Органи травлення за своєю щільністю майже однакові і при звичайному рентгенологічному дослідженні без попередньої підготовки не диференціюються. Пояснюється це тим, що всі органи системи травлення поглинають рентгенівське випромінювання в тій же мірі, що й навколишні тканини. Щоб шлунково-кишковий канал став видимим на екрані чи рентгенограмі, до нього необхідно ввести речовини, які за атомною масою і щільністю значно різняться від органів і тканин черевної порожнини. З цією метою проводять контрастне рентгенологічне дослідження із використанням водної суспензії барію сульфату, яку вводять через зонд, або з кормом. Для дослідження заднього відділу кишечника препарат вводять у вигляді клізми. Важливою особливістю цього препарату є те, що час звільнення шлунка і проходження його по кишечнику близький до часу евакуації кормових мас.
Перш ніж ввести контрастну речовину тварину попередньо готують (промивання шлунка, клізми, голодна дієта, легкі послаблюючі засоби). Рентгенологічне дослідження травної системи проводять в природному стоячому положенні тварини. При цьому можна виявити анатомічні та функціональні зміни в будь-якому відділі травного каналу, а також порушення взаємовідношень із сусідніми органами і системами.
Основний метод дослідження стравоходу - рентгеноскопія при боковому напрямі центрального пучка променів. Це дозволяє діагностувати його прохідність, звуження і розширення, дивертикули, різноманітні аномалії розвитку, пухлини, наявність сторонніх тіл, їх локалізацію. При підозрі на одну з цих патологій рентгенологічне дослідження можна проводити одночасно з обережним зондуванням. Так, звуження проявляється затримкою контрастної маси перед місцем стенозу (рис. ), а розширення - збільшенням діаметра тіні; в дивертикулах тінь спостерігається у вигляді обмеженого одностороннього випинання нижньої стінки стравоходу. Сторонні тіла більшої щільності чітко проектуються на екрані чи рентгенограмі.
Рентгенологічне дослідження однокамерного шлунка дозволяє одержати найбільш об'єктивні дані, необхідні для своєчасного встановлення правильного діагнозу, точної локалізації патологічних змін і характеру порушення функції шлунка. Після 12-18-годинної голодної дієти через стравохідний зонд до шлунка вводять повітря (пневматизація) або ж водну суспензію барію сульфату 25-100 г дрібним і 300-500 г великим тваринам. Для просвічування однокамерного шлунка центральний пучок променів спрямовують справа наліво, у собак на середину 11-12, а у коней - 14-15-го ребер.
Рентгеноскопія шлунка та кишечнику дає змогу виявити стан газового міхура шлунку, форму. величину, положення, грубі контурні зміни стінок. Форма газового міхура визначається головним чином тонусом шлунка. При гіпотонії газовий міхур витягнутий вздовж, при гіпертонії - короткий і широкий. Різке збільшення чи зменшення об'єму газового міхура може бути обумовлене кормовими масами і порушенням функцій шлунка. Відсутність газового міхура інколи пов'язана з розривом шлунка або проривом його стінки. У разі гострого розширення шлунка газами спостерігається значне збільшення його об'єму. Нижня межа газового міхура шлунка може досягати рівня його кардіальної частини. Купол діафрагми випинається у грудну порожнину. Рухи діафрагми обмежені.
Під час рентгенологічного дослідження можна простежити за перистальтикою шлунка. Вона обумовлена ритмічними скороченнями м'язів, які утворюють хвилі по великій і малій кривизні. Велике діагностичне значення має відсутність перистальтики, що буває за наявності запалення або пухлини шлунка. Про моторну функцію шлунка судять і за часом його спорожнення. В нормі у собак повне звільнення шлунка від контрастної маси відбувається за 2-3 год, в умовах патології вона затримується більш тривалий час.
Гострі гастрити рентгенологічно не виявляють. Для діагностики хронічних гастритів (гіпертрофічні, атрофічні й слизисті) використовують рідку суспензію барію сульфату. При гіпертрофічному гастриті на екрані чи рентгенограмі виявляють широкі деформовані складки, по нижньому контуру тіні шлунка помітна різко виражена нерівність, звернена до порожнини шлунка, при атрофічному гастриті зникає складчастість слизової оболонки шлунка, контури нижньої частини рівні, гладенькі. Слизистий гастрит характеризується накопиченням значної кількості слизу у нижній частині шлунка. Межа переходу щільної тіні шлунка до навколишніх тканин поступова, особливо вздовж нижнього краю.
Особливе значення має рентгенологічне дослідження для діагностики таких захворювань шлунка, як виразкова хвороба і рак. Рентгенологічно можна визначити наявність та локалізацію виразки, яка найчастіше локалізується в шлунку і дванадцятипалій кишці. При цьому можна встановити як анатомічні, так і функціональні зміни. За наявності виразки шлунка основним рентгенологічним симптомом є ніша /рис. /. Під нішею розуміють патологічне випинання ураженої частини контуру шлунка, утворення якого зумовлене прониканням барію сульфату до кратера виразки. Однією з побічних ознак виразки шлунка також може бути місцевий циркулярний спазм м'язів шлунка, або симптом пісочного годинника - проявляється утворенням глибокої перетяжки шлунка, що немовби ділить шлунок на дві частини. В більшості випадків виразка знаходиться в місці перетяжки (рис. ).
Рентгенологічна діагностика є провідним методом виявлення раку шлунка - досить рідкого захворювання у тварин, частіше зустрічається у собак. Основною рентгенологічною ознакою розвитку злоякісної пухлини шлунка є дефект наповнення (рис. ). Оскільки пухлина, виступаючи у просвіт шлунка, витісняє контрастну масу, то дефект наповнення має нерівні, неправильні контури. Такий характер дефекту наповнення пояснюється горбистістю і нерівністю ракової пухлини. В ділянці розміщення ракової пухлини перистальтика відсутня.
Кишечник для рентгенологічного дослідження найбільш доступний у собак, свиней. При дослідженні звертають увагу на час надходження контрастної речовини до кишечнику, стан тонусу й активність перистальтичних хвиль, положення петель кишечнику, наявність газів, сторонніх тіл. У разі уведення контрастної маси через пряму кишку можна оцінити положення, форму, довжину, тонус, стан рельєфу слизової оболонки, виявити звуження, пухлини, дефекти наповнення, дивертикули, непрохідність тощо. Характерною ознакою метеоризму кишечнику є поява різної форми та величини ділянок просвітлення на загальному сірому фоні. При непрохідності кишечнику виявляють велику кількість горизонтальних рівнів рідини з газовими міхурцями над ними. Внаслідок атонії кишечнику видимі на екрані рівні рідини тривалий час зберігають своє місце. Щільні й металеві сторонні тіла видно як контрастні затемнені утворення.
При нагнітанні до однокамерного шлунка повітря добре виявляється тінь печінки на фоні світлих легеневих полів спереду й розтягнутого повітрям шлунка ззаду. У здорових тварин тінь печінки нагадує неправильний трикутник, який основою частково перекриває тіні останніх сегментів грудної кістки, а верхівкою доходить до місця входу стравоходу до шлунка. При рентгенологічному дослідженні виявляють збільшення, пухлини печінки, наявність ехінококових міхурів.