Суспільний продукт і його форми

Для здійснення економічного аналізу розвитку країни, складного механізму зв'язків необхідна система певних показників. Від ступеня достовірності та оперативності інформації залежить ефективність управління економікою. З цією метою розраховуються основні показники, за допомогою яких можна було б виконати цей аналіз. Використовуються різні виміри результатів народногосподарської діяльності.

Аналіз економіки колишнього СРСР базувався на концепції представників класичної економічної школи А. Сміта і Д. Рікардо, а також на теорії трудової вартості К. Маркса, які розглядали ство­рення національного продукту країни у процесі суспільного відтво­рення лише у сфері матеріального виробництва. Згідно з цією кон­цепцію розроблявся баланс народного господарства, який пояснював механізм централізованого планування економіки і системи розпо­ділу ресурсів у країні.

Основним недоліком системи балансу народного господарства було положення, що тільки праця у сфері виробництва створює сус-

пільно необхідний продукт. При цьому не враховувалось створення продукту в сфері послуг. Крім того, в балансі народного господарс­тва не аналізувалась система зовнішньоекономічних зв'язків (крім експорту та імпорту товарів).

Система балансу народного господарства давала можливість от­римати зведену інформацію про механізм суспільного відтворення, основні пропорції економіки та взаємозв'язки, що формуються у на­родному господарстві. За допомогою методології балансу народно­го господарства визначався суспільний продукт країни та його рух у процесі відтворення.

Суспільний продукт уявляв собою узагальнений результат функ­ціонування розширеного відтворення, в якому відображається єд­ність виробничих сил, форм їх організації та виробничих відносин. Як результат конкретної цілеспрямованої діяльності суспільства цей продукт представлено у вигляді сукупності споживних вартостей, створюваних за певний період часу. Під час відтворення суспільного продукту суспільство цікавить насамперед натуральна форма, в якій він буде відтворений, певний набір споживних властивостей, корис­ність вироблених продуктів. За командно-адміністративної економі­ки, коли існувала суспільна власність на засоби виробництва, сус­пільний продукт характеризувався як усуспільнений продукт, тобто він належав усім членам суспільства.

Отже, сукупний суспільний продукт як особлива форма суспільно­го продукту — це всі матеріальні блага, вироблені суспільством за певний відтворювальний період (як правило, рік).

За матеріально-речовою (натуральною) формою сукупний сус­пільний продукт складається із засобів виробництва і предметів спо­живання. Відповідно матеріальне виробництво поділяється на два підрозділи:

I — виробництво засобів виробництва (верстати, машини, облад­
нання, устаткування тощо);

II — виробництво предметів споживання (одяг, взуття, продукти
харчування тощо).

За вартісною формою сукупний суспільний продукт складається з вартості матеріальних витрат c, вартості необхідного продукту v і вартості додаткового продукту m. Безпосередньо на задоволення потреб населення йде необхідний продукт і частина додаткового.

Отже, сукупний суспільний продукт w дорівнює сумі створюва­них вартостей товарів I і II підрозділів виробництва:

І (w1 = c1 + v1 + m1);

II (w₂ ⁼ c₂ ⁺ v₂ + m₂).

Важливим макроекономічним показником є також національ­ний доход. Національний доход — це величина новоствореної вар­тості за певний період часу (як правило, рік). Він дорівнює вартості сукупного суспільного продукту за вирахуванням вартості засобів виробництва, використаних у виробничому процесі. До вартості за­собів виробництва належать: амортизація основних фондів (машин, устаткування, обладнання, виробничих споруд), витрати на сиро­вину, матеріали, паливо. Якщо вартість сукупного суспільного про­дукту дорівнює (c + v + m), то національного доходу — (v + m). На­ціональний доход — це вартість необхідного та додаткового про­дукту без вартості використаних засобів виробництва. Він, як і су­купний суспільний продукт, створюється в галузях матеріального виробництва.

При розробці балансу народного господарства у СРСР застосо­вували методику, яка істотно відрізнялась від міжнародної. По-пер­ше, при аналізі відтворення сукупного суспільного продукту (вало­вого суспільного продукту) враховувалась лише продукція, створю­вана в матеріальному виробництві, при цьому ігнорувався продукт, вироблений у сфері нематеріального виробництва, тобто в сфері послуг. По-друге, застосовувана схема містила подвійний рахунок (тобто в одному показникові враховувалась продукція і виробничо­го, і кінцевого споживання). Наприклад, у галузях добувної та пере­робної промисловості кілька разів обчислювалась вартість створю­ваної продукції. Це призводило до штучного завищення реальних показників господарської діяльності.

Необхідність упорядкування інформації відповідно до світових стандартів і формування нового ринкового механізму господарю­вання зумовили нагальну потребу переглянути методологічні підхо­ди до виміру основних макроекономічних показників країни і перей­ти на загальноприйняту в світі схему під назвою "Система націо­нальних рахунків".

Поиск по сайту: