Кримінологічна характеристика наркотизму, психотропоїзму та неповнолітніх, які є їх носіями

Ефективність запобігання діям неповнолітніх, пов'язаних із неза конним добуванням наркотиків або психотропів для особистого або внут рігрупового споживання, залежить від правильної організації боротьби з ним, ретельного вибору та вмілого використання методів впливу на су­б'єктів явища, своєчасного виявлення причин і умов, що сприяють існу­ванню і поширенню незаконного попиту на наркотичні та психотропні речовини. Для цього інспектори ССН, вчителі, психологи, батьки повин­ні знати і враховувати основні закономірності існування наркотизму, пси­хотропоїзму як асоціальних явищ, а також бути поінформованими про їх суб'єктивні сторони і, зокрема, про причетних до них неповнолітніх.

Наркотизм та психотропоїзм у наркологічному аспекті є одними з основних факторів поширення наркоманії і психотропоманії (соціально небезпечних захворювань), що не можуть виникнути і розвиватися поза вживанням наркотиків чи психотропів та їх незаконним добуванням. Разом із тим ці хвороби є одним із головних чинників наркоправопо-рушень тому, що особиста гіперпотреба у постійному вживанні нарко­тиків або психотропів є їх сутністю і супроводжується вчиненням неза­конних дій, пов'язаних із цими речовинами, як способу задоволення цієї потреби. Існування наркоманії і психотропоманії є можливим за наявності умов, що сприяють немедичній наркотизації серед неповноліт­ніх (наркоманійна субкультура зі своїми "цінностями" і нормами по­ведінки, специфікою міжособистого спілкування; відповідні референтні групи, реанімація сатанинських сект, зорієнтованих на вживання галю-циногенних речовин; поширення серед молоді їх філософії; спеціаліза­ція кримінальних груп, які займаються наркобізнесом, тощо). Як свід­чить практична діяльність правоохоронних органів України, споживачі цих засобів є головною постаттю у системі незаконного обігу. Вони не тільки купують наркотики чи психотропи, але й добувають їх шляхом розкрадання, вироблення, є їх розповсюджувачами і, крім того, прово­кують інших неповнолітніх на вчинення незаконних наркооперацій, створення притонів для незаконного виготовлення і вживання наркоти­ків і психотропів.

У зв'язку з цим важливо враховувати й іншу закономірність: нар­команія і психотропоманія - стадійні патологічні явища, що мають свої початкову та кінцеву фази. Перш ніж стати наркохворим чи психотропоманом, людина послідовно проходить сім стадій цих хвороб із прита­манними їм якісними особливостями: прагнення до немедичної наркоти­зації; експериментування з наркотиком чи психотропом із метою суб'єк­тивної оцінки ефекту їх впливу на організм; епізодичне приймання цих речовин після позитивної оцінки стану ейфорії: зловживання наркоти­ками чи психотропами через звикання до відчуття задоволеності; психі­чна залежність від цих речовин; приєднання до неї симптомів фізичної залежності; повна фізична залежність. Стосовно цих етапів можна виділити три основних групи неповнолітніх, які займаються немедичною наркотизацією і котрі внаслідок цього стали суб'єктами і поширювачами наркотизму та психотропоїзму. Усередині цих груп також можна ви­ділити дві-три підгрупи:

а) група крайнього ризику:

- неповнолітні, які через різні обставини виявляють прагнення до немедичної наркотизації або психотропотизації;

- неповнолітні, які експериментують на собі з наркотиками чи пси­хотропами;

б) група із загрозливим розвитком патологічного процесу захворю­вання на наркоманію чи психотропоманію:

- неповнолітні, які епізодично вживають наркотики чи психотропи;

- неповнолітні, які зловживають наркотиками чи психотропами без явних ознак психічної або фізичної залежності від них;

в) група хворих на наркоманію чи психотропоманію:

- неповнолітні з психічною залежністю;

- неповнолітні з фізичною залежністю;

- хронічні наркомани чи психотропомани.

Беручи до уваги ці стадії виникнення і розвитку явища, слід розрі-зняти донаркоманійну та постнаркоманійну поведінку. Під донаркома-нійною поведінкою розуміються дії, пов'язані з незаконним добуван­ням наркотиків чи психотропів неповнолітніми, які вживають їх епізо­дично (несистематично) або часто, але ще не визнані лікарсько-консультаційною комісією хворими на наркоманію чи психотропоманію. В основі донаркоманійної поведінки лежить прагнення до приведення стбе в стан ейфорії ("кайф"). Постнаркоманійна поведінка являє собою дії по добуванню зазначених речовин неповнолітніми, яким у вста-новленому законом порядку лікарсько-консультаційна комісія нарколо-гічного закладу встановила діагноз "наркоманія" або "токсикоманія". В основі даної поведінки лежить прагнення до задоволення гіпертрофова-ної потреби у наркотику чи психотропу з метою запобігання, абстинент-ного синдрому (наркотичного голодування, "ломки").

