Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ОСНОВНІ СИНДРОМИ при ХВОРОБах нирок



При хворобах нирок розвивається складний комплекс симптомів, які можна об’єднати в сечовий, набряковий, серцево-судинний, уремічний і нефротичний синдроми.

Сечовий синдром

Сечовий синдром – це клініко-лабораторний симптомокомплекс, який є найважливішою і найбільш постійною ознакою захворювань нирок і сечових шляхів. Цей синдром за відсутності клінічних ознак хвороб нирок (зміни діурезу, набряки, артеріальна гіпертензія, болючість у ділянці нирок) може бути провідним критерієм у їхній діагностиці. Поняття “сечовий синдром” включає протеїнурію, гематурію (еритроцитурію), лейкоцитурію і циліндрурію.

Найчастіше причинами розвитку сечового синдрому є гломерулонефрит, пієлонефрит, нефроз (нефротичний синдром, тобто вторинне ураження нирок при різних хворобах інфекційної та неінфекційної етіології), нефросклероз і амілоїдоз нирок.

Патогенез основних симптомів, що входять у сечовий синдром, складний і різноманітний.

Протеїнурія є однією з основних ознак ураження нирок і сечових шляхів. Вона може бути зумовлена ураженням нирок (ренальна, або ниркова протеїнурія) або ж має позаниркове походження (преренальна і постренальна протеїнурія, див. розділ 9, с. __). Ниркова протеїнурія відрізняється від позаниркової наступними показниками: а) при позанирковій протеїнурії вміст білка в сечі рідко буває більшим 0,1 %; б) ниркова протеїнурія, як правило, супроводиться утворенням циліндрів, передусім гіалінових, які виявляють в осаді сечі; в) якщо в сечі відсутні циліндри і нирковий епітелій, а є багато лейкоцитів і еритроцитів, то протеїнурія є позанирковою.

При нирковій клубочковій протеїнурії білок у сечу фільтрується через стінки клубочкових капілярів із плазми крові. Необхідною умовою для цього є підвищення їхньої проникності. Факторами, що підвищують проникність клубочкових капілярів, є, зокрема, розлади кровообігу в клубочках при гломерулонефриті або при серцевій недостатності, прямий вплив токсинів на стінку клубочкових капілярів при нефрозах, токсикозах, септичних процесах, функціональні (ферментні та електростатичні) зміни клітинних мембран гломерулярного фільтра.

Із сечею виділяються головним чином (60–90 %) альбуміни, молекулярна маса яких значно менша, ніж глобулінів. Поява в сечі глобулінів пояснюється збільшенням проникності капілярів окремих клубочків. Отже, чим сильніше пошкоджені клубочкові капіляри і чим більшою є їхня проникність, тим більше через них фільтрується глобулінів.

Канальцева ниркова протеїнурія зумовлена порушенням реабсорбції низькомолекулярних білків у проксимальних канальцях.

Протеїнурія, яка виникає при нефрозі, спричинюється підвищеною проникністю клубочків, зменшенням реабсорбції білка в канальцях і посиленою фільтрацією білка.

При гломерулонефриті протеїнурія менш значна (0,1–0,5 %), ніж при нефрозах, особливо ліпоїдному, коли вона може досягати 1–5 %. Більш висока протеїнурія при нефрозах, порівняно з гломерулонефритом, пояснюється двома причинами: а) при гломерулонефриті проникність клубочкових капілярів більша, ніж при нефрозах, але кількість крові, яка протікає через клубочки внаслідок їхньої ішемії, значно менша, ніж при нефрозах, коли кровоток через клубочки не порушений, тому загальна кількість білка, яка фільтрується у клубочках, більша при нефрозі, ніж при гломерулонефриті; б) при нефрозі реабсорбція води канальцевим епітелієм підвищується, внаслідок чого концентрація білка у вторинній сечі більша, ніж при гломерулонефриті.

Особливо низькою є концентрація білка в сечі при нефросклерозі (менше 0,2 % і навіть 0,1 %). Це пояснюється прогресуючим зменшенням кількості функціонуючих клубочків і зниженням у результаті цього фільтрації білка.

При амілоїдному нефрозі протеїнурія часто така ж висока, як і при ліпоїдному. Це пов’язано зі значним підвищенням проникності клубочкових капілярів, проте при зморщенні нирки внаслідок амілоїдозу вміст білка в сечі також зменшений.

При хворобах нирок протеїнурія, як правило, тривала (стійка). Крім неї, зустрічається випадкова, або транзиторна альбумінурія, тобто протеїнурія, яка швидко зникає. Вона зумовлюється різними факторами, які спричиняють тимчасове підвищення проникності клубочкових капілярів. Транзиторна альбумінурія може спостерігатися при патологічному стані або у клінічно здорових тварин. До першої групи належать:

1) альбумінурія, яка виникає при гострому перебігу інфекційних і неінфекційних хвороб. Причиною її є токсичний вплив на капіляри клубочків циркулюючих у крові токсинів, а в деяких випадках – розлади клубочкового кровообігу;

2) альбумінурія при хворобах печінки, гастроентеритах і колітах. Унаслідок зниження дезінтоксикаційної функції печінки продукти, що утворюються при патології цих органів, діють токсично на капіляри клубочків;

3) альбумінурія, яка виникає при тяжких анеміях і є наслідком підвищення проникності капілярів клубочків у результаті гіпоксемії;

4) альбумінурія, спричинена опіками, травмами та деякими медикаментами.

Тимчасова протеїнурія у клінічно здорових тварин виникає при значних фізичних навантаженнях (утворена молочна кислота діє токсично на капіляри клубочків), переохолодженні, у вагітних тварин (зумовлена розладами ниркового кровообігу) і в післяродовий період, у новонароджених.

Еритроцитурія (гематурія) – це поява еритроцитів у сечі. При виявленні макро- або мікрогематурії необхідно передусім з’ясувати, звідки надходить кров: з нирок (ниркова гематурія) чи домішується до сечі в сечовивідних шляхах (позаниркова гематурія).

Ниркова гематурія відрізняється від позаниркової бурувато-червоним кольором сечі (при позанирковій він яскраво-червоний), а також відсутністю згустків (утворюються при кровотечі з лоханки або сечового міхура). При нирковій гематурії еритроцити в кислій сечі зморщені і нагадують ягоди шовковиці, у лужній – набряклих світлих двоконтурних дисків.

Якщо при незначній кількості еритроцитів у полі зору (10–20) вміст білка в сечі перевищує 0,1 %, то гематурія є, очевидно, нирковою. І навпаки, якщо при значній кількості еритроцитів (50–100 і більше в полі зору мікроскопа) концентрація білка в сечі менша 0,1 % і в осаді відсутні циліндри, то гематурія є позанирковою.

Безсумнівним підтвердженням ниркового характеру гематурії є наявність у сечі еритроцитарних циліндрів. Причиною ниркової протеїнурії є гломерулонефрит. При гострому перебігу його, як правило, діагностують мікрогематурію, у тяжких випадках – макрогематурію, а при хронічному перебігу – мікрогематурію, яка при вогнищевому нефриті буває єдиною ознакою ураження нирок. При нефрозі еритроцити в сечі не виявляються.

“Безпричинна” поява макрогематурії повинна викликати підозру на злоякісну пухлину нирки. Якщо через 1–2 дні ниркова кровотеча припиняється, але через різні проміжки часу знову відновлюється, то припущення про злоякісну пухлину нирки стає більш вірогідним.

Циліндри. Виділення із сечею циліндрів (циліндрурія) є однією із найважливіших ознак ураження нирок. Вони утворюються в основному із глобулінів білка плазми крові, тому велика кількість їх є показником значної фільтрації глобулінів у клубочках і є ознакою більш тяжкого ураження їх капілярів.

Виявлення в сечовому осаді лише гіалінових циліндрів вказує на фільтрацію незначної кількості білка в клубочках, що у свою чергу може бути зумовлене незначним збільшенням проникності капілярів при легкому ураженні нирок або значним зменшенням кількості функціонуючих клубочків при тяжкому хронічному перебігу гломерулонефриту і нефросклерозу.

У поєднанні з іншими видами гіалінові циліндри можуть виявлятися при будь-яких ураженнях нирок. Зернисті й епітеліальні циліндри є показником гострого перебігу патологічного процесу в нирках (гломерулонефриту чи нефрозу), при хронічному перебігу вони виділяються рідше. Воскоподібні циліндри виявляються при травмах і тяжких ураженнях нирок, частіше – при амілоїдозі, але їх можна виявити і при гострому перебігу тяжких форм гломерулонефриту.

Епітеліальні клітини. Найбільш важливе діагностичне значення має виявлення в сечі ниркового епітелію. Значна кількість його є ознакою гострого перебігу гломерулонефриту і нефрозу. При хронічному перебігу цих хвороб епітелію нирок може міститися в сечі невелика кількість або ж він буде зовсім відсутній.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.