Навпаки, необхідно проявляти повагу до думки ін­ших. У той же час корисно використовувати беззаперечні факти і логі­ку, що пояснюють, чому дотримується саме така позиція. При цьому бажано уникати численних посилань на авторитети. В основу доводів повинно бути покладено два принципи: оригінальність і доцільність.

Надати можливість всім присутнім брати активну участь в обгово­ренні, тобто виказувати свою думку і визначитися, які вчинки вони мають намір скоювати в тій або іншій ситуації.

Давно помічено, що найбільший ефект у концентрації уваги аудиторії і запам'ятовуванні матеріалу дають факти з особистої практики або пов'язані з життям школи, району, міста.

Зміст таких бесід на початковому етапі виховного процесу повинен обов'язково містити роз'яснення чинного законодавства, спямованого на боротьбу з розповсюдженням наркоманій. Особливу увагу має бути приділено роз'ясненню наслідків наркоманій.

При індивідуальній бесіді її необхідно будувати на основі глибоко­го вивчення особливостей особи, віку, професії, характеру, звичок. Бесіда повинна бути простою і дохідливою. Необхідно активно вплива­ти на особу, переконати її в згубності наркотиків і суспільної небезпеки дій, пов'язаних із ними, рекомендувати шляхи подолання пристрасті до наркотиків, роз'яснити чинне антинаркотичне законодавство, в першу чергу, щодо добровільного та анонімного лікування.

Важливою умовою є встановлення психологічного контакту, роз­криття внутрішнього світу підлітка, виявлення його соціально корисних інтересів і захоплень. Необхідно з розумінням поставитися до пережи вань і труднощів підлітка, що потрапив у залежність від наркотиків Важливо пояснити, що у вирішальному кроці до подолання сімейних негараздів, учнівському або трудовому колективі багато, що залежить від самого підлітка, від його бажання переглянути свої погляди, став лення до споживання наркотиків, виправити поведінку в цілому.

Нерідко споживачі наркотиків у ході бесіди поводяться замкнуто, на­сторожено і неохоче розказують про себе. Для забезпечення двосторонньо­го діалогу слід чітко формулювати і максимально деталізувати питання, що ставляться, висловлювати їх у доступній співбесіднику формі.

У ході бесіди, з урахуванням наявних відомостей, підлітку необ­хідно дати рекомендації, побажання, оцінити характер його провини. Запропонувати пройти курс добровільного лікування від наркоманій та реабілітації. З цією метою надати йому інформацію про адреси відпові­дних медичних установ, психологів тощо.

Успіх в індивідуальній профілактиці наркоманій багато в чому за­лежить від усебічного і глибокого аналізу мотивів залучення до вжи­вання наркотику, а також від об'єктивної оцінки мікросередовища під­літка, сімейної ситуації, від ретельно продуманого планування заходів.

Важливо використовувати в бесіді апробовані позитивні приклади з реального життя, які слід співставляти з деструктивною поведінкою підлітка.

Не зайвим буде пояснення, що своєю протиправною поведінкою підліток може поставити членів своєї сім'ї та близьких у скрутне мате­ріальне і моральне становище у разі його засудження, що може статися, якщо він не припинить протиправну діяльність.

Заходи щодо вивчення неповнолітніх осіб, схильних до вживання наркотиків, і впливу на цих осіб виховної профілактичної роботи пови­нні бути строго індивідуальними, гранично конкретними, обґрунтова­ними і повними.

Плани індивідуально-профілактичної роботи повинні передбачати:

• закріплення за підлітком соціального педагога, психолога та на­ставника;

• виявлення осіб, що користуються авторитетом у підлітка і здат­них зробити на нього позитивний вплив;

• залучення сил навчального закладу або трудового колективу;

• розвиток позитивних інтересів у підлітка шляхом залучення до спорту, самодіяльності, інших форм корисної зайнятості;

• відвідування місця проживання і роботу з батьками підлітка;

• проведення профілактичних бесід із підлітком та його батьками;

• інші заходи (залежно від особливостей особи підлітка).

Дотримання зазначених вище методичних порад допоможе зробити індивідуальну профілактичну роботу комплексною, конкретною щодо підлітка і його оточення та ефективною.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.