Рентгенодіагностика захворювання легенів

З рентгенологічних методів дослідження легенів застосовують рентгеноскопію, рентгенографію, флюорографію, томографію. Рентгеноскопія легенів - найбільш поширений метод дослідження, який дозволяє візуально виявити зміни прозорості легеневої тканини, осередків ущільнення, порожнини в легенях, рідину або повітря в плевральній порожнині, плевральні спайки, функціональний стан легенів, діафрагми тощо. На екрані стежать за характером рухів, положенням і амплітудою переміщення діафрагми, за рухом тіней ребер, зміною яскравості легеневого фону при вдиху і видиху, за динамічними змінами патологічних тінеутворень. Рентгенографія дає можливість проглянути лише морфологічні структурні зміни в легенях.

Кожне рентгенологічне дослідження легенів починають обов'язково з просвічування, після чого визначають необхідність і характер подальшої рентгенографії. Перед дослідженням великих тварин витримують на 6-12-годинній голодній дієті. Неспокійних тварин фіксують. Рентгенівську трубку встановлюють так, щоб центральний пучок променів попадав на середину 8-9-го ребра стоячої тварини. Трубка повинна знаходитися від грудної клітки на відстані 15-20 см, що забезпечує видимість легеневого поля у коня від 5-6-го до 15-16-го ребра. При такому положенні трубки рентгенівські промені спрямовуються зліва направо або справа наліво, проникаючи через усю товщину правої і лівої долі легень. Таке положення відповідає анатомо-топографічній і фізіологічній нормі органів, розміщених в грудній порожнині. Легенева тканина знаходиться в умовах природної аероконтрастності і дає диференційоване тіньове зображення без використання контрастних речовин.

За законами рентгенівського тінеутворення легеня, що прилягає до екрана або касети, проглядається чіткіше. Легеня з другого боку, що розміщена ближче до рентгенівської трубки, дає нечіткий, розпливчастий рисунок. Тому тварин досліджують з обох боків. Для одержання більшої чіткості зображення рентгенівську трубку підводять щільно до грудної клітки. Здорові легені майже не затримують рентгенівських променів. Вони дають світлий фон, на якому добре виступають тіні щільних органів грудної клітки. На екрані та знімку легені видно лише в міжреберних проміжках, інші ділянки прикриваються інтенсивними тінями ребер, лопаток, плечових кісток, діафрагми й серцево-судинної системи. Рентгеноскопію легенів у великих тварин проводять при напрузі 60-80 кВ і силі струму 5-10 мА.

Рентгенографію легенів проводять на плівку розміром 30 х 40 см при відстані від фокуса трубки до касети 90-100 см або відстані від трубки до грудної стінки тварини 20-25 см. Напругу та силу струму вибирають в залежності від частоти дихання, чутливості плівки, вгодованості тварини, ширини грудної клітки тощо. При частих дихальних рухах експозиція повинна бути коротшою. Задовільні знімки одержують при напрузі 65-90 кВ, силі струму 100-І20 мА, експозиції – 0,25-0,50 с.

Основним методом рентгенологічного дослідження легенів у дрібних тварин (вівці, кози, свині, собаки) – є просвічування. Перед дослідженням тварин витримують на голодній дієті не менше 6 годин. Грудну клітку просвічують в природному стоячому положенні тварини, оскільки воно відповідає фізіологічній нормі органів і не відбивається на частоті дихальних рухів, положенні та екскурсії діафрагми, пульсації серця, вентиляції легенів та інших функціональних симптомах, визначаючих стан легенів. Рентгенівські промені спрямовують справа наліво, трубку центрують у овець на середину 5-7-го ребра, у свиней - 8-9-го. Під час просвічування тварин дещо похитують, зміщуючи вперед і назад, тим самим покращують видимість тих ділянок легенів, які прикриваються тінями від ребер, лопаток, плечових кісток, діафрагми. У дрібних тварин, на відміну від великих, легеневе поле можна продивитися повністю. Для одержання роздільних зображень легенів роблять прямий знімок, фіксуючи тварину на спині або череві.

При рентгенологічній діагностиці захворювань легенів і плеври різні морфологічні зміни визначають двома основними ознаками - затемнення і просвітлення. Ці рентгенівські симптоми в різній комбінації і разом зі зміною або зникненням легеневого рисунка залежать від характеру розвитку патоморфологічних змін в легенях і плеврі, відображаючи протилежні процеси. Так, при зменшенні наповнення легенів повітрям уражені ділянки в порівнянні зі здоровими більше поглинають рентгенівські промені і дають симптом затемнення і, навпаки, при збільшенні наповнення легенів повітрям - поглинання променів зменшується, що на екрані чи знімку проявляється симптомом просвітлення. Таким чином, ці дві основні ознаки відображають різноманітні морфологічні зміни, які виникають при захворюваннях легенів та плеври.

Симптоми затемнення оцінюють за його розміром, формою, інтенсивністю, структурністю, контурністю, кількістю і локалізацією. Обширне затемнення може бути при лобарних пневмоніях і ексудативних плевритах. При вогнищевих змінах розміри затемнення будуть меншими.

За формою розрізняють затемнення округлі (ехінококові міхурці), кільцеподібні (повітряні кісти, абсцеси, каверни), овальні (осумковані плеврити), трикутні (ателектази), лінійні (сполучнотканинні розрощення у легенях по ходу бронхів).

Інтенсивність затемнення залежить від кількості витісненого із легенів повітря, товщини ушкодженої ділянки та характеру субстрату (ексудат, сполучнотканинні, фіброзні, рубцеві розрощення). За структурою затемнення можуть бути рівномірними і нерівномірними (при ексудативному плевриті тінь рівномірна, а в стадії розсмоктування ексудату при крупозній пневмонії – нерівномірна). Контури затемнень можуть бути чіткими (кіста легенів, обмежена сполучнотканинною капсулою) і нечіткими (інфільтративні процеси). Можуть бути поодинокі і множинні осередки затемнення у різних ділянках легенів.

В процесі рентгенологічних досліджень виявляють різні захворювання органів дихання.

Бронхоектазії - локальне розширення бронхів, характеризуються просвітленням овальної форми при відсутності секрету і затемненням при його наявності.

Порушення прохідності бронхів може бути частковим, клапанним (вентильним) і повним (рис. ). Відповідно відмічають гіповентиляцію легенів, обтураційну емфізему і ателектаз.

Крупозне запалення легенів рентгенологічно виявляється в залежності від стадії розвитку захворювання. Спочатку, в стадії гіперемії, відмічають посилення легеневого рисунка (за рахунок розширення капілярів), розлите, нерівномірне затемнення з окремими осередками просвітлення. Над затіненням легені підвищеної прозорості. У стадії червоної та сірої гепатизації затемнення стае більш обширним, інтенсивним й однорідним. Рентгенологічне дослідження при крупозній пневмонії дає змогу не лише поставити діагноз, а й простежити за перебігом хвороби.

Бронхопневмонії рентгенодогічно характеризується появою в легенях поодиноких або численних осередків інфільтрації різкої форми і величини (рис. ). Окрім того, в легеневому полі виявляють посилення легеневого рисунка.

При альвеолярній емфіземі легенів рентгенологічно відмічається підвищена прозорість легеневого поля, незначна різниця у зміні прозорості легенів на фазі вдиху і видиху, підсилення кореневого рисунка, більша контрастність усієї рентгенівської картини грудної клітки, розширення задніх меж легенів і міжреберних проміжків.

Рентгенівська картина ексудативного плевриту характеризується різким поділом проекції усього легеневого поля на нижню і верхню частини. У верхній частині контрастно виступають тіні хребців і ребер, у нижній частині грудної клітки виявляють суцільну, інтенсивну однорідну тінь з верхньою горизонтальною межею (рис. ).

За допомогою рентгенологічних методів діагностують інші захворювання органів дихання (туберкульоз легенів, пневмоторакс, пухлини тощо).

Поиск по сайту: