МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ

Печінку досліджують основними (загальноклінічними) методами – оглядом, пальпацією, перкусією і спеціальними – лабораторними та інструментальними.

ЗАГАЛЬНОКЛІНІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ

Оглядом виявляють жовтяничність (іктеричність) склери, видимих слизових оболонок і шкіри на непігментованих ділянках. Проте у великої рогатої худоби іктеричність з'являється лише при значних ураженнях печінки, коли вміст загального білірубіну в сироватці крові зростає до 35 мкмоль/л (2 мг/100 мл) і збільшується вміст кон’югованого (проведеного через печінку) білірубіну, який, розчиняючись у рідинах організму, легко проникає у слизові оболонки та шкіру, фарбуючи їх. У коней і собак жовтяничність видимих слизових оболонок виникає при підвищенні білірубіну понад 30,0–35,0 мкмоль/л (Головаха В.І., 2003; Дикий О.А., 2000), у кіз – понад 15 мкмоль/л (Максимович І.А., 2003). Інтенсивна іктеричність (від оранжево-жовтого до коричнево-жовтого кольору) спостерігається при захворюваннях печінки (паренхіматозна жовтяниця) та жовчно-кам’яній хворобі (механічна жовтяниця). Блідо-жовте пофарбування (колір лимона) виникає при підвищенні некон’югованого білірубіну, що має місце при посиленому гемолізі еритроцитів (гемолітична жовтяниця) і часто не зумовлене патологією печінки.

Пальпацію печінки у великої рогатої худоби проводять за останнім ребром та у 12-му, 11- і 10-му міжреберних проміжках. У здорових тварин печінка не виходить за останнє ребро. При патології вона може збільшуватися (гепатомегалія), тому пальпується за останнім ребром у правій голодній ямці, особливо в кіз і молодняку великої рогатої худоби при гнійному гепатиті (абсцесах печінки), гіпертрофічному цирозі, розвитку ехінококових міхурів та пухлин. При значному збільшенні печінки можна визначити її консистенцію та стан поверхні. Щільну консистенцію і горбисту поверхню із заокругленими краями виявляють при абсцесах печінки (рис. 128), цирозі, туберкульозі та ехінококозі.

Внутрішньою пальпацією (ректальним дослідженням) задній край печінки можна досліджувати лише при значній гепатомегалії або зміщенні її каудально.

У великої та дрібної рогатої худоби за допомогою проникаючої пальпації у 10-му, 11- і 12-му міжребер'ях визначають болючість у ділянці печінки, яка спостерігається при гострому перебігу її запалення та гнійному гепатиті, рідко – при хронічному паренхіматозному гепатиті і гепатодистрофії, запаленні жовчних протоків (холангіті), жовчного міхура (холециститі) та жовчно-кам’яній хворобі (холелітіазі).

У коней поштовхову пальпацію проводять у ділянці 12–14-го міжреберних проміжків справа і зліва. Для цього лікар стає з правого боку коня, кладе ліву руку на його спину, а правою долонею, прикладеною до середньої третини 12–14-го ребер, здійснює швидкі і ритмічні поштовхи в краніомедіальному напрямі. При болючості печінки тварини виявляють неспокій. Для виключення природної реакції коня таку ж пробу виконують і з лівого боку. При негативних результатах дослідження зліва можна запідозрити болючість печінки. Проте результати цієї проби є досить суб’єктивними.

У всеїдних і м'ясоїдних тварин пальпація є основним методом клінічного дослідження печінки. Спочатку обстеження проводять на стоячій тварині, а потім кладуть її на правий бік та спину. Пальпують печінку обома руками: справа пальці правої руки підводять під реберну дугу й одночасно лівою рукою з лівого підребер'я відтискують печінку в правий бік. Печінка здорових свиней майже недоступна для пальпації. У собак і котів вона легко пальпується під правою реберною дугою. При патології печінки у дрібних тварин пальпацією виявляють збільшення її (гепатомегалію) та болючість.

Перкусією в жуйних визначають ділянку печінкового притуплення, її збільшення або зменшення, болючість.

У великої рогатої худоби перкусію проводять за останнім ребром, а потім – у 12-му, 11- та 10-му міжребер'ях від поперечних відростків грудних хребців. У здорових тварин ділянка печінкового притуплення знаходиться у верхній частині правого підребер'я у 10–12-му міжреберних проміжках і має форму неправильного чотирикутника. Передня лінія печінкового притуплення розміщується в 10-му міжребер'ї по задній межі легень. Задня межа печінки йде по лінії, проведеній від латерального краю поперечнореберного відростка першого поперекового хребця вниз і вперед – до місця перетину меж легень із 10-м ребром. Верхню межу печінкового притуплення у 12-му міжребер'ї визначити не можливо, оскільки печінка прикрита м'язами спини, а нижній край її опускається до лінії маклака. В 11-му міжреберному проміжку перкусію проводять від найдовшого м’яза спини. На початку міжребер’я звук атимпанічний, потім він переходить у тупий (верхня межа печінки), а за нижнім краєм печінки, який співпадає з лінією, проведеною через середину лопатки, – тимпанічний. Ширина притуплення печінки в дорослої великої рогатої худоби становить у цьому місці 6–10 см. У 10-му міжребер’ї тупий звук у ділянці печінки переходить у зону притуплення книжки, тому проведення перкусії в цьому міжреберному проміжку не має діагностичного значення.

Збільшення печінки виявляють при хронічному паренхіматозному і гнійному гепатитах, гіпертрофічному цирозі та амілоїдозі печінки, рідше – при гепатодистрофії, фасціольозі, ехінококозі, лейкозі, туберкульозі, пухлинах. При збільшенні печінки задня межа печінкового притуплення в молодняку великої рогатої худоби виходить на 3–8 см за останнє ребро. У 12-му міжреберному проміжку зона притуплення печінки у корів і молодняку опускається значно нижче лінії маклака (на 6–15 см) і проектується на середину лопатки і навіть нижче неї, в 11-му проміжку ширина зони притуплення збільшується до 20–30 см, а нижній край може доходити до реберної дуги.

У глибокотільних корів та при переповненні рубця і кишечнику печінка зміщується краніально. Зміщення сичуга вправо призводить до відтискання печінки від черевної стінки, і тому вона не виявляється перкусією.

Болючість при перкусії в ділянці печінки спостерігається при гострому, рідше – при хронічному перебігу її хвороб. Однак слід ураховувати, що больова реакція у великої рогатої худоби може проявлятися і при травматичному ретикулоперитоніті, остеодистрофії, хворобах легень і плеври.

В овець і кіз перкусію печінки проводять у 10-му, 11- та 12-му міжребер'ях. У здорових тварин печінкове притуплення має форму неправильного чотирикутника із шириною у 12-му міжребер’ї близько 3-х см, а в 11-му – до 5 см. У кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію, ширина поля печінкового притуплення збільшується у 12-му міжребер’ї до 7 см, в 11-му – до 10 см (Максимович І.А., 2003).

Перкусію печінки коней проводять з правого боку – з 10-го по 16-й і з лівого – з 7-го по 9-й міжреберний проміжок. У коней печінка розміщена глибоко в куполі діафрагми і закрита легенями, діафрагмою, шлунком і кишечником, тому в здорових тварин виявити зону її притуплення неможливо. Тільки при значній гепатомегалії печінкове притуплення виходить з-під нижнього краю легень і заходить навіть за реберну дугу справа та зліва, проте таке збільшення зустрічається досить рідко.

У свиней перкусію печінки можна виконувати лише в молодняку. У правому підребер'ї печінка доходить до 12-го, а в лівому – до 10-го ребер.

У м'ясоїдних тварин дигітальну перкусію печінки проводять у стоячому положенні тварини за задньою межею легень. У собак притуплення печінки з правого боку знаходиться з 10-го до 13-го ребра, а зліва – із 7-го по 10-те ребро. Ширина притуплення печінки залежить від розміру та вгодованості собаки і становить 1,5–4,0 см.

При проведенні перкусії слід враховувати вік, вагітність і вгодованість тварин, а також стан органів грудної та черевної порожнин. Ділянка печінкового притуплення може зміщуватися назад при ексудативному плевриті і пневмотораксі. Зміщення задньої межі печінки краніально спостерігається при вагітності, переповненні кишечнику газами, атрофічному цирозі та зміщенні сичуга вправо.

Жовчний міхур досліджують проникаючою пальпацією в 10–11-му міжребер'ях, дещо вище лінії плечового суглоба. Болючість виявляють при запаленні слизової оболонки жовчного міхура (холециститі).

Поиск по сайту: