та всім викладачам кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Підписано до друку 25.12.2003 р. Формат 60х84/8. Друк офсетний. Папір офсетний.

Умовн. друк. арк. 19,2. Обл. - вид. арк. 20,0 Зам. -п. Тираж 300 прим.

Друкарня видавництва “Рута” Чернівецького національного університету.

58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2.

* Термін „природне право” використовується як альтернатива терміна „природне право”, який має в правознавстві інший зміст.

* Наведені норми Конституції неоднора­зово лягали в основу конституційних подань, звернень, а також рішень Конституційного Суду України (див. хоча б: абз. 2 п. 3 мотив. част. Рі­шення № 6-рп / 2001 від 23.05.01 (справа щодо конституційності ст. 248 Цивільно-процесуаль-ного кодексу Укра­їни), абз. 4 п. 2 мотив. част. Рі­шення № 7-рп / 2001 від 30.05.01 (справа про від­повідальність юридичних осіб), абз. 2 п. 2 мотив. част. Рішення № 10-рп / 2001 від 20.06.01 (справа про виплату і доставку пенсій та грошової допо­моги), абз. 2 п. 3 мотив. част. Рішення № 12-рп / 2001 від 03.10.01 (справа про відшко­дування шкоди державою), абз. 2 п. 1, абз. 6 п. 5.1 мотив. част. Рішення № 13-рп / 2001 від 10.10.01 (справа про заощадження громадян), п. 4 Окремої думки судді Євграфова П.Б. у справі про заоща­дження громадян (Рішення № 13-рп / 2001), абз.1 п. 4 мотив. част. Рішення № 15-рп / 2001 від 14.11.01 (справа щодо прописки), абз.8 п.2 мотив. част. Рішення № 5-рп / 2002 від 20.03.02 (справа щодо пільг, компенсацій, гарантій), абз.6 п.3 мотив. част. Рішення № 8-рп / 2002 від 07.05.02 (справа щодо підвідо­мчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), абз.10 п. 4 мотив. част. Рішення № 10-рп / 2002 від 29.05.02 (справа про безоплатну медичну допомогу)).

* Протягом останнього століття, – пише К. Вальверде, – проводились інтенсивні дослідження у сфері глибинної психології, етнології та інших гуманітарних наук. Кількість накопичених даних безмірна. Систематизувати їх, осмислити, об’єктивно оцінити – завдання не з легких. Такою багатою та невичерпною є ця істота, яка називається людиною” (Вальверде К. Философская антропология. – М.: Христианская Россия, 2000. – С.11).

* Вінфрід Брюґґер (Winfried Brugger) (нар. 1950) вивчав право, філософію і соціологію в Мюнхенському та Тюбінгенському університетах. 1980 р. захистив докторську дисертацію у Тюбінгенському університеті. 1980-1981 навчався у магістратурі Каліфорнійського універси­тету, Берклі (США). Викладав у США, зокрема, в Джорджтаунському (1985, 1991–1992, 1998–1999, 2001), Х’юстонському (1998–1999) та Сан-Франциському (2002) університетах. З 1987 р. працює на посаді професора: спочатку на юридичному факультеті Мангеймського університету, а з 1992 р. й понині – на посаді професора публічного права, загального держа­вного права та філософії права на юридичному факультеті Гайдельберзького університету. Професор Брюґґер – автор близько двохсот праць, з яких вісім монографій, серед яких такі, як «Образ права людини й політика відповідальності. Внесок Макса Вебера в аналіз та об­ґрунтування прав людини» (1980), «Основні права та конституційна юстиція в США» (1987), «Свобода радіомовлення і конституційне тлумачення» (1991), «Вступ до публічного права США» (1993), «Гідність людини, права людини, основні права» (1997), «Лібералізм, плюра­лізм, комунітаризм. Дослідження легітимації Основного закону» (1999), «Демократія, сво­бода і рівність. Дослідження конституційного права США» (2002). Вчений є членом редколе­гій низки відомих юридичних видань (серед яких «Das Staat», «Issues in Comparative Public Law»), членом керівних органів низки організацій (серед яких Німецький відділок Міжнаро­дної асоціації філософії права та соціальної філософії (IVR) тощо). Професор Брюґґер також є членом міжнародної редакційного колегії українського часопису «Проблеми філософії права».Переклад даної статті друкується з дозволу її автора на основі оригінальної статті: Brug­ger Winfried. The Image of the Person in the Human Rights Concept // Human Rights Quarterly. – 1996. – № 18. – P. 594–611. Переклад з англійської та німецької мов зроблено В. С. Бігуном. Часткова редакція перекладу Р. М. Павленка.

* * Основою цієї статті, але не її повторенням, є моя німецькомовна стаття: Brugger W. Das Menschenbild der Menschenrechte // Jahrbuch fuer Recht und Ethik. – 1995. – № 3. – S. 121–134. Я хотів би подякувати Гайнеру Білефельдту (Університет Білефельдта) та Джулії Декер (Правовий центр Х’юстонського університету) за істотну допомогу в перекладі та редагу­ванні цієї статті. Я присвячую цю статтю Філіпу Сельцніку (Каліфорнійський університет, Берклі), який надихнув мене на глибші та серйозніші роздуми, ніж можна судити з посилань на його роботи.

* «[Природа]... використовує два способи для розмежування націй та попере­дження їхнього змішування — лінгвістичні та релігійні розбіжності. Безперечно те, що вони можуть призвести до взаємної ненависті та слугувати приводом для війн, однак в міру розви­тку культури та руху людей у напрямі до кращого узгодження своїх принципів, вони приво­дять до порозуміння і миру. І... цей мир установлюється і зберігається з допомогою рівноваги сил і надзвичайно жорсткого суперництва».

* * Відзначаючи можливість непорозуміння щодо концепції поколінь прав людини, Рідель підкреслює той факт, що третє покоління прав лю­дини ні в якому випадку не є «кращим» чи «вищим» за попередні покоління; воно не «пере­вершує» ці покоління у геґелівському розумінні, а радше являє собою нову фазу в історії прав людини. Тому Рідель віддає перевагу терміну «вимір», а не «покоління»

* Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р. Резолюцією 217а (ІІІ) Гене­ральної Асамблеї ООН. 3 U.N. GAOR (Resolutions, part 1).

* Звертаючись до цього підходу, я аргументував пози­цію, що положення про необмежене право на притулок, яке існувало в Німеччині до 1993 р., не може бути виправдане.

* * Чимало визнаних прав людини містять положення про обмеженість свого застосування. Навіть якщо текст і не містить таких положень, завжди існує ймовірність того, що текстуа­льно такі необмежувані права різних осіб конкурують між собою.

* Належна процедура (due process – англ.) – принцип американського конституційного права, за яким розгляд справ повинен відбуватися із дотриманням норм процесуального та матеріального права (Прим. перекл.).

* Саме через це Федеральний Конституцій­ний Суд ФРН розглядає конституційні права не тільки як захисні права, але та­кож як позитивні цінності, котрі повинні підтримуватися державою для того, щоб кожен член суспільства міг реально скористатися цими правами. Цей погляд яскраво представлений у справі Люта (Lueth), викладеній у праці Kommers D.[26, p. 370] (конституційні права як суспільні цінності «значно підсилюють ... ефективну силу основних прав»).

* З цієї причини Федеральний Конституційний Суд ФРН наголошує на внутрішній цінно­сті людини.

* * Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року, 999 U.N.T.S. 171 (вступив у дію 23 березня 1976 р.) // G.A. Res. 2200 (XXI), 21 U.N. GAOR, Supp. (No. 16) 52.

* Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, прийнятий 16 грудня 1966 р., 993 U.N.T.S. 3 (вступила в дію 3 січня 1976 р.), G.A. Res. 2200 (XXI), 21 U.N. GAOR, Supp. (No. 16) 49.

* * На думку Т. Рентча, спів-оригінальність означає, що обговорені елементи є (1) непохідними один від одного, (2) змістовно не виводяться один з одного та (3) є незрозумілими у випадку, якщо вони не розглядаються у взаємозв’язку.

* Подібний аргумент можна відшукати в новітній німецькій конституційній історії. Ось так Д. Коммерс прокоментував формулу гідності людини, яка викладена у ст. 1 Конституції ФРН 1949 р.: «Гідність людини базується на одвічних правах, якими кожна людини наділена природою», – так читався перший проект цієї статті на Хімзійській конференції, на якій обговорювалася та приймалася Конституція ФРН. Згодом, працюючи у Головному комітеті парламентської комісії, делегати від Християнсько-демократичної партії запропонували дати цим «одвічним правам» характеристику «даних Богом». Соціал-демократи та вільні демократи виступили проти вживання такої термінології через її значущість при тлумаченні конституційних термінів. У результаті з’явилося ось таке більш стисле та нейтральне формулювання: «Гідність людини є недоторканною»... Авторам проекту таким чином удалося уникнути ідентифікації концепції людської гідності з якоюсь із філософських чи релігійних ідеологічних шкіл. У тексті Конституції, здається, можна у повноті віднайти різноманітні філософські перспективи...».

* Интуитивизм близок к феноменологии права.

* Метафора – це результат переносного вживання слова, витікає із полісемії слів у мові; перенесення властивостей одного предмета (явища) на інші на основі ознаки, спільної для обох членів, котрі співставляються.

Де він стверджує, що науковець зазвичай підбирає термін для позначення пев­ного поняття із вже наявних термінів, так чи ін­акше близьке по змісту до винайденого поняття. Таким чином термін набуває нового смислового відтінку, опираючись на вже існуючі.

* * Використовується термін “аутопоезіс”, введений біологом У. Матурано, і буквально означає само­творчість, самовідтворення, у значенні автоном­ної та самовідтворювальної системи, яка ство­рюється і регенерується сама по собі.

* Якщо домінуючим вважати саме те пра­ворозуміння, яке закріплене у офіційно-держав­ному правоназивання.

* Участие в работе Конгресса автора данного анлитического обзора оказалось возможным благодаря финансовой поддержке Международного фонда «Відродження».

* курс на включення держави до ЄС як при­клад інтегрального характер.

* * “Метологія – система підходів, методів і способів наукових досліджень, теоретичні засади їх вико­ристання при вивченні державно-право­вих явищ.”

* * * Технологія – сукупність способів отри­мання, зміни стану, властивостей, форми деякої субстан­ції.

* Повідомлення про попередній конгрес, що проходив в Амстердамі в 2001 р. під назвою “Плюра­лізм і право” і аналіз деяких матеріалів конгресу, див. [1, с. 147-152; 2, с. 175-176].

* Сайт конгресу http://www.ivr2003.net/post-congress/, переклад Семенової Н., спеціальний дозвіл п. Печеника на переклад і публікацію отриманий.

* For example, P. G. Redkin (1808-1891) studied in Berlin by G. W. F. Hegel, P. I. Novgorodtsev (1866-1924) –in Berlin, L. Petrazycki (1867-1931) – in Berlin and Heidelberg, E. V. Spektorsky (1875-1951) – in Berlin, Goettingen, and Heidelberg, S. S. Dnistryansky (1870-1935) – in Wien, to name a few.

Generally, nationality and territoriality are not good enough the criteria for classifying philosophers. Thus, the fact that I. Kant lived in Koenigsberg (presently, Kaliningrad), the town that in his times was and is now under the rule of Russia, allows some to regard him as a Russian philosopher. The life of Eugene Ehrlich presents another example. This recognized sociologist of law, regarded as an Austrian scholar, was born and almost entire life lived and died in Chernivtsi (where, by the way, his home University that printed this Journal is situated), is presently located in Ukraine, and thus regarded by domestic historians of law as a Ukrainian scholar. Finally, another example presents the lives of many scholars who were born in one county, then migrated or worked in others or in diaspora. In our opinion, it is true to say, rather, that “Homo locum ornat, non ornat hominem locus” („Der Mensch adelt den Platz“, “The man ornates the place”).

Поиск по сайту: