Визначення кількості гемоглобіну в крові

Гемоглобін – це дихальний фермент крові, який міститься в еритроцитах і забезпечує транспорт кисню з легень до тканин та вуглекислоти з тканин до легень, входить до складу гемоглобінової буферної системи крові, яка бере участь у регуляції кислотно-основного балансу. Гемоглобін належить до групи хромопротеїнів, складається з простетичної групи – гема, яка включає двовалентне залізо, і білкового компонента – глобіну. Синтезується гемоглобін у червоному кістковому мозку, а руйнується через 110–130 днів життя еритроцитів у клітинах системи фагоцитувальних мононуклеарів.

Існують фізіологічні й патологічні типи гемоглобіну. До фізіологічних відносять гемоглобін А, тобто гемоглобін дорослих з його трьома видами (Нb А₁, Нb А₂ i Нb А₃), та гемоглобін фетальний (Нb F), який становить основну кількість гемоглобіну плода. Патологічні види гемоглобіну (В, С, D, Е та ін.) виникають у результаті уродженого дефекту синтезу гемоглобіну, вони передаються потомству і є основою розвитку гемоглобінопатій (гемоглобінозів), які можуть бути причиною анемій гемолітичного типу.

Гемоглобін може вступати в сполуки не лише з киснем (оксигемоглобін) та вуглекислотою (карбгемоглобін), але й з іншими газами та речовинами. При з’єднанні з окисом вуглецю (СО) утворюється карбоксигемоглобін, причому швидкість його утворення у 160 тис. разів вища, ніж швидкість дисоціації (для порівняння зазначимо, що швидкість утворення оксигемоглобіну перевищує швидкість дисоціації його лише в 1 тис. разів, що пояснює механізм токсичного впливу СО на респіраторні органи). При з’єднанні гемоглобіну з нітритами (нітритотоксикоз) утворюється метгемоглобін, у якому залізо тривалентне й тому не приєднує кисень, що призводить до розвитку гіпоксії, а при сполученні з сульфаніламідами – сульфгемоглобін, який також не може транспортувати кисень.

Запропоновано кілька методів визначення гемоглобіну: колориметричний (гематиновий, метод Салі); ціанметгеміглобіновий; фотометричний; газометричний, коли гемоглобін насичують киснем або вуглекислотою і за їх кількістю визначають уміст гемоглобіну; за вмістом заліза в гемоглобіні. Як стандартний рекомендують геміглобінціанідний метод за Л. М. Піменовою та Г. В. Дервізом. Вміст гемоглобіну в крові тварин різних видів коливається у значних межах (табл. 12).

12. Уміст гемоглобіну в крові тварин

Збільшення вмісту гемоглобіну в крові тварин(плейохромія, гіперхромемія) спостерігається при згущенні крові (діарея, утворення ексудатів, транссудатів), серцево-легеневій недостатності і збігається, як правило, зі збільшенням кількості еритроцитів.

Зменшення кількості гемоглобіну(олігохромемія) спостерігається при анеміях різного походження, причиною яких є дефіцит міді, кобальту, заліза, вітамінів В₂, В₁₂, В_с, С, кровотечі, посилений гемоліз еритроцитів при піроплазмідозах, лептоспірозі, інфекційній анемії коней, пригнічення функції кісткового мозку різними токсинами.

Визначення індексів червоної крові. Визначення у крові кількості гемоглобіну та еритроцитів не завжди дає змогу виявити характер анемії і, відповідно, її причини. Для цього слід додатково визначити співвідношення між кількістю еритроцитів і гемоглобіном, тобто вирахувати так звані індекси червоної крові – колірний показник і середній уміст гемоглобіну в одному еритроциті.

Колірний показник – це насиченість еритроцитів (Ер₂) гемоглобіном (Нв₂) у хворої тварини, порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин певного виду. Визначають його за наступною формулою:

КП = (Нв₂ : Ер₂) : (Нв₁ : Ер₁) = (Нв₂ ×Ер₁) : (Нв₁ ×Ер₂),

де: Нв₂ і Ер₂ – кількість гемоглобіну та еритроцитів у досліджуваної тварини; Нв₁ і Ер₁ –

середній уміст гемоглобіну та еритроцитів у здорових тварин

Колірний показник – величина відносна. У здорових тварин він коливається у таких межах: у великої рогатої худоби і свиней – від 0,85 до 1,15, коней і собак – 0,8–1,2, овець – 0,5–0,7, свиней і кролів – 0,8–1,0, курей – 2,0–3,0.

Середній уміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) визначають діленням вмісту його в 1 л крові на кількість еритроцитів у тому ж об’ємі. ВГЕ виражають у пікограмах (пг; 1 г = 10¹² пг). ВГЕ дорівнює (пг): у великої рогатої худоби – 15–20; овець – 10–13; свиней – 16–19; коней – 17–20; собак – 20–25.

Збільшення ВГЕ і колірного показника називають гіперхромією. Зустрічається вона при хронічних гемолітичних, мієлотоксичних анеміях, нестачі кобальту і вітаміну В₁₂. Зниження ВГЕ і колірного показника (гіпохромія) спостерігається при нестачі в раціоні міді, заліза, протеїну (аліментарно-дефіцитна анемія), рідше – при зменшенні об'єму еритроцитів.

Поиск по сайту: