Порушення поведінки / порушення розвитку

На практиці стає все більш і більш очевидним, що порушення поведінки і порушення розвитку сильно перетинаються один з одним. Тому необхідно провести на основі теоретичних і практичних даних подальшу диференціацію обумовлених розвитком і навченням порушень розвитку і поведінки, що становлять. Оскільки в клінічній картині розладу причини і наслідку важко помітні, то для класифікації розладів в дошкільному віці пропонуються наступні рекомендації:

- Порушення поведінки вірогідні в тому випадку, якщо хронологічний вік відповідає віку розвитку. Після встановлення цього співвідношення повинен бути проведений аналіз поведінки (див. нижчий).

- Порушення розвитку вірогідні в тому випадку, якщо хронологічний вік і вік розвитку або взагалі не відповідають один одному, або не відповідають тільки в специфічних областях розвитку. Тому після загального аналізу рівня розвитку проводиться аналіз специфічних областей розвитку (див. Brack, 1993).

- У багатьох випадках специфічне порушення розвитку виявляється пов'язаним з порушенням поведінки. Тут необхідно перевірити, якою мірою з наявних порушень розвитку витікають порушення поведінки (наприклад, чи може порушення уваги бути наслідком недостатнього когнітивного розвитку і спостерігатися в ситуаціях, в яких дитині пред'являються специфічні вимоги). За наявності порушень поведінки необхідний аналіз прогностичних дій на майбутній розвиток. Так, наприклад, порушення уваги (при відповідному зросту розвитку) може привести в майбутньому до затримки соціального або когнітивного розвитку (наприклад, якщо спочатку специфічне для ситуації порушення уваги все більше і більше впливає на загальну шкільну сферу).

Діагностика

Наявність порушень поведінки може бути констатоване на багатьох рівнях. Важлива інформація міститься в оцінках, які дають дитині батьки і інші значущі особи (наприклад, вихователь дитячого саду, вчитель). Оскільки порушення поведінки не розповсюджуються на всі області сумісного життя, тобто не буває просто агресивних дітей, то діагностична інформація повинна збиратися стосовно певних ситуацій. Це означає, що взаємозв'язок дій повинен аналізуватися в певній послідовності интеракций.

Для отримання необхідної інформації пропонується скористатися наступними джерелами: а) проведенням співбесіди з батьками, що допомагає прояснити розвиток дитини і актуальні умови; б) даними про поведінку (отриманими, наприклад, за допомогою відеоаналізу типових проблемних ситуацій) і в) опитувальниками оцінки дитини, пов'язаними з ситуаціями.

Агресивність. Перш за все батьків детально опитують по тому кругу питань, який приведений в табл. 39.1.4. Наступним кроком повинне стати спостереження протягом достатнього тривалого часу (скажімо, щодня протягом тижня), наприклад, за агресивною поведінкою дитини в школі або стаціонарі. При цьому особливу увагу необхідно приділяти поведінці дитини в ситуаціях, в яких йому пред'являються різні вимоги (наприклад, при усних зауваженнях, невдачах). Зручний для цих цілей «Лист спостережень за агресивною поведінкою» (Beobachtungsbogen fьr aggressives Verhalten, BAV; Petermann & Petermann, 1994). При цьому методі мова йде про діагностиці взаємодії, яка проводиться або при безпосередній участі що спостерігає, або як відеоаналіз і виявляє релевантні аспекти агресивної поведінки (наприклад, вербальное/невербальное, открытое/скрытое, активное/пассивное). Бажано було б також попросити класного керівника систематично давати оцінку що всьому відбувається під час уроку. «Допомога вчителям для оцінки учнів» (Beurteilungshilfen fьr Lehrer, BFL; Janowski Fittkau & Rauer, 1981) дозволяє зібрати інформацію про 16 орієнтованих на певну учбову мету поведінкових ознак за допомогою спостережуваних в специфічних ситуаціях і в повсякденному шкільному житті способів поведінки учнів. Додатково пропонуються також специфічні можливості поліпшення цих способів поведінки.

Таблиця 39.1.4. Діагностична бесіда з батьками для реєстрації порушень поведінки(див. Petermann & Petermann, 1994, S. 45-55)

Найважливіші сфери, що зачіпають в ході бесіди:

- фізичний розвиток дитини;

- розвиток соціальних відносин (у дитячому саду, школі, в крузі сім'ї);

- поведінковий аналіз сімейних подій;

- визначення позитивних ресурсів дитини і сім'ї;

- інформація щодо поведінки в школі;

- оцінка взаємин з сиблингами і з однолітками;

- інформація про види діяльності в сім'ї (наприклад, у вільний час);

- дані про відносини між дитиною і батьками (підтримка, схвалення, розподіл обов'язків);

- соціальна витривалість дитини (специфічні для терапії дані).

Таблиця 39.1.5. Огляд деяких специфічних методів діагностики порушень поведінки

1) Порушення уваги:

- Тест уваги при візуальному сприйнятті d2 (Test d2 Aufmerksamkeits-Belastungs-Test; Brickenkamp, 1994);

- Опитувальник для виявлення гіперкінетичного синдрому і терапевтичні рекомендації (Fragebogen zum Hyperkinetischen Syndrom und Therapieleitfaden, HKS; Klein, 1993).

2) Агресивність:

- Лист спостережень за агресивною поведінкою (Beobachtungsbogen fьr aggressives Verhalten BAV; Petermann & Petermann, 1994);

- Допомога вчителям для оцінки учнів (Beurteilungshilfen fьr Lehrer; Janowski et al., 1981);

- Реєстрація агресивної поведінки в конкретних ситуаціях (Erfassungsbogen fьr aggressives Verhalten in konkreten Situationen, EAS; Petermann & Petermann, 1996c).

3) Тривожні розлади:

- Лист спостережень за соціально невпевненою поведінкою (Beobachtungsbogen fьr sozial unsicheres Verhalten, BSU; Petermann & Petermann, 1996b);

- Опитувальник тривоги у школярів (Angstfragebogen fьr Schьler, AFS; Wieczerkowski et al., 1980)

На третьому етапі намагаються визначити за допомогою ситуативних тестів ті умови (рідна домівка, школа і т. п.), при яких виникає та або інша форма агресії (наприклад, підступна поведінка). Для такого дослідження можна використовувати також «Реєстрацію агресивної поведінки в конкретних ситуаціях» (Erfassungsbogen fьr aggressives Verhalten in konkreten Situationen, EAS; Petermann & Petermann, 1996c). З його допомогою досліджується специфічний для дітей профіль реакції при зіткненні з конфліктними ситуаціями.

Тривожні розлади. Для діагностики тривожних розладів був розроблений «Лист спостережень за соціально невпевненою поведінкою» (Beobachtungsbogen fьr sozial unsicheres Verhalten, BSU; Petermann & Petermann, 1996b), що дозволяє проводити систематичний аналіз поведінки 12 параметрам (зокрема по таких, як мовна поведінка, мова тіла, соціальні контакти). Як для індивідуальних, так і групових досліджень використовується «Опитувальник тривоги у школярів» (Angstfragebogen fьr Schьler, AFS; Wieczerkowski et al., 1980). Цей опитувальник є багаточинником і виявляє ступінь страху перед іспитами, ступінь тривоги, що маніфестує, і небажання ходити в школу. Додатково можна використовувати шкали сторонньої оцінки вчителями.

Порушення уваги. Ці порушення економічно і надійно можна виявити з допомогою «Тест уваги при візуальному сприйнятті d2» (Test d2 Aufmerksamkeits-Belastungs-Test; Brickenkamp, 1994). Цей тест Бурдона вимірює темп і точність при розрізненні схожих зорових подразників. «Опитувальник для виявлення гіперкінетичного синдрому і терапевтичні рекомендації» (Fragebogen zum Hyperkinetischen Syndrom und Therapieleitfaden, HKS; Klein, 1993) дозволяє не тільки діагностувати гіперкінетичних дітей, але і планувати і проводити терапію, націлену на цей розлад.

Сучасні широко використовувані методи діагностики порушень поведінки, викладені вищі, а також приведені в табл. 39.1.4, ілюструють той поворот, який приводить до все більшій і більшій відмові від класичних підходів діагностики особи.

Аналогічні тенденції характерні і для діагностики розвитку (див. табл. 39.1.6, де представлений ряд специфічних діагностичних методів). Покажемо їх на прикладі діагностики аутистических розладів.

Таблиця 39.1.6. Огляд специфічних методів для діагностики порушень розвитку

1) Аутизм:

- Шкала дитячого аутизму (Childhood Autism Rating Scale, CARS; Schopler et al., 1988);

- Профіль розвитку і поведінки Р.Е.Р. (Entwicklungs- und Verhaltensprofil; Schopler & Reichler, 1981);

- Керівництво по діагностиці аутизму (Autism Diagnostic Observation Schedule, ADOS; Lord et al., 1989).

2) Порушення читання і листа:

- Діагностичний тест правопису для 1, 2, 3, 4 і 5 класів (Diagnostischer Rechtschreibtest fьr 1./2./3./4./5. Klassen, DRT-1-5; Mьller, 1990);

- Діагностичний тест здібності до читання для ранньої діагностики порушення читання (Diagnostischer Lesetest zur Frьhdiagnose von Lesestцrungen, DLF-1-2; Mьller, 1984).

3) Мовні порушення:

- Тест активного словарного запасу 3-6-річних дітей (Aktiver Wortschatztest fьr 3-6jдhrige Kinder, AWST-3-6; Kiese & Kozielski, 1996);

- Гейдельбергський тест мовного розвитку (Heidelberger Sprachentwicklungstest, HSET; Grimm & Schцler, 1991).

Аутизм. Результати новітніх досліджень показують, що різні порушення дітей з аутизмом повинні досліджуватися разом. При цьому переслідується мета встановити профіль комунікативних і когнітивно-соціальних здібностей (див. Kusch & Petermann, 1990). Оскільки діти з аутизмом значно відрізняються від дуже маленьких нормальних або розумово відсталих дітей перш за все якістю своєї соціальної поведінки, ініціацією комунікації і своєю реакцією на спроби привернути їх увагу, то для діагностики взаємодії використовується відеоаналіз. Нові дослідження підтвердили, що ретельний відеоаналіз природної взаємодії матери і дитини здатний виявити типові соціально-комунікативні відхилення від норми дітей ще до 4-річного віку, так що стала можливою раніша терапія аутичных дітей (Cordes, 1995). Для проведення діагностики взаємодії в дитячому і підлітковому віці можна привернути специфічні поведінкові аспекти «Шкали дитячого аутизму» (Childhood Autism Rating Scale, CARS; Schopler, Reichler und Renner, 1988; німецькою мовою: Steinhausen, 1993). Цей метод використовує дані структурованого спостереження за поведінкою і дозволяє за допомогою 15 рейтингових шкал диференціювати аутичных дітей і дітей з розумовою недостатністю, а також відрізняти аутизм середнього ступеня тяжкості від порушень комунікації у дітей без аутизму. Для диференціальної оцінки аутизму центральне значення має профіль розвитку і інтелекту. «Профіль розвитку і поведінки» (Entwicklungs- und Verhaltensprofil; Р.Е.Р.; Schopler & Reichler, 1981) є спеціально розробленим для діагностики аутичных дітей тестом, який виявляє різні здібності і психопатологічні відхилення від норми. «Керівництво по діагностиці аутизму» (Autism Diagnostic Observation Schedule, ADOS; Lord et al., 1989) є диференційованою системою спостереження, що містить модулі для дітей тих, що не говорять, малопереконливих і з відповідною зросту мовною здатністю і застосовно для діагностики різних вікових періодів.

Порушення читання і листа. «Діагностичний тест правопису для 1, 2, 3, 4 і 5 класів» (Diagnostischer Rechtschreibtest fьr 1./2./3./4./5. Klassen, DRT-1-5; Mьller, 1990) — це диференційована система, яку можна використовувати як для ранньої діагностики проблем з правописом (починаючи з 1-го класу), так і для визначення шкільної успішності (для 3-5 класів). Разом з градацією здібностей до правопису він дозволяє провести і якісний аналіз помилок, що служить основою для подальшого цілеспрямованого сприяння розвитку дитячих здібностей. Щоб диференційовано і достатньо широко досліджувати мовні здібності дітей від третього до дев'ятого року життя, використовується «Гейдельбергський тест мовного розвитку» (HSET, Grimm & Schцler, 1991). Тест складається з 13 субтестів, які не тільки охоплюють спостережувану мовну поведінку, але і дозволяють зробити виводи про наявні знання, лежачі в основі поведінки (наприклад, знання про словотворчі морфеми) і про механізми переробки (наприклад, кодування і декодування).

Література

American Psychiatric Association. (1996). Diagnostisches und statistisches Manual psychischer Stцrungen - DSM-IV (Deutsche Bearbeitung und Einleitung: SaЯ, H., Wittchen, H. U., Zaudig, M.). Gцttingen: Hogrefe.

Brickenkamp, R. (1994). Test d2 Aufmerksamkeits-Belastungs-Test (8. erw. Auflage). Gцttingen: Hogrefe.

Cohen, D. J., Donnellan, A. M. & Paul, R. (Eds.). (1987). Handbook of autism and pervasive developmental disorders. New York: Wiley.

Cordes, R. (1995). Soziale Interaktion autistischer Kleinkinder. Videogestьtzte Analyse der Kommunikation zwischen Mutter und Kind. Weinheim: Deutscher Studien Verlag.

Dцpfner, M. (1998). Hyperkinetische Stцrungen. In F. Petermann (Hrsg.), Lehrbuch der Klinischen Kinderpsychologie (3. korr. Aufl., S. 165-217). Gцttingen: Hogrefe.

Grimm, H. & Schцler, H. (1991). Heidelberger Sprachentwicklungstest (HSET) (2. verbesserte Aufl.). Gцttingen: Hogrefe.

Janowski, A., Fittkau, B. & Rauer, W. (1981). Beurteilungshilfen fьr Lehrer. Braunschweig: Westermann.

Kiese, C. & Kozielski, P. M. (1996). Aktiver Wortschatztest fьr 3-6-jдhrige Kinder (AWST 3-6) (2. Aufl.). Weinheim: Beltz.

Klein, L. (1993). HKS. Diagnostik und Therapie beim Hyperkinetischen Syndrom. Fragebogen zum Hyperkinetischen Syndrom und Therapieleitfaden. Weinheim: Beltz.

Kusch, M. & Petermann, F. (1990). Sozialverhalten autistischer Kinder. Zeitschrift fьr Klinische Psychologie, Psychopathologie und Psychotherapie, 38, 206-224.

Kusch, M. & Petermann, F. (1998). Konzepte und Ergebnisse der Entwicklungspsychopathologie. In F. Petermann (Hrsg.), Lehrbuch der Klinischen Kinderpsychologie (3. korr.Aufl., S. 53-93). Gцttingen: Hogrefe.

Lord, C., Rutter, M., Goode, S., Heembsbergen, J., Jordan, H., Mahwood, L. & Schopler, E. (1989). Autism Diagnostic Observation Schedule: A standardized observation of communicative and social behavior. Journal of Autism and Developmental Disorders, 19, 186-212.

Mьller, R. (1984). Diagnostischer Lesetest zur Frьhdiagnose von Lesestцrungen (DLF1-2). Weinheim: Beltz.

Mьller, R. (1990). Diagnostischer Rechtschreibtest fьr 1. Klassen (DRT 1). Weinheim: Beltz.

Petermann, F., Lehmkuhl, G., Petermann, U. & Dцpfner, M. (1995). Klassifikation psychischer Stцrungen im Kindes- und Jugendalter nach DSM-IV — Ein Vergleich mit DSM-III-R und ICD-10. Kindheit und Entwicklung, 14, 171-182.

Petermann, F. & Petermann, U. (1996a). Training mit Jugendlichen: Fцrderung von Arbeits- und Soziaherhalten (5. ьberarbeitete Aufl.). Weinheim: Psychologie Verlags Union.

Petermann, U. & Petermann, F. (1996b). Training mit sozial unsicheren Kindern (6. erw. Aufl.). Weinheim: Psychologie Verlags Union.

Petermann, F. & Petermann, U. (1996c). Erfassungsbogen fьr aggressives Verhalten in konkreten Situationen (EAS-J; EAS-M) (3. korr. Aufl.). Gцttingen: Hogrefe.

Petermann, F. & Petermann, U. (1997). Training mit aggressiven Kindern (8. erg. Aufl.). Weinheim: Psychologie Verlags Union.

Remschmidt H. & Schmidt, M. (Hrsg.). (1994). Multiaxiales Klassifikationsschema fьr psychische Stцrungen des Kindes- und Jugendalters nach ICD-10 der WHO. (3. rev. Auflage). Bern: Huber.

Schopler, E. & Reichler, R. J. (1981). Entwicklungs- und Verhaltensprofil P. E. P. Dortmund: Verlag modernes lernen.

Schopler, E., Reichler, R. J. & Renner, B. R. (1988). The Childhood Autism Rating Scale (CARS). Los Angeles: Western Psychological Services.

Steinhausen, H.-Ch. (1993). Psychische Stцrungen im Kindes- und Jugendalter (2. Aufl.). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Warnke, A. (1998). Umschriebene Lese-Rechtschreibstцrung. In F. Petermann (Hrsg.), Lehrbuch der Klinischen Kinderpsychologie (3. korr. Aufl., S. 287-323). Gцttingen: Hogrefe.

Wieczerkowski, W., Nickel, H., Janowski, A., Fittkau, B. & Rauer, W. (1980). Angstfragebogen fьr Schьler (AFS) (6. Aufl.). Braunschweig: Westermann.

Поиск по сайту: