Дослідження стравоходу

Найпоширенішим симптомом при захворюваннях стравоходу є порушення проходження по ньому корму, що називають дисфагією. Вона з’являється у випадку закупорення стравоходу сторонніми тілами (картоплею, турнепсом, буряком, яблуком тощо), що найчастіше зустрічається у великої рогатої худоби. Крім того, дисфагія може бути наслідком запалення і набряку стінки стравоходу, утворення рубців, дивертикула, ектазії, спазму та паралічу його м’язів, розвитку пухлин усередині нього або при здавлюванні ззовні пухлинами. При закупоренні стравоходу сторонніми тілами і його спазмі дисфагія розвивається раптово, а в усіх інших випадках – поступово. При травмах і розривах стравоходу може спостерігатися кровотеча, особливо під час блювання.

Стравохід досліджують оглядом, пальпацією, зондуванням, езофагоскопією і рентгеноскопією. Початковий відділ стравоходу розміщений дорсально від гортані і трахеї, у ділянці 5-го шийного хребця він переходить на лівий бік трахеї і спрямовується в грудну порожнину. Отже, огляд і пальпацію можна застосовувати для дослідження шийної ділянки стравоходу, грудну – досліджують із застосуванням додаткових методів.

Оглядом у ділянці лівого яремного жолоба при закупоренні стравоходу сторонніми тілами, дивертикулах, ектазіях, пухлинах вдається виявити різко обмежене припухання тістуватої або щільної консистенції.

Стравохід пальпують обома руками – ліву накладають на правий яремний жолоб, а кінцями пальців правої руки прощупують стравохід вздовж лівого яремного жолоба до входу його в грудну порожнину. Визначають його болючість, закупорення сторонніми тілами, нагромадження кормових мас (при паралічі), а при розривах – болючість у місці припухання і крепітацію внаслідок підшкірної емфіземи.

Зондуванням виявляють закупорення, запалення, параліч, звуження стравоходу. Кращим рентгенологічним методом дослідження стравоходу є рентгеноскопія при боковому напрямі центрального пучка променів. Це дозволяє діагностувати його прохідність, звуження і розширення, дивертикули, різноманітні аномалії розвитку, пухлини, наявність сторонніх тіл, їх локалізацію. При підозрі на одну з цих патологій контрастне рентгенологічне дослідження можна проводити одночасно з обережним зондуванням. Попередньо тваринам задають суспензію барію сульфату. Звуження стравоходу проявляється затримкою контрастної маси перед місцем стенозу, а розширення – збільшенням діаметра тіні; у дивертикулах тінь спостерігається у вигляді обмеженого одностороннього випинання нижньої стінки стравоходу. Сторонні тіла більшої щільності чітко проектуються на екрані чи рентгенограмі.

Езофагоскопія. У ветеринарній медицин використовують два методи езофагоскопії: тверду і гнучку фіброгастроскопію, причому перевага надається останній через меншу складність. Просування гнучкого ендоскопа по стравоходу здійснюється при інсуфенції повітря і під постійним візуальним контролем.

Показанням до езофагоскопії є підозра на уроджені захворювання стравоходу (атрезії, стенози, трахео-стравохідні свищі, короткий стравохід, халазія і ахалазія кардіа, дивертикули) та набуті – сторонні предмети, доброякісні і злоякісні пухлини, травми стравоходу, кровотеча, рубці.

Для ендоскопії стравоходу великої рогатої худоби і коней використовують ендоскопи фірми “Olympus” VQ-8303-A довжиною 3 м і VQ-8142-А довжиною 1,4 м, із зовнішнім діаметром дистального кінця 8,6 і 8,5 мм відповідно. Для езофагоендоскопії свиней, собак і котів, окрім них, можна використовувати ветеринарні ендоскопи цієї ж фірми VQ-6092-А, VQ-7112-А, та медичні ендоскопи: BF Р30/40; GIF XP30; GIF P30; CF P20 і CF 30L. Межу переходу глотки у стравохід чітко видно завдяки поздовжнім складкам слизової оболонки стравоходу та її білуватому кольору. У місці переходу глотки в стравохід у свиней і собак є заглибина. Діаметр стравоходу в коней – ___, корів – __, собак – 2 см.

На всьому протязі у стравоході собак формується два звуження і два розширення. У місці переходу в шлунок стравохід у свиней і собак лійкоподібно розширюється. Шийна ділянка стравоходу при виході із глотки розташована дорсально на гортані і трахеї, у нижній третині шиї він зміщується на лівий бік трахеї, формуючи невеликий вигин. При вході в грудну порожнину стравохід випрямляється і знову розташовується на дорсальній поверхні трахеї.

Техніка виконання ендоскопії у корів, свиней і собак. Голову тварини необхідно злегка закинути назад. Фіброскоп у ротовій порожнині розміщують на середині язика, контролюючи введення. У ліву руку лікар бере блок управління фіброскопа так, щоб першим, другим і третім пальцями він міг повертати рукоятки тяг і виконувати аспірацію, а трьома першими пальцями правої руки утримує дистальний кінець фіброскопа в положенні “писального пера”. За допомогою важелів управління кінець апарата злегка згинають униз, у такому положенні вводять по середній лінії в рот і спрямовують до кореня язика. Обминувши гортань, фіброскоп розгинають і підводять його до входу в стравохід, який має форму щілини, розташованої у фронтальній площині. При нагнітанні повітря щілина злегка розширяється, і з ковтальними рухами апарат обережно вводять у стравохід. Під час дослідження відмічають перистальтику стравоходу, колір слизової оболонки, наявність нашарувань, ексудату, кровоточивість, ерозії, виразки, пухлини стравоходу. Слизова оболонка стравоходу блідо-рожева, складки розташовані поздовжньо. У каудальній грудній ділянці об’єм складок збільшується, і вони формують кардіальний сфінктер у вигляді розетки під кутом до вісі стравоходу. В нормі кардіа у собак і кішок зімкнута, при розкритті кардіального сфінктера помітна ламана лінія межі блідої сіро-рожевої слизової оболонки стравоходу з червоною слизової оболонки шлунка.

Поиск по сайту: