Визначення загального білка і білкових фракцій

Білки сироватки крові – досить велика група білків, які різняться між собою структурою, фізико-хімічними властивостями та функціями. Загальну кількість їх визначають за допомогою рефрактометра або біуретовим методом, а окремі компоненти – електрофорезом. Залежно від методу розподілу можна одержати від 5 до 100 фракцій білків. Електрофорезом на папері в сироватці крові виявляють 4–5 фракцій: альбуміни, альфа (інколи альфа-1 і альфа-2), бета- і гамма-глобуліни, а електрофорезом в агаровому, крохмальному й поліакриламідному гелях – значно більше (до 30).

Кількість загального білка і співвідношення між окремими фракціями в сироватці крові тварин різних видів коливається у визначених межах (табл. 13).

У молодняку вміст загального білка нижчий, ніж у дорослих: у телят віком 1–10 днів – 56–70 г/л, новонароджених поросят – 45–50, ягнят – 46–54 г/л.

13. Уміст загального білка і білкових фракцій у сироватці крові

Зменшення вмісту загального білка в сироватці крові – гіпопротеїнемія розвивається при недостатньому надходженні в організм білків, незбалансованості раціону за окремими незамінними амінокислотами, оскільки синтез білка обмежується тією амінокислотою, якої надходить найменше (тому її називають лімітувальною); недостатньому перетравленні білка і всмоктуванні амінокислот у кишечнику, що зумовлено зниженням секреторної функції шлунка, кишечнику, підшлункової залози, низькою активністю протеолітичних ферментів (при гастроентеритах, пневмоніях будь-якої етіології); порушенні синтезу білка в печінці при цирозі, рідше – при гепатодистрофії та гепатиті, оскільки в печінці синтезується 95–100 % альбумінів; при втраті білка внаслідок захворювань нирок (нефроз, нефрит), кровотечі, розвитку обширних ексудатів і транссудатів, злоякісних пухлинах. Зменшення кількості білка в сироватці крові найчастіше відбувається за рахунок альбумінів – фракції, яка легко проходить через судинні мембрани та стінки клубочків нирок.

Гіперпротеїнемія зустрічається рідше. Вона може бути відносною (спостерігається за згущення крові внаслідок втрати рідини при зневодненні) і абсолютною, яка майже завжди супроводжується збільшенням кількості гамма-глобулінів. Абсолютна гіперпротеїнемія спостерігається при надмірному згодовуванні кормів, багатих на білки, гепатиті, хронічних інфекціях, токсикозах внаслідок подразнення імунокомпетентних клітин мононуклеарної системи, а також при появі патологічних білків – парапротеїнів.

Окрім умісту загального білка, для діагностики різних патологічних процесів важливе значення має визначення білкових фракцій. Порушення оптимального співвідношення між ними називають диспротеїнемією. Найбільш виражені диспротеїнемії бувають при ураженні органів, де синтезуються білки. Особливо часто зменшується кількість альбумінів (гіпоальбумінемія), які виконують важливі функції щодо підтримання колоїдно-осмотичного тиску крові, регуляції водного обміну між кров'ю й міжтканинним простором, зв'язування та транспортування вуглеводів, ліпідів, гормонів, вітамінів, пігментів, мінеральних речовин.

Гіпоальбумінемія розвивається внаслідок білкового голодування і є типовою ознакою хвороб печінки (гепатиту, гепатодистрофії, абсцесів, цирозу і пухлин), оскільки в ній синтезуються всі альбуміни. Спостерігається вона при різних незаразних, інфекційних та паразитарних хворобах, коли настає вторинне ураження печінки (пневмонії, кетоз, перикардит, міокардоз, лейкоз, туберкульоз, сальмонельоз, колібактеріоз, диспепсія, гострі респіраторні хвороби та ін.). Вираженою буває гіпоальбумінемія при хронічних захворюваннях нирок (нефроз, нефрит), які супроводжуються втратою білка з сечею (протеїнурія) та розвитком набряків.

Збільшення кількості альбумінів буває рідко – переважно при дегідратації. При змінах кількості альбумінів порушується їхнє співвідношення з глобулінами (змінюється альбуміно-глобуліновий коефіцієнт), яке у здорових тварин коливається у межах від 0,7 до 1,0 (у собак – до 1,2).

Кількість альфа-глобулінів збільшується при гострих запальних процесах (ревматизм, пневмонія, гломерулонефрит, артрит) та при загостренні хвороб з хронічним перебігом (туберкульоз, гепатит), оскільки до цієї групи належать білки “гострої фази” (С-реактивний білок, церулоплазмін, гаптоглобін, альфа-1-антитрипсин, альфа-2-макроглобулін, кислий альфа-1-глікопротеїн). Зменшується їхній рівень рідко, найчастіше за тяжких дистрофічних процесів у печінці, де частково синтезується альфа-глобулін.

Збільшення кількості бета-глобулінів спостерігається частіше при інфекціях із хронічним перебігом, хворобах нирок (нефроз, гломерулонефрит), цирозі печінки. До складу фракцій бета-глобулінів входить фібриноген, збільшення вмісту якого буває при крупозній пневмонії, бронхопневмонії, лейкозі, септичному ендокардиті, а зменшення – при хворобах печінки, де він синтезується.

Фракції гамма-глобулінів містять основну масу антитіл (імуноглобулінів), які забезпечують гуморальний захист організму, тому кількість їх у сироватці крові залежить від морфологічної зрілості й функціональної повноцінності імунореактивної тканини.

Низький рівень гамма-глобулінів буває у новонароджених, особливо в перший день життя, оскільки вони не проходять через плаценту, а надходять лише з молозивом (фізіологічний імунодефіцит), тому в підтриманні їхнього рівня має велике значення якість молозива, своєчасність його випоювання, стан слизової оболонки тонкого кишечнику. Синтез власних імуноглобулінів починається з 5–7-го дня життя і досягає оптимального рівня лише в 6-місячному віці, тому молодняк сприйнятливий до багатьох хвороб (сальмонельозу, стрептококозу, пастерельозу, гострих респіраторних, пневмоній). Зниження вмісту гамма-глобулінів спостерігається також при різних захворюваннях, які супроводжуються ураженням імунної системи (мієлома, лімфолейкоз, хвороба Гамборо), втратою імуноглобулінів при нефрозах, ентеритах, хронічних кровотечах, внаслідок пригнічення функції імунної системи різними токсинами, лікарськими препаратами (імунодепресантами).

Гіпергаммаглобулінемія спостерігається при всіх імунологічних реакціях, які супроводжуються посиленим синтезом глобулінів (вакцинації), і зумовлюється підвищенням умісту майже всіх класів імуноглобулінів та неспецифічних антитіл при багатьох бактеріальних інфекціях (стрепто-, стафіло- і пневмококових), хронічних гепатитах, цирозі печінки, деяких паразитарних хворобах.

Поиск по сайту: