ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КРОВІ

Визначення відносної густини крові. Відносна густина крові характеризує відношення між щільними частинками крові і водою. Вона залежить від вмісту в крові гемоглобіну, білка, солей. Для визначення відносної густини крові застосовують методи Гаммершляга (суміш бензолу і хлороформу в співвідношенні 2:5),Філліпса (розчини міді сульфату з різною щільністю) та ін. У приготовлений і налитий в циліндр розчин вносять краплю крові, яка при однаковій щільності крові та розчину займає в циліндрі серединне положення.

У дорослих здорових тварин відносна густина крові становить (г/см³ або кг/л): у великої рогатої худоби – 1,045–1,055; овець і кіз – 1,047–1,055; коней – 1,045–1,055; свиней – 1,042–1,060; собак – 1,044–1,056; курей – 1,039–1,052.

Збільшення відносної густини крові спостерігається при поліцитемії, згущенні крові внаслідок втрати води, що спостерігається при діареях різної етіології, поліурії, утворенні ексудатів і транссудатів, блюванні, потінні. Зменшення цього показника є характерною ознакою анемій різної етіології, кахексії, гідремії.

Визначення швидкості згортання крові. Найпростіше її визначити методом Моравиця. На предметне скло наносять краплю крові діаметром 4–6 мм і кожні 30 с в неї опускають тоненький скляний капіляр. Швидкість згортання крові визначають появою першої нитки фібрину при витягуванні капіляра з крові.

У середньому швидкість згортання крові становить: у великої рогатої худоби – 5–6 хв, овець – 8–10, коней – 8–10, свиней –10–15, собак –8–10, кролів – 4 хв, курей –20–30 с. Підвищується вона при крововтратах, захворюваннях, що супроводжуються згущенням крові, а знижується – при анеміях, лейкозі, асфіксії, холемії, нефриті, К- і С-гіповітамінозах. Кров майже не згортається при гемофілії, сибірці, інфекційній анемії, піроплазмідозах.

Визначення ретракції кров'яного згустка (від лат. retractio – скорочення). Ретракція – це самовільне відокремлення сироватки крові від її згустка при відстоюванні, а відношення сироватки, що відокремилася від згустка, до об'єму взятої крові називають коефіцієнтом (індексом) ретракції. Залежить ретракція від вмісту в крові кальцію, фібриногену, тромбоцитів, виду тварин, температури тіла тварин і навколишнього середовища. У здорових тварин часткова ретракція настає через 1–3 год, а повна – 12–24 год, індекс ретракції становить 0,3–0,7. Зниження ретракції кров'яного згустка або повна її відсутність (ірректрактильність) спостерігається при лейкозі, мікотоксикозах, гарячці.

Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). Осідання – це властивість еритроцитів осідати на дно посудини при зберіганні стабілізованої крові. Швидкість осідання еритроцитів залежить від багатьох факторів. Основними із них є кількісні та якісні зміни білків плазми крові. Збільшення вмісту великодисперсних білків – глобулінів, фібриногену призводить до підвищення ШОЕ, оскільки вони, адсорбуючись на поверхні еритроцитів, нейтралізують частину негативних іонів оболонки, чим сприяють агломерації еритроцитів. Підвищується ШОЕ при збільшенні в крові вмісту холестеролу, зрушенні кислотно-основного балансу в бік алкалозу, зменшенні кількості еритроцитів і збільшенні їхнього об'єму.

Зменшення ШОЕ може відбуватися внаслідок збільшення кількості альбумінів сироватки крові, жовчних пігментів і жовчних кислот, при ацидозі, збільшенні кількості еритроцитів, зменшенні їхнього об'єму і насиченості гемоглобіном, підвищенні в'язкості крові.

Для визначення ШОЕ застосовують способи Неводова або Панченкова. Оскільки у тварин (за винятком коней і свиней) ШОЕ перебігає дуже повільно, градуйовані піпетки Панченкова ставлять інколи не у вертикальне положення, а під нахилом 50°, при цьому спостерігається підвищення ШОЕ. Нормативи ШОЕ у тварин різних видів значно коливаються (табл. 11).

11. Швидкість осідання еритроцитів у здорових тварин

ШОЕ не специфічна для якого-небудь захворювання, але її зміни завжди є показником наявності патологічного процесу в організмі, що нерідко має діагностичне та прогностичне значення і може бути показником ефективності лікування.

Збільшенням ШОЕ супроводжуються: інфекційно-запальні процеси; септичні та гнійні процеси; нефрит і нефроз, які перебігають з гіпопротеїнемією і протеїнурією; гемобластози (підвищення ШОЕ пов'язане з диспротеїнемією, що виникає внаслідок розвитку пухлин у печінці, а також через анемію, що розвивається); анемії різної етіології, у тому числі інфекційної та паразитарної, наприклад при піроплазмідозах; ревматичному запаленні копит (внаслідок збільшення кількості фібриногену); деяких хворобах печінки із-за розвитку гіпоальбумінемії, але при її патології ШОЕ може зменшуватися через підвищення вмісту в крові жовчних кислот.

Уповільнення ШОЕ у тварин буває рідше й спостерігається при захворюваннях, що супроводжуються втратою рідини і згущенням крові (діареї, поліурії), механічною і паренхіматозною жовтяницями, при стахіботріотоксикозі, коліках, декомпенсації серцевої діяльності.

Визначення гематокритної величини. Гематокритна величина – це відношення об’єму формених елементів крові (еритроцитів) до загального об'єму взятої крові. Для визначення величини гематокриту застосовують методи центрифугування у градуйованих піпетках із приладу Панченкова (за Тодоровим Й.), мікроцентрифугування (за Шкляром) та електронно-автоматичні. У приладах типу “Целлоскоп”, “Культер” вимірювання гематокритної величини відбувається автоматично одно-часно з підрахунком червоних кров’яних тілець. Тому прилад визначає не лише загальний об’єм еритроцитів у крові, а й середній об’єм клітин.

Гематокритну величину виражають у процентах або за міжнародною системою (SI) в м³/м³ або в л/л. Наприклад, 45 % або 0,45 м³/м³ або 0,45 л/л.

У телят гематокритна величина коливається у межах 30–38 %, у корів – 35–45; овець – 25–45; свиней – 35–43; коней – 35–45; собак – 37–55; кролів – 35–45; курей – 38–42 %.

Збільшення гематокриту буває при захворюваннях, що супроводжуються згущенням крові, наприклад, при діареях, поліцитемії. Цей показник використовують для визначення ступеня зневоднення новонароджених телят при захворюваннях діареями інфекційної та незаразної етіології. Зменшення гематокритної величини спостерігають при анеміях та гідремії.

Гематокритну величину використовують для визначення середнього об'єму одного еритроцита, який визначають діленням її показника на кількість еритроцитів в 1 мкл крові і виражають у кубічних мікрометрах. Наприклад, гематокритна величина становить 30 %, тобто в 1 мкл крові еритроцити займають об'єм 0,3 мкл або 300 млн/мкм³, а кількість еритроцитів – 6 млн у 1 мкл. При цьому середній об'єм одного еритроцита дорівнює: 300 000 000 мкм³: 6 000000 = 50 мкм³. Цей показник використовують для характеристики окремих видів анемій. Збільшення об’єму еритроцитів (макроцитоз) спостерігається при мегало- і макроцитарних анеміях, а його зменшення (мікроцитоз) – при залізодефіцитних.

Поиск по сайту: