Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Еволюція наукових поглядів на роль держави в економіці



Практика господарювання сучасних розвинених країн перекон­ливо доводить необхідність поєднання стихійно-ринкового, корпо­ративного і державного регулювання з метою забезпечення найефек­тивнішого функціонування економіки. Дискусія про соціально-еко­номічну роль держави лежить не у площині запитання: "Чи важлива держава?", а полягає у вирішенні проблеми: "Наскільки важлива держава?"

Розглянемо стисло історичну еволюцію теоретичних поглядів на економічну роль держави і практичних рекомендацій щодо конкрет­них механізмів державного втручання. Починаючи від перших циві­лізацій держава відігравала провідну роль у суспільно-політичному й економічному житті — від створення розгалуженої іригаційної сис­теми і побудови потужного бюрократичного апарату управління (у давньосхідних деспотіях) до законодавчого закріплення права при­ватної власності та заснування демократичних засад державного уп­равління (в античному світі). За часів середньовіччя набуває поши­рення теза про "божественний" характер державної влади, відбува­ється зрощування верхівки державного апарату і релігійно-церков­ної знаті. Епоха первісного нагромадження капіталу, сколихнувши Європу від "феодального сну" і спричинивши зміну трактування сус­пільного та індивідуального багатства, привела до значного поси­лення ролі держави в економіці. Утвердження абсолютизму сприяло формуванню системи поглядів щодо державного регулювання в еко­номічному вченні меркантилізму.

Економічна роль держави, згідно з теорією меркантилізму, така:

• державне регулювання сфери зовнішньоекономічних відносин,
що засноване на протекціоністських засадах і передбачає застосу­
вання низьких митних тарифів на імпорт сировини й експорт го­
тових виробів та високих — на імпорт промислової продукції та
експорт сировинних ресурсів;

• державна регламентація внутрішнього промислового виробниц­
тва через запровадження державного контролю за якістю про­
дукції, чисельністю і кваліфікацією працівників, надання привіле­
їв і монопольних прав новоствореним мануфактурам;

• активна монополізація зовнішньої торгівлі приватним і держав­
ним капіталом за обов'язкової державної підтримки і стимулю­
вання;


• контроль грошового обігу і грошової системи, карбування монет з попереднім їх "псуванням" для поліпшення сальдо торговельно­го та платіжного балансу.

Класична школа економічної науки, прийшовши на зміну мер­кантилізму, запропонувала нове, обмежене трактування економічної ролі і завдань держави в ринковій економіці. Це було зумовлено ус­пішним розвитком капіталізму вільної конкуренції, зародженням машинної індустрії на тлі переміщення сфери функціонування капі­талу із зовнішньої торгівлі у промислове виробництво. Аналізуючи внесок економістів-класиків у скарбницю економічної думки, зазна­чимо, що більшість з них дотримувалася концепції "мінімальної дер­жави", запропонованої А. Смітом у праці "Дослідження про приро­ду і причини багатства народів".

До основних завдань держави (за А. Смітом) належать: охорона від зовнішнього насильства (підтримання обороноздатності); охоро­на від внутрішнього насильства і несправедливості (забезпечення правопорядку), забезпечення правосуддя; надання всім членам сус­пільства так званих суспільних благ; збирання податків для виконан­ня перших трьох функцій.

Останній з представників класичної школи Дж. Мілль доповнив розгляд економічних функцій держави, запропонувавши подолати індивідуалізм і зловживання, що випливають з права приватної влас­ності, та вдосконалювати розподіл суспільного багатства. Разом з доведенням ефективності вільної конкуренції Дж. Мілль вважав до­цільним здійснення інституціональних реформ, активізацію участі держави у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку сус­пільства (розвиток науки, створення виробничої та соціальної інф­раструктури, стимулювання профспілкового і кооперативного руху, обмеження права успадкування тощо).

Класичні уявлення про механізми і межі державного втручання, що набули домінуючого впливу, спровокували появу альтернатив­них поглядів у стані їх ідейних противників. Наприклад, економісти-романтики, які критикували капіталізм з позицій дрібнотоварного виробництва, висловили відмінні від класичних і суперечливі між со­бою погляди: про повну відмову від держави як соціального інститу­ту, організацію безгрошового обігу і безвідсоткового кредиту, нас­лідком такого реформування буде суспільство, де "капітал і праця стануть тотожними, суспільство зможе існувати самостійно і не ма­тиме потреби в уряді" (П. Прудон); про нарощування державного 260


регулювання економічних відносин, особливо у соціальній сфері, ос­кільки "добробут народу" — це мета державного втручання і об'єкт вивчення політичної економії (С. Сисмонді).

Німецька історична школа інакше реагувала на економічний лі­бералізм класичної школи, надаючи принципово нового звучання проблемам економічної політики в концепції "виховного протекціо­нізму" і довівши необхідність формування "національного характе­ру" економічної теорії і державного регулювання. Потужна в полі­тичному й економічному відношенні (монархічна) держава, еконо­мічний устрій якої враховував би особливості розвитку національної економіки, менталітет, традиції, звичаї, природні й географічні умо­ви, — ідеал німецької історичної школи.

Марксистська економічна теорія в питанні про економічну роль держави була непослідовною. З одного боку, держава визнавалася апаратом насильства, засобом експлуатації найманих працівників, з іншого — надкласовою інституцією, яка в умовах переходу до спра­ведливого економічного устрою здійснить тотальне одержавлення, націоналізацію землі та майна, ліквідує право приватної власності (диктатура пролетаріату), а згодом налагодить всеохоплююче уп­равління економікою і забезпечить реалізацію економічних інтересів трудящих. Марксизм протиставив розгляду окремих питань держав­ного регулювання теоретичний аналіз розгорнутої системи центра­лізованого державного управління економікою. Останнє, за К. Мар­ксом, необхідне через експлуататорську сутність існуючого ладу і держави зокрема, дію закону капіталістичного нагромадження, су­перечності відтворювального процесу і неможливість уникнути кри­зових явищ у капіталістичній економіці.

Маржиналізм і неокласична школа сприйняли основні теоретичні висновки класичного вчення: економічний лібералізм, ідею держав­ного невтручання у виробничу та комерційну діяльність індивідів, те­зу про раціональні (найвигідніші, найефективніші) дії економічних суб'єктів, особливо наголосивши на необхідності державної підтрим­ки вільного підприємництва як основної ланки ринкової системи і на антимонопольній спрямованості державної економічної політики.

Кінець ХІХ — початок ХХ ст. ознаменувався переходом до нової стадії розвитку економічної системи, пов'язаної з виникненням і бур­хливим розвитком монопольних утворень, концентрацією і центра­лізацією всіх видів капіталу в усіх сферах господарства. З кінця XIX ст. майже в усіх країнах відбувалося неухильне розширення еко-


номічних функцій держави. Це призвело до посилення економічної ролі держави і спонукало економістів до пошуків теоретичного об­ґрунтування цієї тенденції за двома основними напрямами:

• ідея "соціального контролю" інституціоналізму (Т. Веблен), що
передбачала втручання держави в економічні процеси з метою
прискорення встановлення індустріальної епохи; в межах еконо­
мічної науки інституціональна теорія почала вивчати формальні
і неформальні "інститути" та їх еволюції, до яких належала й дер­
жава;

• повномасштабна система державного регулювання економіки,
побудована на нових макроекономічних засадах, запропонована
Дж. Кейнсом.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.