Синдром порушення травлення (мальдигестія)

Мальдигестія – патологічний стан, зумовлений порушенням перетравлювання корму внаслідок дефіциту травних ферментів і солей жовчних кислот, недостатнього змішування корму з жовчю та соком підшлункової залози. Для гідролізу крохмалю необхідний вплив амілолітичних ферментів слини, підшлункової залози і кишечнику. Крохмаль гідролізується альфа-амілазою до олігосахаридів і навіть мальтози. Олігосахариди перетравлюються під впливом специфічних ферментів – олігосахаридаз, які локалізуються на посмугованій каймі ентероцитів, мальтоза – під впливом мальтази, сахароза кормів – сахаразою, лактоза – лактазою. Протеїн гідролізується пепсином у шлунку, трипсином і хімотрипсином підшлункового соку та ентеропептидазою кишечнику. Триацилгліцероли розщеплюються панкреатичною ліпазою, дію якої посилюють солі жовчних кислот, емульгуючи жири.

Мальдигестія розвивається при патології шлунка, підшлункової залози і печінки з секреторною недостатністю, при ентериті з недостатністю порожнинного і пристінкового травлення.

Дисахариди, що не гідролізувалися в тонкому кишечнику, потрапляють у товстий, де вони зазнають дії бактеріальних ферментів і зброджуються до молочної кислоти (реакція калу стає кислою). Сахараза, крім цього, здатна зв’язувати значну кількість води й утримувати її в кишечнику, в результаті чого з’являється пронос. Варті уваги і вікові особливості перетравлювання вуглеводів. Зокрема, активність лактази у дорослих тварин знижується або й повністю відсутня. Тому згодовування молока таким тваринам, особливо кішкам, спричинює розвиток діареї і метеоризму кишечнику.

Основний гідроліз жирів здійснюється у тонкому кишечнику за участі панкреатичних ферментів. При ураженні підшлункової залози (гострий і хронічний панкреатит, злоякісні пухлини, кіста чи атрофія) знижується її екскреторна функція тв активність ферментів, у тому числі ліпази, внаслідок чого жири не перетравлюються повністю і виводяться з калом (стеаторея). Калові маси рідкі, пінисті, переважно мазеподібної консистенції, сірого або глинисто-жовтого кольору, жирні на вигляд, гнильного запаху, реакція найчастіше лужна. Із жирових елементів різко збільшена кількість нейтрального жиру, жирних кислот міститься мало. Кількість аміаку збільшена (Смирнов А.М., 1981).

Однією з умов нормального гідролізу жирів ліпазою є їх емульгування жовчю і жовчними кислотами, які знижують поверхневий натяг жирових крапель і диспергують їх. У такий спосіб поверхня контакту жиру з ліпазою значно збільшується. При патології печінки секреція жовчі та жовчних кислот зменшується, що суттєво знижує гідроліз жирів і всмоктування їх у кишечнику. За недостатності жовчовиділення колір калу сіро-білий, глинистий, що особливо добре помітно у молодняку молочного віку, консистенція здебільшого мазеподібна, запах – зловонний, реакція кисла або лужна. В калі багато жирних (Смирнов А.М., 1981).

За недостатності протеолітичних ферментів неперетравлені білки надходять у товстий кишечник, де за участі мікрорганізмів розпадаються з утворенням токсичних амінів і ароматичних сполук, які всмоктуються у кров і спричиняють інтоксикацію. У калових масах м’ясоїдних знаходять залишки м’язової і сполучної тканини (кусочки або окремі незмінені волокна).

Недостатнє перетравлення в товстому кишечнику проявляється наступними ознаками: при переважанні процесів бродіння консистенція калу кашоподібна, часто піниста через пухирці газу, колір – жовтий, запах – кислий, реакція – кисла; кількість органічних кислот у калі збільшена; нейтральний жир відсутній або знаходиться в невеликій кількості, жирних кислот – мало. При переважанні гнильних процесів у кишечнику кал рідкий, темно-коричневий, гнильного запаху, лужної реакції, кількість аміаку значно збільшена, нейтральний жир відсутній, жирних кислот – мало, реакція на розчинний білок найчастіше позитивна (Смирнов А.М., 1981).

Поиск по сайту: