Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Суспільний продукт і його форми



Для здійснення економічного аналізу розвитку країни, складного механізму зв'язків необхідна система певних показників. Від ступеня достовірності та оперативності інформації залежить ефективність управління економікою. З цією метою розраховуються основні показники, за допомогою яких можна було б виконати цей аналіз. Використовуються різні виміри результатів народногосподарської діяльності.

Аналіз економіки колишнього СРСР базувався на концепції представників класичної економічної школи А. Сміта і Д. Рікардо, а також на теорії трудової вартості К. Маркса, які розглядали ство­рення національного продукту країни у процесі суспільного відтво­рення лише у сфері матеріального виробництва. Згідно з цією кон­цепцію розроблявся баланс народного господарства, який пояснював механізм централізованого планування економіки і системи розпо­ділу ресурсів у країні.

Основним недоліком системи балансу народного господарства було положення, що тільки праця у сфері виробництва створює сус-


пільно необхідний продукт. При цьому не враховувалось створення продукту в сфері послуг. Крім того, в балансі народного господарс­тва не аналізувалась система зовнішньоекономічних зв'язків (крім експорту та імпорту товарів).

Система балансу народного господарства давала можливість от­римати зведену інформацію про механізм суспільного відтворення, основні пропорції економіки та взаємозв'язки, що формуються у на­родному господарстві. За допомогою методології балансу народно­го господарства визначався суспільний продукт країни та його рух у процесі відтворення.

Суспільний продукт уявляв собою узагальнений результат функ­ціонування розширеного відтворення, в якому відображається єд­ність виробничих сил, форм їх організації та виробничих відносин. Як результат конкретної цілеспрямованої діяльності суспільства цей продукт представлено у вигляді сукупності споживних вартостей, створюваних за певний період часу. Під час відтворення суспільного продукту суспільство цікавить насамперед натуральна форма, в якій він буде відтворений, певний набір споживних властивостей, корис­ність вироблених продуктів. За командно-адміністративної економі­ки, коли існувала суспільна власність на засоби виробництва, сус­пільний продукт характеризувався як усуспільнений продукт, тобто він належав усім членам суспільства.

Отже, сукупний суспільний продукт як особлива форма суспільно­го продукту — це всі матеріальні блага, вироблені суспільством за певний відтворювальний період (як правило, рік).

За матеріально-речовою (натуральною) формою сукупний сус­пільний продукт складається із засобів виробництва і предметів спо­живання. Відповідно матеріальне виробництво поділяється на два підрозділи:

I — виробництво засобів виробництва (верстати, машини, облад­
нання, устаткування тощо);

II — виробництво предметів споживання (одяг, взуття, продукти
харчування тощо).

За вартісною формою сукупний суспільний продукт складається з вартості матеріальних витрат c, вартості необхідного продукту v і вартості додаткового продукту m. Безпосередньо на задоволення потреб населення йде необхідний продукт і частина додаткового.

Отже, сукупний суспільний продукт w дорівнює сумі створюва­них вартостей товарів I і II підрозділів виробництва:


І (w1 = c1 + v1 + m1);

II (w2 = c2 + v2 + m2).

Важливим макроекономічним показником є також національ­ний доход. Національний доход — це величина новоствореної вар­тості за певний період часу (як правило, рік). Він дорівнює вартості сукупного суспільного продукту за вирахуванням вартості засобів виробництва, використаних у виробничому процесі. До вартості за­собів виробництва належать: амортизація основних фондів (машин, устаткування, обладнання, виробничих споруд), витрати на сиро­вину, матеріали, паливо. Якщо вартість сукупного суспільного про­дукту дорівнює (c + v + m), то національного доходу — (v + m). На­ціональний доход — це вартість необхідного та додаткового про­дукту без вартості використаних засобів виробництва. Він, як і су­купний суспільний продукт, створюється в галузях матеріального виробництва.

При розробці балансу народного господарства у СРСР застосо­вували методику, яка істотно відрізнялась від міжнародної. По-пер­ше, при аналізі відтворення сукупного суспільного продукту (вало­вого суспільного продукту) враховувалась лише продукція, створю­вана в матеріальному виробництві, при цьому ігнорувався продукт, вироблений у сфері нематеріального виробництва, тобто в сфері послуг. По-друге, застосовувана схема містила подвійний рахунок (тобто в одному показникові враховувалась продукція і виробничо­го, і кінцевого споживання). Наприклад, у галузях добувної та пере­робної промисловості кілька разів обчислювалась вартість створю­ваної продукції. Це призводило до штучного завищення реальних показників господарської діяльності.

Необхідність упорядкування інформації відповідно до світових стандартів і формування нового ринкового механізму господарю­вання зумовили нагальну потребу переглянути методологічні підхо­ди до виміру основних макроекономічних показників країни і перей­ти на загальноприйняту в світі схему під назвою "Система націо­нальних рахунків".




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.