Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Лекція 10. МЕТОДИ ЗБИРАННЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ



 

Мета:дати визначення і охарактеризувати якісні та кількісні методи збирання соціологічної інформації; розглянути кількісні методи, дати їм визначення, приділити увагу опитуванню, як найрозповсюджуваному методу збору первинної соціологічної інформації.

Обсяг навчального часу: 2 акад. год.

ПЛАН:

  1. Кількісні та якісні методи збирання соціологічної інформації.
  2. Характеристика кількісних методів в соціології.
  3. Метод опитування.

 

Література:

1. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования / И.Ф.Девятко. - 4-е изд.. - М.: КДУ, 2006

  1. Знанецкий Ф. Мемуары как объект исследования // Социологические исследования. - 1989. - № 1.
  2. Как провести социологическое исследование \Под ред Н.К.Горшкова, Ф.З.Шерет, - М., 1990.
  3. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – К., 1996.
  4. Піча В.М., Вовканич С.Й., Маковецький В.М. Як підготувати, провести і узагальнити результати соціологічних досліджень? - Львів, 1996.
  5. Рабочая книга социолога. – М.: Наука, 1989.
  6. Рождественский С. Подходы к формализации жизненных историй качественными методами // Судьбы людей: Россия XX век. Био­графии людей как объект социологического исследования / Отв. ред. В. Семенова, Е. Фотеева. - М., 1996.

8. Скокова Л. Біографічні дослідження в соціології: традиція і сучасний досвід. - К.: Інститут соціології НАН України, 2004

  1. Тернер Р. Сравнительный контент-анализ биографий // Вопросы со­циологии. - 1992. - № 1.

10. Ядов В.А. Социологические исследования: методология, программа, методы, - Саратов, 1995.

 

 

  1. Кількісні та якісні методи збирання соціологічної інформації

Усі методи, які використовуються в соціології для отримання об’єктивної соціологічної інформації поділяються на дві групи: кількісні та якісні методи. Найчастіше звертаються саме до перших, через можливість математично підрахувати результати, отримані за допомогою інструментарію, який чітко підготовлений, продуманий і вимагає лише вмілого використання.

З якісними методами складніше, тому що вони, наприклад, не передбачають чіткого виділення смислових одиниць, підготовлених відповідей на конкретні запитання, а тому вимагають від дослідника підвищеної уваги, напруження, об’єктивності тощо. Останнім часом інтерес до них помітно зростає. Чим же характеризуються якісні соціологічні методи отримання інформації?

Якісні методи в соціології дозволяють здійснити перехід від раціонального пізнання глобальних проблем до пізнання і розуміння локальних спільностей, специфіка меншин й повсякденної практики людей; від макро- до мікроаналізу соціальних явищ.

Для того, щоб розуміти соціальний світ людини, сприйняття нею зовнішньої дійсності та світ її самосвідомості недостатньо раціональної мови категорій і абстракцій. Необхідно відчути смисли, які людина вкладє в різні дії та судження. Крім того, людина сама не завжди адекватно усвідомлює свої вчинки. Щоб розуміти їх глибинний смисл треба докласти чимало зусиль для розшифрування дій, що спостерігаються зовні.

Отже, особливостями якісних методів є:

- Акцентують увагу на суб’єктивному аспекті реальної практики;

- Дають знання, засновані на інтерпретації та розумінні;

- Орієнтовані на вивчення людських ситуацій як унікальних, таких, що вміщують специфічний соціальний досвід, особливі переживання і стражданя, які складаються в специфічний «життєвий світ»;

- Фокусують увагу на особистісному і особливому, розглядають окремих суб’єктів в єдності їх об'єктів і суб’єктів досвіду;

- Дослідження мають конструктивний характер, що дозволяє вивчати нові явища або процеси, які не мають масового розповсюдження, що є особливо актуальним в умовах різких соціальних змін.

Увага науковців до м’яких методів (якісної соціології) зросла у другій половині XX ст., що відповідає постпозитивістській традиції, а також основним напрямам гуманістичної соціології. У класичному варіанті м’які методи чи не вперше були використані у відомій праці У.Томаса та Ф.Знанецького «Польський селянин у Європі та Америці», де аналізувалися особисті документи індивідів (листи, біографії, інтерв’ю, газетні матеріали, дані агенцій із міграції тощо). Виділяють низку м’яких методів:

- Метод ствольної біографії (біографічний метод) - вільне відтворення індивідом перебігу власного життя через призму суспільних подій.

Біографічний метод в соціології - це основне джерело детальних і мотивованих описів «історії» окремої особистості. Звичайно при цьому приділяється увага окремим аспектам чи стадіям життя – кар’єрі, міжособистісним стосункам і т.п., а тому деякі дослідники пропонують замість вживаних термінів «біографічний метод», «історія життя» використовувти термін «історія окремого випадку», що повинно підкреслити вибірковий, селективний характер життєописання.

 

- Метод фокус-груп - спланована дискусія, яку веде модератор у спеціально відібраній групі незнайомих людей навколо обраної теми (фокусування на певній проблемі) з метою збору думок і пошуку консенсусу щодо певного питання. Цей метод широко застосовується в маркетингових дослідженнях.

- Відкриті групові дискусії - якісна методика, спрямована на усвідомлення проблем певних спільностей і пошуку шляхів їхнього вирішення. Такими спільностями можуть бути сільський схід, сусідська община, територіальні об'єднання тощо.

- Нарративне інтерв’ю (narrativ - розповідь) - вільна розповідь про життя оповідача без втручання модератора.

- Дослідження окремої спільноти (case study) - вивчення унікального об'єкту в сукупності його взаємозв’язків. Загалом об’єктом аналізу є один випадок. Специфікою є глибинне дослідження своєрідності об’єкту, висновки носять локальний, прикладний характер.

- Етнографічне дослідження - має описовий характер, представляє собою всебічний аналіз повсякденної практики певної спільноти з точки зору її культури.

- Історичні дослідження - усна історія, досліджується суб'єктивний досвід переживання певних історичних подій.

До якісних методів належать також традиційний аналіз документів, вільне (нестандартизоване інтерв’ю тощо). До основних недоліків таких методів відносять суб'єктивність; як позитив - повніше розуміння соціального явища, що підлягає вивченню.

  1. Характеристика кількісних методів в соціології

 

На відміну від якісних методів отримання соціологічної інформації, метою яких є отримання так званної глибинної інформації, кількісні методи у соціологічних дослідженнях призначені для вивчення об’єктивних, кількісно вимірювальних характеристик поведінки людей. Обробка інформації здійснюється за допомогою впорядкованих процедур, кількісних за своєю природою. До виборки кількісних досліджень висувають жорсткі вимоги.

Узагальнено розглянемо основні методи цієї групи:

 

Метод спостереження - загальнонауковий метод емпіричного дослідження. В соціології застосовується переважно для збору та найпростішого узагальнення соціологічної інформації. Одиницями інформації тут є зафіксовані акти вербальної або невербальної (реальної) поведінки. Розрізняють формалізоване (проводиться за визначеною структурою, використовується бланк спостереження), напівформалізоване та неформалізоване (не стандартизоване) спостереження, польове та лабораторне, включене та невключене спостереження (коли спостережувані знають або не знають про нього).

 

Експеримент— це метод емпіричного дослідження, що базується на активному і цілеспрямованому впливі на об’єкт пізнання шляхом створення контрольованих і керованих штучних умов або використання природних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей і зв’язків.

 

Аналіз документівє досить поширеним у практиці проведення соціологічних досліджень, оскільки у документах міститься значна кількість інформації щодо матеріального і духовного життя суспільства. Соціологи у своїх дослідженнях використовують різноманітні документи - державні та урядові акти, статистичні збірники і матеріали переписів, відомчу документацію, художні твори і наукові публікації, пресу, листи населення тощо. Виділяють якісний і кількісний (контент-) аналіз документів.

Документ- засіб закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації фактів, явищ, процесів об'єктивної реальності та розумової діяльності людини.

Опитування - метод отримання соціологічної інформації, заснований на усному чи письмовому зверненні до людей із наступним узагальненням відповідей та їхнім поясненням. Розрізняють анкетування та інтерв'ю як різновиди опитування.

 

  1. Метод опитування

 

Найбільш поширеним методом збору соціологічної інформації є опитування. Опитування передбачає, по-перше, усне чи письмове звернення дослідника до певної сукупності людей - респондентів із запитаннями, зміст яких репрезентує проблему, що вивчається, на рівні емпіричних індикаторів, по-друге, регістрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію. За формою й умовами спілкування соціолога з респондентом розрізняють письмові (анкетування) й усні (інтерв’ю) опитування, за місцем проживання, за місцем роботи і в цільових аудиторіях (глядачі в кінотеатрах, пацієнти в клініках і т.ін.), очні (особисті) й заочні (звернення з анкетою через газету, телебачення, пошту, по телефону), групові й індивідуальні і т.ін.

Інтерв’ювання. Цей метод опитування зараз використовується рідше, ніж методи анкетування. Інтерв’ю беруть за місцем роботи, за місцем проживання, на вулицях тощо для того, щоб отримати об’єктивну інформацію, інтерв’юер повинен бути добре підготовлений, врахувати вплив третіх осіб (при індивідуальному інтерв’ю – наявність свідків, які заважають респонденту бути зосередливим та відвертим при проведенні опитування), вміти спілкуватися та заохочувати до співпраці.

Розрізняють формалізоване, фокусоване, вільне інтерв’ю. Окремим різновидом є телефоне інтерв’ю, яка проводиься за спеціальними вимогами.

Найбільш поширений вид опитування - анкетування. Воно буває груповим, індивідуальним, поштови і пресовим (анкета друкується в друкованих виданнях). Групове опитування застосовується за місцем роботи або навчання. Один анкетер найбільш ефективно працює з 15-20 особами. При цьому досягається 100% повернення анкет, підтримуються взаємні стосунки між анкетерами й респондентами. При індивідуальному анкетуванні анкети розповсюджуються на робочих місцях чи за місцем проживання респондентів. Термін повернення анкет заздалегідь обговорюється. До поштового анкетування висуваються окремі вимоги, воно є більш дешевим, але не гарантує поверненя анкет і збереження умов опитування.

 

Соціологічна анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

До анкети висувається ряд вимог, яких треба дотримуватись при їх конструюванні. Запитання соціологічних анкет повинні класифікуватися за змістом (про факти свідомості, поведінки, особу респондентів), за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі), за функціями (основні й неосновні) тощо.

Отже, існує поняття структури та динаміки анкети. У зв'язку з тим, що анкету заповнює респондент самостійно, особливо важливе значення мають її композиція, розташування запитань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення. Починається вона зі вступної частини, в якій звертаються до респондента, зазначають хто, з якою метою проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення, зосереджують увагу на способі повернення заповненої анкети та анонімності співпраці. Текст, що міститься у вступі, повинен задати настрій співробітництва респонденту. Вступну частину найчастіше розміщують на титульному листі.

Далі вміщують контактні (вступні або питання-фільтри) запитання. Їх мета - зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему, а також з’ясувати його «причетність» до проблеми, що досліджується. Ці питання повинні бути простими за формулюванням, а відповіді на них - достатньо легкими. За ними настає черга для основних запитань, які й «постачають» сутнісну інформацію, їх зміст повністю визначається цілями і завданнями дослідження. Найкраще, якщо кожному окремому завданню відповідає певний блок запитань, а перехід до нового супроводжується поясненнями. Наприклад: «На цьому ми закінчуємо розмову про Вашу роботу. Тепер декілька запитань про Ваші можливості щодо проведення вільного часу».

Після основних вміщують запитання для з'ясування соціально-демографічних характеристик респондентів (так звана «паспортичка»).

Питання в анкеті, крім вже зазначених типів, можуть бути також у вигляді таблиць, цифрових шкал, малюнків (коміксів), графіків тощо. Таке розмаїття дозволяє не тільки зняти напругу під час роботи з анкетою, але й дозволяє економити час і місце на окремих запитаннях. Існує також кілька правил, які дозволяють мінімізувати помилки при отриманні об’єктивної інформації.

Наприкінці анкети необхідно обов’язково подякувати респонденту за співпрацю.

 

 

СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Представлені методичні матеріали для проведення семінарських занять з соціології складені відповідно до навчального плану, програми дисципліни та містять основні теми курсу.

Структурно кожна тема семінарського заняття представлена як комплекс мети, безпосередньо плану проведення заняття (згідно з робочою навчальною програмою дисципліни), переліку основних питань, розгляд та аналіз яких передбачається на занятті, переліку орієнтовних тем доповідей та рефератів, які студенти готують з метою розкриття відповідних аспектів визначеної теми в межах часу, відведеного на самостійне вивчення дисципліни та списку рекомендованої літератури.

 

На основі лекційних матеріалів, основної навчальної та додаткової літератури, матеріалів періодичних та фахових видань студенти повинні засвоїти та продемонструвати

- відповідний рівень знань основних понять та категорій соціології;

- знання історії соціології та персоналії представників класичної й сучасної світової та вітчизняної соціологічної думки;

- вільне володіння соціологічною термінологією та адекватне сприйняття навчального матеріалу;

- вміння аналізувати соціальні проблеми та процеси, спираючись на доступні факти та існуючі теоретичні та практичні дослідження;

- вміння застосовувати соціологічний підхід при розгляді та аналізі освітніх, фхових питань і проблем;

- базові знання та вміння щодо проведення конкретно-соціологічних досліджень, методів збирання соціологічної інформації;

- вміння самостійно працювати з різними джерелами інформації, презентувати результати власних пошуків, вести дискусії та відстоювати власну думку тощо.

 

 

Семінарське заняття № 1.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.