КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ

Кров досліджують, передусім, з метою встановлення діагнозу, особливо за прихованого перебігу захворювань. Ще до появи клінічних симптомів завдяки результатам досліджень крові можна діагностувати бруцельоз, лептоспіроз, пулороз птиці, лейкоз, бабезіоз, піроплазмоз, нуталіоз.

Важливе значення у профілактиці внутрішніх хвороб має планова диспансеризація, одним з етапів якої є дослідження крові. У практику лабораторій ветеринарної медицини впроваджено методи визначення вмісту загального білка в сироватці крові, загального кальцію, неорганічного фосфору, каротину, вітаміну А, глюкози, кетонових тіл. Своєчасне проведення цих досліджень дає змогу виявити субклінічний перебіг хвороб, спричинених порушенням обміну речовин (кетозу, остеодистрофії, А-гіповітамінозу та ін.), призначити групове застосування засобів замінної, патогенетичної та коригувальної терапії з метою ліквідації виявленої патології.

За даними дослідження крові уточнюють діагноз, визначають тяжкість перебігу хвороби, виявляють ускладнення, контролюють ефективність лікування, прогнозують закінчення хвороби, проводять оздоровлення господарств від різних інфекційних хвороб (лейкоз, бруцельоз).

У кров виділяються продукти життєдіяльності різних органів, за кількістю яких можна вести мову про їх функціональний стан (наприклад, про стан кісткового мозку, залоз внутрішньої секреції, печінки і т. п.). У деяких органах містяться лише їм властиві ферменти, концентрація яких у крові значно підвищується при дистрофічних і запальних процесах, що перебігають у них. За результатами визначення цих ферментів можна виявити патологію (клінічна ферментологія). Кров є також важливим елементом у системі імунного захисту. За її складом можна визначити напруженість специфічного імунітету (за рівнем антитіл) та стан факторів загальної неспецифічної резистентності (фагоцитарна активність мікро- та макрофагоцитів, бактерицидна, лізоцимна, комплементарна активність сироватки крові).

Серед хвороб системи крові у сільськогосподарських тварин найчастіше діагностують анемії різного походження (постгеморагічну, гіпопластичну, гемолітичну, апластичну, дисгемопоетичну). Анемія у перекладі з грецької означає "безкрів’я". Таким терміном визначають патологічний стан організму, що виникає внаслідок зниження вмісту гемоглобіну та еритроцитів або одного з них в одиниці об’єму крові, що призводить до гіпоксії і змін в органах кровотворення. Провідною ланкою в розвитку анемій є кисневе голодування тканин (гіпоксія), проте при анеміях розвиваються патологічні зміни, викликані недостатністю трофічної, екскреторної, захисної, терморегуляційної та інших життєво важливих функцій крові.

Постгеморагічна анемія (малокрів’я) виникає внаслідок крововтрати, яка призводить до зменшення в крові вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів і виникнення гіпоксичного стану. Захворювання спостерігається у тварин усіх видів та вікових груп. Перебігає гостро й хронічно.

Гіпопластична анемія характеризується неповним, інколи тимчасовим, пригніченням функції кісткового мозку, зменшенням продукування клітин усіх трьох ланок гемопоезу (еритроцитарного, лейкоцитарного, тромбоцитарного) чи якоїсь із них через нестачу речовин для кровотворення або інтоксикацію. За етіологією поділяється на аліментарно-дефіцитні та мієлотоксичні.

Гемолітична анемія об’єднує групу захворювань з переважанням процесів руйнування еритроцитів над їх утворенням, що часто проявляється спленомегалією, гемолітичною жовтяницею і гемоглобінурією. Здебільшого реєструють набуті форми анемій: токсичну, паразитарну та інфекційну, ізо- та аутоімунні, післяпологову гемоглобінурію корів і пароксизмальну гемоглобінурію телят.

Токсична анемія характеризується посиленим руйнуванням еритроцитів при отруєннях препаратами ртуті, свинцю, миш’яку, госиполом, сапоніном, фенілгідразином, хлороформом, сірководнем, органічними кислотами. Крім того, до виникнення токсичної анемії призводять поїдання деяких отруйних рослин, опіки, токсини ентерального, бактерійного, вірусного, паразитарного і грибкового походження. Гемоліз еритроцитів також спричинюють деякі медикаменти (сульфаніламідні препарати, нітрофурани, амідопірин, хінін та ін.). Післяпологова гемоглобінурія спостерігається переважно у стійловий період у високопродуктивних корів 5–7-річного віку в перші чотири тижні після пологів, супроводжується гемолітичною жовтяницею, гемоглобінурією, підвищенням температури тіла. Захворювання може виникати після згодовування тваринам великої кількості буряків та їхньої гички, капусти, рапсу, бурякового жому, люцерни за недостатності в раціоні фосфору та інших мінеральних речовин, при раптовому поповненні раціону великою кількістю зерна пшениці (300–400 г на 1 л надоєного молока) на фоні остеодистрофічної патології. Пароксизмальна гемоглобінурія телят супроводжується періодичною гемоглобінурією, еритроцитопенією та лейкоцитозом. Розвитку хвороби сприяє підвищена уражуваність еритроцитів окиснювачами внаслідок дефіциту вітаміну Е в організмі. Ізо- та аутоімунна гемолітична анемія зумовлена утворенням антитіл або імунних лімфоцитів, які викликають загибель переважно еритроцитів та еритрокаріоцитів. Протиеритроцитарні антитіла можуть надходити з молозивом, при переливанні крові, несумісної за основними антигенами еритроцитів, або виробляються в організмі під впливом змінених еритроцитів внаслідок дії лікарських препаратів, токсинів, вірусів, паразитів.

Рідше у тварин зустрічаються геморагічні діатези, до яких відносять гемофілію, тромбоцитопенію, кровоплямисту хворобу. Гемофілія – це спадкова хвороба з різко вираженою схильністю тварин до тяжких кровотеч або великих крововиливів, що провокуються навіть легкими травмами або виникають спонтанно. Частіше хворіють собаки. Серед сільськогосподарських тварин хвороба трапляється рідко, переважно у свиней і коней, інколи у великої рогатої худоби. Тромбоцитопенія зумовлюється дефіцитом тромбоцитів і характеризується дрібними крововиливами, подовженням часу кровотечі і зниженням ретракції кров’яного згустку. Хворіють тварини всіх видів. Хвороба може бути спадковою і набутою, неімунного та імунного походження. Кровоплямиста хвороба – захворювання інфекційно-алергічної природи, що проявляється утворенням великих симетричних набряків, виникненням множинних крововиливів у шкірі, підшкірній клітковині, під слизовими оболонками, у м’язах і внутрішніх органах. Хворіють коні переважно старше 2-х років, рідше –рогата худоба, свині, собаки, головним чином навесні і влітку.

В останні роки значного поширення набули захворювання кровотворних органів пухлинної природи – гемобластози (лейкоз і гематосаркома). Якщо лейкоз є системним захворюванням крові пухлинного характеру з первинним чи вторинним ураженням кісткового мозку, то гематосаркома – це пухлина з кровотворних клітин із позакістковомозковою локалізацією та місцевим пухлинним ростом.

Дослідження системи крові включає:

а) визначення фізичних властивостей крові – кількості крові, відносної густини, швидкості згортання крові та осідання еритроцитів, ретракції кров'яного згустка, осмотичної резистентності еритроцитів, гематокритної величини;

б) біохімічний аналіз крові – визначення кількості гемоглобіну, загального білка та його фракцій, загального кальцію, неорганічного фосфору, магнію, хлору, натрію, калію, каротину, білірубіну, глюкози, мікроелементів (міді, цинку, заліза, йоду, кобальту, марганцю, селену), вітамінів (А, В, С, D, Е та ін.), кетонових тіл, гормонів, ферментів тощо;

в) дослідження морфологічного складу – підрахунок кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, виведення лейкограми;

г) серологічне і бактеріологічне дослідження крові;

д) дослідження кістковомозкового пунктату;

е) дослідження селезінки.

Невелику кількість крові, необхідну для морфологічного дослідження і виготовлення мазків з метою діагностики піроплазмідозів, одержують у сільськогосподарських і домашніх тварин із кровоносних судин зовнішньої та внутрішньої поверхні вуха, у птахів – із гребеня або борідок, гусей і качок – з м'якоті ступні кінцівок, хутрових звірів – з м'якуша пальця. Якщо кров беруть для морфологічного дослідження, то перші 2–3 краплі видаляють ватним тампоном, а для діагностики піроплазмідозів мазки готують з першої краплі, що з'явилася.

Велику кількість крові у коней, великої рогатої худоби, овець, кіз, верблюдів одержують з яремної вени, зовнішньої грудної, у свиней – із судин хвоста, краніальної порожнистої вени, орбітального венозного синуса, м'ясоїдних – із вен кінцівок, птахів – із підкрилової вени, кролів – із вен вуха, лабораторних тварин – із вени вуха, орбітального синуса, хвоста, серця, яремної вени, у риби – із серця, підшкірної та хвостової артерій.

Для одержання сироватки кров беруть у чисту суху пробірку або інший посуд і ставлять у темне місце. Якщо ретракція не настала, тонкою скляною паличкою відокремлюють згусток від стінки пробірки. Для одержання плазми потрібно запобігти згортанню крові. З цією метою до неї додають антикоагулянти.

Поиск по сайту: