Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Рахунок використання доходу



 

Використання Ресурси
2. Кінцеві споживчі витрати 83569 індивідуальні споживчі витрати 74778 колективні споживчі витрати 8791 1. Валовий національний наяв­ний доход 103203
3. Валове заощадження 19634  
Всього: 103203 Всього: 103203

Джерело: Держкомстат України за 1999 р.

Перехід України на Систему національних рахунків в умовах трансформації суспільства, побудови ринкової економіки пов'яза­ний з певними труднощами. Зокрема, недостатньо сформована ін­формаційна база, що не дає можливості цілком забезпечити складан­ня відповідних рахунків в економіці. Сектор бізнесу, що охоплює підприємства (фірми), які виробляють продукцію, загалом не перей­шов на ведення первинного бухгалтерського обліку та фінансової звітності за міжнародними світовими стандартами. Неповна інфор­мація надходить про рух первинних доходів у формі оплати праці, доходів від власності, а також поточних і капітальних трансфертів від інших країн та відповідно їх передачу іншим країнам. З огляду на ці недоліки, рахунки, що здійснюються в Україні, не повністю відпо­відають вимогам стандартів Системи національних рахунків. Пере­хід економіки України на Систему національних рахунків остаточно не завершено. Економічне життя країни в період реформування пос­тупово набуватиме нових ознак і вдосконалюватиметься.


Сутність процесу суспільного відтворення

Суспільне виробництво макрорівня в процесі руху проходить чоти­ри стадії: власне виробництво, розподіл, обмін і споживання. Всі ці ста­дії взаємопов'язані між собою, характеризують єдиний процес і пере­бувають у безперервному кругообігу. Постійне повторення та віднов­лення процесу суспільного виробництва, представлене як безперерв­ний кругообіг усіх його стадій, називається суспільним відтворенням.

Під час відтворення повинні постійно відновлюватись усі фактори виробництва, які беруть участь у процесі суспільного виробництва. До таких факторів виробництва належать: робоча сила, засоби виробниц­тва і природні ресурси, капітал. В умовах сучасного ринкового госпо­дарства для суспільного відтворення національної економіки додаєть­ся ще один фактор виробництва — підприємницькі здібності.

Відповідно до методологічних принципів побудови Системи національних рахунків процес відтворення національної економіки розглядається як безперервний кругообіг двох потоків: доходів і ви­датків (рис. 19).

^ Ринок ресурсів

Держава

Ринок товарів і послуг

--------------- Потоки у грошовій формі

--------------- ^. Потоки у натурально-речовій формі

Рис. 19. Модель кругообігу доходів і видатків у ринковій економіці


Модель кругообігу доходів і видатків у національній економіці дає можливість продемонструвати систему взаємозв'язків між суб'єк­тами господарювання в ринкових умовах. Суб'єктами національної економіки на макрорівні виступають домашні господарства, підпри­ємства i держава. Домашні господарства виконують функцію кінце­вого споживання, а також виносять на ринок ресурсів (факторів ви­робництва) виробничі ресурси: працю, землю або природні ресурси, капітал і підприємницькі здібності. Підприємства (фірми) для вико­нання своєї виробничої функції виступають на ринку ресурсів у ролі споживачів, купуючи відповідно необхідні їм ресурси. Домогоспо-дарства на цьому ринку є носіями пропозиції. В результаті діяльнос­ті підприємств створюються товари і надаються послуги, які надхо­дять на ринок готових товарів і послуг. Далі їх через споживчі видат­ки купують представники сектору домогосподарств. Отже, на ринку товарів (послуг) суб'єктами попиту є домогосподарства, а пропози­ції — підприємства. Підприємства, реалізуючи вироблені товари, от­римують натомість доходи. Держава витрачає кошти як на ринку ре­сурсів, купуючи їх, так і на ринку товарів, здійснюючи державні заку­півлі товарів. Взаємозв'язок держави з домогосподарствами i підпри­ємствами простежується через надходження податків до державного бюджету та отримання підприємствами дотацій, субсидій, субвенцій, домогосподарствами — трансфертних платежів. Трансфертними платежами є безплатні і безповоротні кошти, які можуть бути надані державою. До державних трансфертів, що отримують домашні гос­подарства, належать пенсії, стипендії, виплати у зв'язку з безробіт­тям. Усі три суб'єкти національної економіки під час відтворення не­суть видатки й отримують доходи, що характеризує економічний розвиток країни. Кругообіг доходів і видатків здійснюється у двох формах: натурально-речовій і вартісно-грошовій.

Наведена модель кругового потоку характеризує функціонуван­ня закритої національної економіки. На практиці вона ускладнюєть­ся процесами відтворення не лише в межах закритого простору внут­рішньої економіки, а також враховує складні взаємозв'язки з інши­ми країнами.

Ця модель відображає діалектичну єдність попиту і пропозиції, що врівноважує виробництво і споживання; єдність натурально-ре­чових і вартісних пропорцій суспільства; узгодженість економічних інтересів і потреб продавців та покупців; взаємозв'язок потоків від­творення всіх ресурсів, товарів і доходів. 284


Економічна наука виокремлює два типи відтворення — просте і розширене.

Просте відтворення — це відновлення виробництва в незмінних масштабах за сталої техніко-технологічної основи. Це означає, що весь створюваний продукт суспільства (ВВП) використовується на особисте споживання. Такий тип відтворення характерний в основ­ному для країн із слаборозвиненою ринковою економікою.

Розширене відтворення — це відновлення виробництва в зроста­ючих масштабах у кожному наступному періоді за змінюваної нової техніко-технологічної основи. Цей тип відтворення означає зростан­ня виробленого в країні валового внутрішнього продукту, а також поліпшення якості його складових. Створюваний суспільний про­дукт споживається не повністю, частина його нагромаджується, що дає можливість здійснювати процес інвестування національної еко­номіки. Це сприяє подальшому економічному зростанню, науково-технічному прогресу. Розширене відтворення притаманне країнам з розвиненою ринковою економікою.

В економічній літературі виокремлюють також звужене відтво­рення, можливе в окремих країнах в певні періоди їх розвитку. Цей тип відтворення характеризується зменшенням масштабів розшире­ного відтворення за умови фізичного і морального зношення основ­ного капіталу. Причиною такого відтворення може бути також по­рушення зв'язків між господарюючими суб'єктами національної еко­номіки. Як правило, такий стан притаманний країнам, що перебува­ють на етапі трансформаційного економічного розвитку.

Тіньова економіка

Тіньова економіка — досить складне явище, яке може включати: • діяльність, що здійснюється здебільшого в рамках закону, але не ре­єструється органами державного регулювання економіки, не відоб­ражається в її статистиці, а отже, залишається за межами прямого впливу регулюючих заходів. Це переважно дрібний та/або спора­дичний приватний бізнес. Наприклад, у сфері зовнішньоекономіч­ної діяльності він пов'язаний з торговельними операціями, здійсню­ваними неорганізованими "човниками", або з наданням певних ви­дів послуг (науково-технічних, юридичних, освітніх, консультацій­них тощо) фізичними особами, які не здійснюють самостійної під­приємницької діяльності;


• діяльність, яка за своєю суттю є кримінальною й охоплює неза­
конні, не санкціоновані державою види діяльності (незаконна
торгівля зброєю, наркотичними і психотропними речовинами,
шахрайські операції з цінними паперами і коштами, нелегальний
вивіз капіталу, контрабандний імпорт тощо);

• діяльність, яка в принципі є легальною, але здійснюється метода­
ми, що перебувають поза законом (без обов'язкової реєстрації
підприємств, без подання обов'язкової звітності і без сплати по­
датків).

За своєю суспільно-економічною природою тіньова економіка— це результат порушення рівноваги між суб'єктами держави щодо створення і розподілу продукту, яке відбулося внаслідок такої дере-гуляції економіки, що порушила паритетність розвитку окремих її сфер і, відповідно, баланс інтересів суб'єктів господарювання.

Економічний зміст тіньової економіки полягає в тому, що це най­частіше — високодохідна (високоприбуткова) сфера діяльності, нор­ма прибутку якої компенсує окремим громадянам або групі людей матеріальні витрати та моральні збитки від ризиків з її здійснення. Вона не контролюється державою, не враховується офіційною ста­тистикою, внаслідок чого її обсяги не включаються у валовий внут­рішній продукт і не оподатковуються. Тіньова економіка є джерелом незаконного привласнення частини результатів суспільної праці у вигляді прибутку, майна, цінних паперів тощо з метою збагачення або збільшення легально отриманих доходів (прибутків).

Нині в Україні фактично завершується процес реструктуризації ті­ньової економічної діяльності в масштабах держави. Така діяльність зберігається як обов'язковий елемент функціонування економіки дер­жави й обслуговування економічних і політичних інтересів певних структур. Відбулася трансформація тіньового сектору економіки, яка працює в умовах панування застарілої доктрини загального одер-жавлення власності, планового господарства та адміністративно-ко­мандних форм управління, в тіньовий сектор, що функціонує в умо­вах ринкової економіки та приватної власності. Змінилися лише фор­ми і методи тіньової економічної діяльності і їх питома вага в тіньо­вому обігу.

Основні види тіньової економічної діяльності, характерні для су­часного етапу розвитку України:

• приховування реальних доходів громадян і прибутків підпри­
ємств від оподаткування;


• вилучення різниці між звітними і реальними цінами на товари і
послуги у разі їх реалізації;

• нелегальний вивіз капіталів;

• корупція;

• випуск і реалізація неврахованої продукції і надання неврахова­
них послуг;

• нелегальні зовнішньоекономічні операції (контрабанда);

• нелегальні валютні операції;

• кримінальний промисел;

• фінансове шахрайство;

• дрібні розкрадання на підприємствах і в установах;

• незаконна приватизація державної власності.
Послідовність розміщення видів тіньової діяльності відображає

їх питому вагу і поширеність у тіньовому секторі економіки. В нових умовах, що складаються в Україні, багато видів тіньової діяльності або зовсім втратили свою актуальність і зовнішню атрибутику (при­писки, спекуляція, цеховики) і замінені новими формами, або їх час­тка в загальному тіньовому обігу скоротилася (дрібні розкрадання в держсекторі, порушення в торгівлі і громадському харчуванні). З іс­нуючих раніше видів тіньової економічної діяльності значно зросли кількісно і якісно такі явища, як корупція держслужбовців і кримі­нальний промисел (рекет, наркобізнес, організована проституція, розкрадання і грабежі). До реструктуризації та зростання тіньового сектору економіки призвела заміна одних спонукальних мотивів ін­шими, що відбувалася на тлі посилення соціально-економічної кри­зи, правової і політичної дезорієнтації населення.

Основні причини тотальної тінізації економіки України:

• зацікавленість окремих представників державного апарату в існу­
ванні тіньової економіки і в отриманні тіньових доходів;

• потужний податковий прес, що призводить до зменшення заці­
кавленості юридичних і фізичних осіб у легальній економічній ді­
яльності;

• правовий нігілізм значної частини представників державної вла­
ди і соціальних верств населення, відсутність стабільного і зба­
лансованого законодавства;

• посилення діяльності кримінальних структур, інтеграція органі­
зованої злочинності із суб'єктами економічної діяльності;

• незахищеність громадян і підприємств від посягань злочинних
формувань і встановлення контролю кримінальних структур за їх
діяльністю;


• правова незахищеність суб'єктів економічної діяльності від злов­
живань, утисків, протидії і вимагань з боку представників різних
структур і рівнів держапарату;

• низький рівень оплати праці всіх категорій держслужбовців і пра­
цівників бюджетної сфери;

• соціально-економічна криза, неритмічна робота великої кількос­
ті підприємств, затримки в оплаті праці, зростання безробіття,
відсутність соціального захисту населення;

• відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;

• міждержавна інтеграція тіньового сектору економіки і суб'єктів
тіньової економічної діяльності;

• келійність організації та здійснення приватизації економічно пер­
спективних об'єктів, ігнорування конкурентності і доступності
приватизації для легальних капіталів (у тому числі й іноземних);

• втрата історичних традицій, недотримання моральних і етичних
норм кодексу підприємницької та робочої честі, неповажання
приватної власності.

Домінуючими причинами посилення тіньового сектору економі­ки на різних етапах розвитку держави є звуження мотивації у фізич­них і юридичних осіб до економічної діяльності у легальному секто­рі економіки. Усунення тотального контролю за всіма громадянами, що існував за комуністичному режиму, призвело до хаотичного, не-контрольованого, вибухового зростання масштабів і впливу тіньо­вого сектору економіки. Реструктуризація тіньової економіки не змі­нила сутності цього явища. Відсутність реальних механізмів, здат­них обмежити її зростання, призвели до того, що тіньова економіка залишається альтернативною економіці легальній, і посилення пер­шої може здійснюватися тільки за рахунок послаблення другої. Нас­лідком цього стала безрезультатність численних спроб стабілізації економіки держави, що зводились лише до різних спроб впливу на її офіційну складову. Серйозний аналіз процесів і тенденцій, що відбу­валися в тіньовому секторі, підмінявся традиційними, характерними ще для соціалістичного ладу закликами до непримиренної боротьби з тіньовою економікою і тіньовиками.

Втім, така боротьба ніяк не обмежувала розростання тіньової економіки до тотальних масштабів. Легальний сектор економіки продовжував швидко руйнуватися, призводячи до наростання соці­ально-економічної дестабілізації. Разом з руйнуванням економіки руйнувалися правові та морально-етичні основи суспільства. Знева-288


жання законів, криміналізація економічних і соціально-політичних відносин стали нормою функціонування молодої держави.

Негативне ставлення багатьох громадян до держапарату і до створеного в країні економічного ладу поширюється на всю держа­ву загалом. Значна частина населення країни почала поліпшувати своє становище не без впливу певних політичних сил за допомогою незаконних способів. Тотальна тінізація загрожує не лише набли­женням економічної катастрофи, а й розколом нації, втратою держа­вою незалежності.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.