Розглянемо кожну з вищевказаних груп неповнолітніх - суб'єктів наркотизму і психотропоїзму.

Група крайнього ризику. Об'єктивно ризик виявляється у праг­ненні до немедичної наркотизації чи експериментування з дією наркотиків і психотропів без усвідомлення особистих і соціальних наслідків їх приймання. Прагнення (мотив, що сформувався, й активна спрямо-ваність особи до його задоволення) до немедичної наркотизації виявляється у таких діях, як встановлення довірчих стосунків із споживачами наркотиків чи психотропів для отримання інформації про технологію їх кустарного виготовлення, можливі способи придбання цих засобів або з метою залучення особи до групи наркоманів. Експериментування поля­гає у пробуванні (за своєю ініціативою чи під впливом інших осіб) нарко­тиків та психотропів з метою оцінити їх вплив на органом і психіку.

Дослідженням, яке проводилося науково-дослідним інститутом На­ціональної академії внутрішніх справ України (далі - НДІ НАВСУ), встановлено, що групу крайнього ризику в основному складають непов­нолітні з емоційною неврівноваженістю, слабовіллям, психопатичними рисами характеру і дефектами сімейного виховання, позбавлені ідейних і моральних чеснот. Серед них часто трапляються раніше судимі, до яких застосувалися примусові заходи виховного характеру; учні серед­ніх і старших класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, ПТУ, технікумів, студенти медичних училищ та інститутів, інших вузів, а також непов­нолітні, які ніде не працюють і не навчаються. Особи цієї категорії, як правило, проживають у неблагополучній сімейно-побутовій обстановці та часто вчинюють протиправні дії. Багатьом із них притаманна обме­жена соціальна активність, небажання навчатися і працювати, гедонізм, споживацька психологія тощо. Вони переважно входять до складу «ву­личних компаній з асоціальною спрямованістю чи нетрадиційних груп молоді (НГМ), зорієнтованих на наркоманійну субкультуру (панки, хіпі та інші категорії молоді, які шукають нездорових розваг).

Група крайнього ризику заслуговує на особливу увагу з боку інспе­кторів ССН тому, що саме з неї рекрутуються майбутні наркохворі і психотропомани. Дослідженням встановлено, що здійснення ранньої профілактики щодо цих осіб є складовою успіху попередження донар-команійної поведінки, в тому числі і незаконних дій, пов'язаних із до­буванням наркотичних або психотропних речовин.

Група із загрозливим розвитком патологічного процесу захворю­вання на наркоманію чи психотропоманію. До неї належать неповноліт­ні, в яких експериментне вживання вказаних речовин викликало пози­тивний ефект і відчуття поліпшеного фізичного і психічного самопочут­тя. У них з'являється бажання повторити ейфорійний стан, викликаний вживанням цих речовин. Залежно від періодичності приймання нарко­тиків (психотропів) цих осіб можна розділити на;

- тих, які епізодично (несистематично) вживають наркотики чи психотропи, тобто тих, хто тільки почав долучатися до немедичної наркотизації. На цій стадії розвитку наркоманій чи психотропомани неповнолітній вживає наркотики чи психотропи нерегулярно, тому в нього ще не розвинувся синдром зміни реактивності організму на введену наркотичну чи психотропну речовину. Мотиви, що спонукають до продовження приймання, досить різноманітні: бажання наслідувати правила "своєї групи"; побоювання докоряння з боку "досвідчених" спо­живачів наркотиків чи психотропів; втеча з нудної повсякденності сім'ї, школи; намагання уникнути розв'язання складних життєвих проблем, бути неординарною постаттю тощо.

Неповнолітні цієї категорії є досить перспективними у плані фор­мування добровільної відмови від дальшої немедичної наркотизації, оскільки їх ступінь ураженості наркотиками чи психотронами ще не­значний; потяг до них можна попередити поки що без значних зусиль. Разом з тим при організації профілактичної чи попереджувальної робо­ти з ними необхідно враховувати суб'єктивні причини приймання нар­котичних чи психотропних речовин. Важливо вчасно усунути, послаби­ти (нейтралізувати) цей потяг до згаданих засобів;

- тих, хто зловживає наркотиками або психотропами. До них належать неповнолітні, які часто (від одного до кількох разів на тиж­день) вживають згадані речовини. У цих споживачів спостерігається синдром зміни реактивності організму, але ще відсутні ознаки патологіч­ної залежності від наркотичних або психотропних речовин. Приймання останніх може мати форму звички, звичаю у компанії, способу прове­дення дозвілля.

Група хворих на наркоманію чи психотропоманію. У цих спожи­вачів сформувалася і виявляється патологічна залежність від наркоти­ків чи психотропів, внаслідок якої вони протягом дня здійснюють бага­торазовий їх прийом з метою недопущення прояви абстиненції. У цій групі виділяють:

- хворих із синдромом психічної залежності. Вони приймають ці речовини не менше двох-трьох разів на тиждень, але не у звичному колі "однодумців по голці, цигарці з марихуаною, гашишем", а частіше наодинці, тобто в обстановці "спокою" і більш повного відчуття "кай фу" та ейфорії;

- власне наркохворих чи психотропоманів. Ці неповнолітні вже не уявляють свого життя без наркотику чи психотропа. Побоювання абс­тиненції (наркотичного голоду, "ломки") робить підлітка заручником цих речовин назавжди. Цей стан є досить характерним для наркохво­рих і психотропоманів і триває (поки не буде введено в організм відпо­відну речовину) від кількох днів до трьох-чотирьох тижнів. Для цих неповнолітніх у стані абстиненції характерні рухові збудження, підви­щена злостивість, вибуховість, сум, позіхання, сльозо- та слинотеча, спітнілість, тремор кінцівок. Крім того, при звикненні до барбітуратів - припадки і психоз. Наркотичне чи психотропне голодування позбавляє наркомана чи психотропомана можливості регулярно працювати, навча­тися, бо поновлення трудової активності його організму потребує що­денного і неодноразового приймання відповідної речовини. Приховуючи цей стан від навчального чи трудового колективу, не бажаючи зверта­тися до лікаря, особа не з'являється на навчання чи роботу, симулює грип, гіпертонію, дизентерію (абстиненцію супроводжують підвищені температура тіла та кров'яний тиск, розлад шлунку, блювання). Зага­льні ознаки абстиненції такі ж, як і у тяжкої хвороби;

- хронічних наркохворих чи психотропоманів. У період наркотич­ного чи психотропного голоду вони характеризуються тими ж ознаками поведінки, що й попередня група. Крім того, до них додаються висна­ження організму, зміни у психіці та зовнішній поведінці. Внаслідок втрати працездатності вони залишають навчання (роботу), ведуть пара­зитичний спосіб існування та займаються протиправною діяльністю, пов'язаною з діставанням наркотиків чи психотропів або засобів для їх придбання.

Цю класифікацію подано з урахуванням стадійного розвитку нарко­мати і психотропоманії. Вона орієнтується не лише на необхідність ран­нього попередження виникнення цих негативних явищ, вжиття профіла­ктичних заходів, спрямованих на своєчасне запобігання злочинній діяль­ності неповнолітніх, які страждають на наркоманію чи психотропоманію, але й покликана враховувати особистісний фактор при організації та виборі тактики індивідуально-профілактичної та запобіжної роботи.

Причини й умови, які сприяють наркотизму та психотропотизму серед неповнолітніх. Найбільш складним і важливим моментом у ро­зумінні цих асоціальних явищ є визначення причин та умов, які спри­яють їх виникненню, існуванню та розвитку. Будь-які соціальні явища і процеси мають своє "життя", свої цикли існування, тенденції розпо­всюдження. З різних причин вони виникають, розвиваються і відмира­ють.

Анкетуванням кримінальних справ про наркозлочини, які вчиненні неповнолітніми киянами, було встановлено вісім груп причин і умов, які їм сприяли.

1. Відсутність постійної роботи, заробітку (13,0%). Ця причина нами включена в окрему групу, оскільки вона відбиває одну з головних особливостей соціального становища неповнолітнього наркозлочинця -відсутність (втрату) нормального соціального статусу та легальних за­собів існування. Ці дані зайвий раз підкреслюють важливість цієї соці­альної причини, яка за загальним визнанням кримінологів є одним із головних факторів антисуспільної поведінки значної кількості злочин­ців. На жаль, результати анкетування не дозволяють визначити меха­нізм впливу цієї причини на злочинну поведінку. Можна припустити, що в певних випадках вона відіграє роль першопричини, яка призво­дить до вчинення наркозлочину, а в інших - виступає як етап деграда­ції особистості в процесі переходу до злочинної поведінки.

2. Наявність стійкої наркозалежності (54,0%). Дослідженням вста новлено, що більш ніж кожен другий засуджений неповнолітній відчу­вав стійку залежність від наркотиків чи психотропів у момент вчинення злочину. Ця психофізіологічна причина відіграє роль чинника наркоти-зму і психотропотизму.

3. Причини, пов'язані з низьким культурним рівнем неповнолітньо­го злочинця та його оточення, - відсутність культурних потреб щодо використання вільного часу (13,9%), низький культурний, освітній, професійний рівень батьків, членів сім'ї, спільно проживаючих осіб (13,0%). Як бачимо майже по кожній сьомій кримінальній справі відмі­чаються причини культурологічного характеру, які зумовлюють вчи­нення наркозлочинів. Низький рівень культури особи злочинця та його оточення, невміння обрати певний вид або види соціальної активності, які б задовольняли потреби та інтереси, створює у неї особливий пси­хологічний стан невдоволення, нудьги, установки на пошук будь-яких занять, розваг тощо. Таким чином, виникає сприятлива ситуація для зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами і відповідно - вчинення наркозлочинів.

4. Причини, пов'язані з розповсюдженням антисуспільних форм поведінки у близькому оточенні - жебрацтво, бродяжництво, проститу­ція в сім'ї (26,2%).

Причини цієї групи мають соціально-психологічний характер і ві­дображають вплив малої групи на поведінку неповнолітнього наркозло­чинця. Розповсюдженість антисуспільних форм поведінки у близькому оточенні зазначеної категорії осіб протягом тривалого часу впливає на формування у них уявлення про припустимість такої поведінки, вироб­лення звички вчиняти так само. Іншою стороною такого процесу є бло­кування позитивного впливу на цих осіб з боку державних та громад­ських інституцій.

5. Причини, пов'язані з низьким рівнем матеріального забезпечення наркозлочинця, що не дозволяє задовольнити його елементарні потреби, -низькі заробітки, що не забезпечують прожиткового мінімуму (3,4%). Ця група причин є достатньо важливою для вчинення наркозлочинів, оскіль­ки є серйозною соціальною умовою виникнення у людини стану невдоволеності, фрустрації. Якщо такий стан триває досить довго, то поступово втрачається здатність його переносити в рамках нормальних форм поведі­нки. Починається пошук виходу з несприятливої ситуації будь-яким шля­хом, у тому числі, шляхом заняття протиправною торгівлею наркотиками і психотропами або незаконного добування коштів для придбання вказаних речовин для задоволення особистої потреби в них.

6. Приклади, отримані з телебачення, інших ЗМІ, книг (26,2%). Майже по кожному 4 випадку вчинення наркозлочину відмічається вплив такої психологічної причини, як наслідування форм поведінки, пов'язаної із вживанням та використанням наркотиків або психотропів, які демонструються в кінофільмах та телепередачах, описуються в пре­сі, художній літературі (наприклад, телесеріал "Бригада", роман М. Булгакова "Майстер і Маргарита"). Така невиважена, а іноді над­мірна експлуатація даної теми формує у частини неповнолітніх уявлен­ня про вживання наркотиків як розповсюджений та в певному смислі неминучий атрибут поведінки сучасної молоді. До того ж у значній кількості таких матеріалів не показуються у повному обсязі тяжкі нас­лідки, до яких веде наркотизація і психотропотизація.

У результаті значна частина неповнолітніх сприймає вживання на­ркотиків і психотропів як дещо небезпечну, але цікаву і захоплюючу гру, випробування або пригоду, яка не несе надто значної небезпеки і від якої можна згодом відмовитися. Таким чином, створюється дуже небезпечний механізм залучення до вживання наркотиків та психотро­пів і вчинення на цьому ґрунті наркозлочинів неповнолітніми.

7. Наявність "легкого" приробітку, "швидкого" доходу (18,8%). Вплив цієї причини зазначається майже в 1/5 частині справ. Такі до­ходи відіграють роль умови, яка полегшує вчинення наркозлочину, створюючи можливості для придбання наркотичних засобів або психо­тропних речовин та інших протизаконних дій з ними. Разом з тим дія причин такого роду проявляється тільки за наявності вже сформованої під впливом більш вагомих соціальних та психологічних чинників уста­новки на вчинення наркозлочинів.

8. Причини, пов'язані з недоліками у роботі правоохоронних та інших державних органів щодо протидії наркозлочинності серед непов­нолітніх, відображаються у відсутності належної антинаркоманійної роботи за місцем навчання (46,6%), низькій якості профілактичної ро­боти міліції (31,5%), низькій якості профілактики установ охорони здоров'я (29,0%), відсутності контролю органів влади за наркосередо-вищем (13,0%).

Ці причини найчастіше впливають на вчинення неповнолітніми на­ркозлочинів. Характер їхнього впливу полягає в тому, що вони ство­рюють сприятливу ситуацію, полегшують вчинення злочинів особами, які мають схильність до цього, тобто відіграють роль умов вчинення наркозлочинів.

Поиск по сайту: