Дослідження шлунка загальноклінічними методами

Дослідження шлунка коня. У коня шлунок розміщений у передньому відділі черевної порожнини в лівому підребер’ї і лише пілорична частина його заходить у праве підребер’я. Основна частина шлунка лежить дорсально на ободовій кишці. Сліпий мішок підходить до лівої ніжки діафрагми на рівні 14–15-го ребра. У зв’язку з таким розміщенням дослідження шлунка зовнішньою пальпацією і перкусією утруднене й малоефективне Тому для діагностики хвороб шлунка в основному використовують дані анамнезу,клінічних ознак, зовнішнього огляду, ректального дослідження, зондування, дослідження його вмісту та інші методи.

При функціональних розладах шлунка, гастриті, виразковій хворобі спостерігають зниження або втрату апетиту, позіхання, вивертання верхньої губи, млявість, сонливість, сірий наліт на язиці, жовтяничність видимих слизових оболонок, набрякання твердого піднебіння, інколи незначні ознаки занепокоєння, тварина оглядається на черево, особливо після годівлі. При гострому розширенні шлунка дуже виражені ознаки занепокоєння: тварина тупцює, часто оглядається на черево, падає на землю й валяється, швидко піднімається і рухається вперед, займає не характерні для неї пози (“сидячої собаки” та ін.), у хворих реєструють відрижку, навіть блювання, задишку, підвищене потіння, невелике випинання 14–17-го лівих міжреберних проміжків у верхній ділянці грудної клітки (рис. 113). Ректальним дослідженням при цьому у невеликих коней під переднім краєм лівої нирки вдається прощупати задню стінку шлунка у вигляді еластичного напівкруглої форми тіла, яке переміщується синхронно з дихальними рухами, а також переміщення селезінки в ділянку лівої здухвини.

При гострому розширенні шлунка пальпацією установлюють підвищення тонусу міжреберних м'язів і чутливу зону відображеного болю на задньому схилі холки.

Аускультацію шлунка у коней внаслідок особливостей його розміщення в черевній порожнині не застосовують.

Найбільш ефективним методом дослідження шлунка у коней є зондування з отриманням і аналізом його вмісту. Одержані при цьому дані здебільшого є вирішальними для встановлення діагнозу, визначення перебігу та прогнозу хвороби й призначення науково обгрунтованого лікування тварин. Зондування шлунка застосовують також для видалення газів і кормових мас, введення всередину лікарських і поживних речовин, гастрографії, гастротонометрії та інших методів досліджень.

Дослідження шлунка у свиней. У свиней шлунок лежить упоперек переднього відділу черевної порожнини, більше зміщений у ліве підребер’я, лише пілорична частина заходить у праве підребер’я. Коли він заповнений кормом, більша кривина дотикається до черевної стінки в ділянці мечоподібного хряща груднини. Досліджують шлунок у поросят і підсвинків зовнішнім оглядом, пальпацією і зондуванням. Зовнішнім оглядом визначають форму і об'єм черева, при розширенні шлунка збільшується об'єм ділянки лівого підребер'я. Пальпацією ззаду реберних дуг вдається визначити ступінь наповнення шлунка та больову реакцію. У дорослих свиней внаслідок значного відкладення жиру в підшкірній клітковині і сальнику дослідження шлунка загальними методами майже неможливе.

Для дослідження шлунка можна застосовувати його зондування та дослідження вмісту, а при блюванні – дослідження блювотних мас. З метою одержання шлункового вмісту у свиней використовують медичні зонди різних розмірів, а при їх відсутності – гумову трубку відповідної довжини, діаметра отвору й товщини стінки. Якщо використовують гумову трубку, то один її кінець потрібно відшліфувати й зробити в ньому бокові отвори. Великих свиней зондують після фіксації у правому боковому положенні або стоячи, а поросят і підсвинків – на фіксаційному дерев'яному столі.

Зонд вводять через ротову порожнину за допомогою дерев'яного зівника з круглим отвором посередині (Ганжа І.Д.). Розмір отвору повинен забезпечувати безперешкодне проходження зонда. Використовують для зондування також металевий зівник І.Г.Шарабріна. Зівник фіксують у ротовій порожнині, зонд через отвір зівника без особливих зусиль проштовхують у глотку, а потім у стравохід і шлунок. При цьому слід пам'ятати, що у свиней є глоткова заглибина, в яку часто потрапляє кінець зонда, що не дає змоги провести його в глотку, стравохід і шлунок; тому у тварини виникає занепокоєння. Отже, при потраплянні зонда в глоткову заглибину його слід підтягнути назад і синхронно з актом ковтання повторити введення. Дорослим свиням твердий зонд слід вводити з гнучким напрямним пристроєм (Чумаченко В.Ю.), який дає змогу обминути глоткову заглибину.

Шлунковий вміст беруть через зонд шприцом об'ємом 100–200 мл, або спеціальним вакуумним апаратом. Якщо шлунковий вміст неможливо взяти, змінюють положення зонда навколо його осі, вводять трохи далі або витягують назад.

Поиск по сайту: