Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Принципи і методи державного регулювання економіки



Система державного регулювання економіки базується на додер­жанні певних принципів:

• науковості, обґрунтованості — поєднання наукових основ
державного регулювання економіки з практичними діями щодо
втілення економіко-політичних рішень;

• формування системи державного регулювання економіки з ураху­
ванням теоретичних основ і моделей економічної політики та іс­
нуючого досвіду здійснення державного регулювання в країні та
за кордоном;

• раціональності, реальності — державне регулювання економіки
повинно ґрунтуватися на реальних, а не ідеальних передумовах,


не вступати у протиріччя із сформованою структурою господарс­тва і раціональними діями індивідів;

• збалансованості, комплексності — єдність загальнонаціонально­
го, регіонального і галузевого рівнів державного регулювання
економіки, врахування особливостей фаз суспільного відтворен­
ня, окремих секторів і сфер господарства;

• пріоритетності стратегічних цілей — забезпечення досягнення
стратегічної мети державного регулювання економіки за допомо­
гою виконання поставлених тактичних цілей;

• принципу ринкової однаковості, тобто застосовність державних
рішень до діяльності всіх без винятку економічних суб'єктів.
Практичне додержання зазначених принципів залежить від бага­
тьох чинників — від чіткості й однозначності обраної моделі і стра­
тегії регулювання, адекватності методів державного втручання, ком­
петентності й професіоналізму державних службовців. Останній
принцип, наприклад, порушується найчастіше внаслідок застосуван­
ня будь-якого пільгового режиму функціонування до окремої кате­
горії економічних суб'єктів (малих або спільних підприємств, віль­
них економічних зон тощо).

Державне регулювання економіки здійснюється на основі враху­вання довгострокових цілей і поточних завдань соціально-економіч­ного розвитку за допомогою використання відповідних методів дер­жавного впливу. Складність і неоднозначність основних процесів життєдіяльності суспільства викликають застосування не окремих і випадкових методів, а сукупності методів державного впливу. Ко­жен метод використовує певну сукупність інструментів (важелів).

Класифікація методів державного регулювання економікиздій­снюється за кількома ознаками. Наприклад, за рівнями державного втручання виокремлюють макро-, мезо- та мікроекономічні методи. За способом взаємодії з ринковим механізмом методи поділяють на проринкові, які стимулюють вияви вільного ринкового механізму і спрямовані на інтенсифікацію конкуренції, скасування пільг і приві­леїв для окремих ринкових суб'єктів, ліквідацію цінового контролю, і антиринкові, які обмежують діяльність конкурентно-ринкових сил через запровадження адміністративних заборон та обмежень, вста­новлення регламентації цін і заробітної плати, жорсткого централі­зованого розподілу ресурсів тощо.

За ступенем втручання в економіку розрізняють методи прямого (адміністративно-правового) і непрямого (економічного) впливу.


Перші безпосередньо впливають на функціонування економічних суб'єктів, змушуючи їх приймати рішення, зумовлені не самостійним економічним вибором, а юридичними та іншими настановами дер­жави. Методи прямого впливу швидко досягають мети, викликаючи відповідну реакцію господарюючих суб'єктів, але їх результатив­ність пов'язана з поступовістю і послідовністю прийняття рішень та їх детальним економічним обґрунтуванням. Основні інструменти прямого регулювання — правові акти, макроекономічні плани та програми, пряме регулювання цін і заробітної плати, державне за­мовлення, встановлення лімітів, квот, норм амортизаційних відраху­вань, стандартів якості продукції, нормативів екологічної безпеки, ліцензування підприємницької діяльності та експорту, керівництво господарською діяльністю державних підприємств.

Використання методів непрямого впливу не призводить до втру­чання держави у процес прийняття рішень економічними суб'єкта­ми, а лише створює передумови для їх самостійного вибору, який би співпадав з метою державної економічної політики. Тобто непрямий вплив є впливом на економічні інтереси, спонукаючи ринкових аген­тів до дій у визначеному державою напрямі. Непряме регулювання ґрунтується на використанні інструментів грошово-кредитної, інвес­тиційної, податкової, інноваційної, бюджетної політики, методів мо­рально-етичного і пропагандистського впливу, індикативного пла­нування, надання інформаційних і консультативних послуг.

Методи прямого і непрямого впливу тісно пов'язані між собою: з одного боку, будь-який економічний регулятор базується на елемен­тах адміністрування, тому що його використання контролюється державними органами, ухвалюється і затверджується у нормативно-правових документах; з іншого — будь-який адміністративний регу­лятор впливає на економічні інтереси і трансформує економічну ді­яльність господарюючих суб'єктів. Адміністративно-правові мето­ди, істотно обмежуючи свободу економічного вибору, сприяють по­доланню стихійно-анархічних ринкових засад (за умови чіткого, обґрунтованого і продуманого їх використання). Економічні методи діють не так жорстко, проте за їх допомогою економічні інтереси ін­дивіда поступово підпорядковуються певним цілям державного втручання. Інколи методи державного регулювання економіки кла­сифікують за засобами впливу на соціально-економічний розвиток, виокремлюючи правові, адміністративні, економічні та пропаган­дистські методи державного регулювання економіки.





©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.