Порушення білкового і вуглеводно-ліпідного обміну становлять основу, патогенетичну суть таких хвороб, як кетоз, ожиріння, аліментарна дистрофія, міоглобінурія, гіпоглікемія поросят.
Кетоз корів – захворювання жуйних тварин, що супроводжується нагромадженням в організмі кетонових тіл, ураженням внаслідок цього центральної нервової та гіпофіз-надниркової залозної систем, щитоподібної і прищитоподібних залоз, печінки, серця, нирок та інших органів, а при хронічному перебігу – розвитком вторинної остеодистрофії. Основними причинами кетозу високопродуктивних корів є нестача енергії, надлишок протеїну в раціоні особливо за нестачі цукру і крохмалю, згодовування неякісних кормів, які містять велику кількість масляної та оцтової кислот. Кетоз найчастіше діагностується в перші 20–30 днів лактації (Сахнюк В.В., 2001). Порушення структури раціону спричиняють надмірну продукцію кетонових тіл: бета-оксимасляної і ацетооцтової кислот та ацетону, що супроводжується розвитком патологічних процесів у нейроендокринній системі, печінці, серці та інших органах.
Захворювання проявляється різними симптомами, які можна об'єднати в кілька синдромів: невротичний, гепатотоксичний і гастроентеральний. При затяжному перебігу хвороби нерідко з’являються ознаки остеодистрофії (рис. 156). Лабораторним дослідженням на початкових стадіях визначають кетонемію (більше 1,5 ммоль/л), кетонурію (більше 1,7 ммоль/л), кетонолактію (більше 1,5 ммоль/л), гіпоглікемію (менше 2,3 ммоль/л), ацидоз, у більшості випадків – гіперпротеїнемію. При затяжному перебігу кетозу рівень кетонових тіл менший, ніж при гострому. Характерними є гіперпротеїнемія (більше 86 г/л) і гіпокальціємія (менше 2,25 ммоль/л).
Кетоз кітних вівцематок виникає внаслідок недостатньої годівлі або навіть голодування тварин і характеризується посиленим розпадом ендогенних жирів, білків і вуглеводів, нагромадженням в організмі кетонових тіл, що спричиняють токсемію, дистрофію печінки та інших органів. Здебільшого хвороба спостерігається у багатоплідних вівцематок. Хворі тварини пригнічені, виснажені, у них виявляють сопорозний стан, алопеції, кетонурію, кетонемію, гіпоглікемію і ацидоз.
Ожиріння – надмірне відкладання жиру в підшкірній клітковині та інших тканинах організму. Розрізняють аліментарне і ендокринне ожиріння. Аліментарне ожиріння розвивається внаслідок надмірного енергетичного живлення та гіподинамії, тобто настає енергетичний дисбаланс, посилений синтез жиру, головним чином з вуглеводів, і відкладання його в тканинах. Ендокринне ожиріння розвивається через недостатню продукцію жиромобілізуючих гормонів: кортикотропіну, тиреотропного й соматотропного гормонів, тироксину та ін. В результаті цього знижується ліполіз, використання жирового депо на енергетичні потреби. У ожирілих тварин знижуються окиснювальні процеси, розвивається компенсаторний гіперінсулізм, який посилює перехід вуглеводів корму в жири, а ліполіз гальмується. Ожиріння тварин супроводжується атеросклерозом, жировою інфільтрацією печінки, і є фактором, який сприяє розвитку кетозу, цукрового діабету та інших хвороб. У ожирілих тварин змінюється форма тіла, у свиноматок розвивається гіпо- або навіть агалактія. Характерним є підвищення вмісту в крові триацилгліцеролів: у великої рогатої худоби – понад 50 мг/100 мл (0,55 ммоль/л), свиней – більше 80 мг/100 мл (0,88 ммоль/л). Внаслідок ліполізу триацилгліцеролів у жирових депо та надмірного споживання кормових жирів збільшується вміст у крові вільних жирних кислот. При ожирінні корів їх уміст у сироватці крові більше 15 мг/100 мл (0,5 ммоль/л), свиней – більше 20 мг/100 мл (0,8 ммоль/л). Змінюється уміст холестеролу та ліпопротеїнів.
Аліментарна дистрофія, або виснаження, характеризується дистрофічними й атрофічними процесами в паренхіматозних та інших органах. Основна причина хвороби – нестача поживних речовин в раціоні тварин, що супроводжується посиленим ліполізом і глюконеогенезом, нагромадженням масляної кислоти, вільних жирних кислот та кетонових тіл в організмі. Внаслідок дистрофічних та атрофічних змін в різних органах пригнічуються ферментативні процеси в органах травлення, знижується всмоктування поживних речовин корму, порушуються бар’єрна, білоксинтезувальна та інші функції печінки. Діагностичними критеріями аліментарної дистрофії є: характерні клінічні ознаки (зменшення маси тіла і вгодованості, брадикардія і брадипное, гіпотермія, енофтальм, набряки, гіпостезія), олігохромемія й олігоцитемія, лейкопенія та гіпопротеїнемія, гіпоглікемія, гіпоазотемія (Тишківський М.Я., 2002).
Міоглобінурія коней – захворювання з гострим перебігом, що супроводжується нагромадженням у м'язах молочної та інших кислот, виділенням із сечею міоглобіну та парезом. Причиною хвороби є важка робота після тривалого відпочинку. Гіподинамія у поєднанні з надмірною годівлею призводить до нагромадження у м'язах глікогену, який при фізичному навантаженні розпадається з утворенням молочної та інших кислот. Кислоти викликають набрякання й ущільнення м'язів, переродження і розпад м’язових волокон. Токсичні продукти розпаду спричиняють дистрофію нирок, печінки та інших органів. Міоглобін втрачає зв’язок з білком, надходить у кров і виділяється з сечею, забарвлюючи її в червоний, темно-вишневий чи темно-бурий колір. Спостерігаються також ущільнення і парез м’язів. Тварина лежить, передню частину тулуба й голову піднімає із зусиллям. М’язи крупа тверді, набряклі, малочутливі. Патогномонічною ознакою є міоглобінурія. У крові збільшується вміст молочної кислоти (більше 15 мг/100 мл або 1,45 ммоль/л) і глюкози (більше 5 ммоль/л).
Гіпоглікемія – захворювання поросят віком від 2 до 10 днів, що характеризується зниженням умісту глюкози в крові, гіпотермією, пригніченням, судомами і комою. Основні причини – недостатнє надходження вуглеводів внаслідок гіпогалактії свиноматок або хвороб поросят, за яких знижується їхній апетит; низька температура в приміщенні. При цьому швидко витрачається глікоген з наступним посиленням глюконеогенезу, що супроводжується нагромадженням в організмі сечовини, креатиніну, сечової кислоти, аміаку, кетонових тіл. Гіпоглікемія призводить до порушення живлення клітин, зниження функцій усіх органів і систем, настає гіпотермія, сонливість, коматозний стан.
Діагностують захворювання за наступними критеріями: сонливість поросят, гіпотермія, брадипное, темно-сірий колір шкіри, судоми, коматозний стан. У крові – значне зменшення вмісту глюкози (менше 2,2 ммоль/л) і збільшення кількості молочної кислоти.