Тренінг стратегій переробки інформації

Ми знаємо, що здорові люди можуть поліпшити свою пам'ять за допомогою певних стратегій засвоєння і виклику інформації (ср. Wippich, 1984). Спроба добитися більш оптимального використання об'ємів пам'яті, що збереглися, у пацієнтів з порушеннями пам'яті за допомогою подібної або зміненої (пристосованих до спеціальних потреб таких хворих) техніки є складним завданням терапевтичного дослідження (докладний опис такої «внутрішньої» допомоги див. у Moffat, 1984; Wilson, 1995).

Вищезазначені стратегії застосовуються фактично в двох сферах: по-перше, при заучуванні і запам'ятовуванні окремих одиниць інформації (переважно вербальних) і, по-друге, при переробці текстів. При цьому як теоретична база пропонується використовувати психологічні моделі пам'яті, які підкреслюють значення процесів переробки інформації (як це робиться, наприклад, в рамках «levels of processing»-подхода; Craik & Lockhart, 1972), відповідно до якого «глибока» семантична і детальна переробка інформації приводить до особливо добрих результатів тренінгу пам'яті. За допомогою таких теорій можна перевірити, з одного боку, чи застосовуються неефективні стратегії або чи приводить оптимальна операція матеріалом до поліпшення функцій пам'яті, а з іншого боку, чи заучуються ці ефективні стратегії і чи застосовуються вони в повсякденному житті.

В рамках старіших теорій амнезії вважалися наслідками порушень процесів сприйняття інформації (кодування), збереження (консолідації) або виклику інформації («retrieval»). Але останнім часом на перший план висувалася взаємодія цих процесів переробки інформації (ср., наприклад, Salmon & Butters, 1987). Виявляється, у хворих, страждаючих амнезією, є особливі проблеми при збереженні епізодичної інформації. Мова йде про особистих переживаннях або про їх тимчасово-контекстуальне розташування (див. розділ 27.2). Припускають, що на відміну від здорових людей у таких хворих тимчасово-контекстуальна інформація відтворюється не автоматично. Тому виникають проблеми при згадці пережитого, оскільки пережиті події не можуть бути викликані за допомогою контекстних маркіровок. Ці зв'язки і потрібно враховувати при тренінгу: у учбовій ситуації пацієнт повинен свідомо заучувати необхідну для виклику контекстуальну інформацію. Крім того, виявляється доцільним зв'язувати нову інформацію, по можливості самими різними способами, з вже наявними знаннями. Чим міцніше цей зв'язок, тим швидше і надійніше повинен проводитися виклик інформації на тлі мережевих моделей (ср. Klimesch, 1994).

У ряді робіт досліджується стимулюючий ефект вербальних стратегій у хворих з порушеннями пам'яті. До техніки, яка притягується для запам'ятовування або згадки декілька ізольованих один від одного, але вхідних в одну категорію одиниць інформації, зараховують:

- організацію по звучанню або семантиці (кластерна організація, наприклад складання списку продуктів по рубриках «овочі», «молочні продукти» і т. д.);

- включення їх в пропозиції, рими або історії;

- зв'язок двох слів за допомогою вербального посередника (наприклад, використання «містка» Hand («рука») при заучуванні пари Uhr—Handschuhe («часы—перчатка»);

- використання початкових букв або скорочень (абревіатур) як допоміжні засоби (наприклад, якщо цілеспрямовано заучувати початкові букви імен, то у разі виникнення проблем з викликом даної інформації можна систематично проглядати алфавіт у пошуках підказки. Така абревіатура, як BAFЦG (Bundes Ausbildungs Fцrderungs Gesetz «Федеральний закон підтримки освіти») може полегшити пригадування складного змісту. Іноді вербальні стратегії комбінуються і із зоровими уявленнями. Різними авторами була описана схожа техніка поліпшення функцій пам'яті стосовно текстової інформації. Мова йде про варіантах PQRST — техніка Робінсона (Robinson, 1970). Відповідно до неї спочатку здійснюють попередній перегляд тексту (Preview); спираючись на нього, формулюють питання до тексту (Question); потім уважно читають його (Read), повторюють зміст (State) і, нарешті, перевіряють себе за допомогою вже складених питань (Test). Перше повідомлення про успішне застосування цієї техніки серед пацієнтів з порушеннями пам'яті див. в кн. Glasgow, Zeiss, Barrera & Lewinsohn, 1977 (ср. прим. 27.3.2). Уїлсон (Wilson, 1987) показує, що стимулюючий ефект цього методу обумовлений не тільки тим, що на обробку тексту відводиться більше часу.

Примітка 27.3.2. Приклад використання PQRST-техники (Glasgow, Zeiss, Barrera & Lewinsohn, 1977)

Постановка питання

Чи може бути покращувана функція збереження текстової інформації при використанні стратегій? У дослідженні, проведеному на основі одиничного випадку, модифікована PQRST-техника порівнювалася з «rehearsal»-стратегией.

Пацієнтка

Двадцятидвохрічна студентка через три з половиною роки після важкої черепно-мозкової травми (при високому рівні інтелекту по тесту Векслера) зазнавала труднощі при запам'ятовуванні учбового матеріалу. Її основна проблема полягала в нездатності довготривало зберігати інформацію (безпосередньо після пред'явлення коротких текстів вона могла пригадати 88%, в кінці сеансу 54%, а через тиждень — 8% основного змісту).

Методи дослідження

Протягом двотижневого «підготовчого» періоду досліджувалася функція запам'ятовування інформації з коротких текстів, які пацієнтка читала або прослуховувала. При цьому оцінювалися вільне відтворення основного змісту і важливих деталей і відповіді на організовані за типом тесту питання по тексту. Тести проводилися відразу після пред'явлення, в кінці сеансу, через 24 години і через тиждень.

Інтервенція

Після фази тестів досліджувалася дія двох стратегій лікування. Одна полягала в багатократному повторенні інформації («rehearsal»), а інша була злегка зміненою PQRST-технику (дві перші фази були скомбіновані; пропонувалися стандартизовані питання). За чотири сеанси вдалося пропрацювати 4 тексти, причому стратегії поперемінно змінювали один одного. Під залежними змінними поряд із значеннями «підготовчого» періоду додалися значення часу, який був потрібний на обробку. На додаток до цього застосовувалася PQRST-техника для читання газетних статей поза клінікою. Як залежна змінна була узята власна оцінки досягнутих успіхів.

Результати

PQRST-техника виявилася значно ефективнішою за повторення, а воно, у свою чергу, виявилося ефективнішим за техніку, що застосовувалася в «підготовчому» періоді. Також і поза клінікою пацієнтка добилася значних успіхів при застосуванні PQRST-техники. Автори указують також, що ця стратегія вимагає великих тимчасових витрат.

---

Якщо, згідно тільки що процитованим роботам, просте повторення нової інформації справляє лише незначне враження, то систематичне повторення через деякий оптимальний проміжок часу є надзвичайно ефективною додатковою допомогою при запам'ятовуванні інформації (Schacter, Rich & Stapp, 1985).

Переважне число терапевтичних досліджень присвячене вивченню ефекту, що надається образними уявленнями на функції пам'яті і функції навчення. Теоретичною базою таких досліджень є теорія подвійного кодування Пайвіо (Paivio, 1971, 1986). За допомогою тренінгу «подвійного» збереження (вербального і образного) можуть бути використані переваги образної репрезентації. З цього виникають і додаткові можливості для виклику інформації. Одиниці інформації можуть інтегруватися в образ і тим самим ставати наочними. Їх можна упорядкувати і полегшити тим самим пригадування якої-небудь послідовності. Цей принцип використовується, наприклад, в «Loci-Methode» (методі місць), при якому що підлягає запам'ятовуванню інформація відкладається в точно встановлених пунктах уподовж відтвореного в думках відомого шляху (наприклад, дорога на роботу). Образні уявлення застосовуються також при запам'ятовуванні осіб і імен за допомогою асоціацій. При цьому ім'я спочатку транспонується в картинку (наприклад, Herr Vogel «птах» — зображення птаха), яка потім зв'язується з характерними зовнішніми ознаками даної особи (наприклад, густі брови), — птах з густими бровами. На цьому прикладі вже виразно видно труднощі, з якими можна зіткнутися при використанні даного методу: не кожне ім'я легко переробити в картинку і не кожну особу володіє особливими прикметами.

Якщо виходити з того, що подвійне кодування (вербальне і образне) приводить до поліпшення функцій пам'яті, то виникає питання, чи виграє пам'ять від використання додаткових форм кодування? Дослідження і моделі загальної психології, а також психології розвитку в зрілому віці, присвячені множинному кодуванню (ср., наприклад, Engelkamp, 1990), показують, що вербальну мнемическую функцію здорових людей можна поліпшити шляхом активації програм дії. Особливо добре досліджено це питання стосовно заучування фраз, що виражають дії, таких як «прокомпостувати проїзний квиток». Виконання відповідної дії у фазі кодування інформації покращує пам'ять. Перші систематичні обстеження пацієнтів, страждаючих амнезією, довели, що навіть у хворих виконання дії надавала стимулююча дія на пам'ять (Schuri & Vorleuter, 1993).

Результати терапевтичних досліджень підтверджують, що пацієнти, страждаючі амнезією (щонайменше пацієнти з незначними порушеннями пам'яті або з порушеннями середньої тяжкості), в терапевтичній ситуації, як правило, здатні з користю застосовувати ефективні стратегії переробки інформації, хоча вони лише зрідка досягають відповідного нормативного рівня. Проте на сьогоднішній день відсутні надійніші докази того, що тренінг стратегій сприяє істотному поліпшенню мнемической функції на тривалий термін. Правда, в одній роботі (див. Berg, Koning-Haanstra & Deelman, 1991; ср. прим. 27.3.3) відображений той, що виявився в тестах пам'яті специфічний результат втручання, який спостерігався і через 4 місяці після закінчення лікування; проте при катамнестическом дослідженні через 4 роки він більше вже не спостерігався (Milders, Berg & Deelman, 1995). Майже у всіх роботах залишається неясним, чи використовуються придбані під час лікування стратегії в повсякденному житті. Виключенням є аналіз окремих випадків, зроблений Кашелем (Kaschel, 1994), в якому значущі ефекти спостерігалися і в повсякденному житті. Підстав для виникнення проблем, пов'язаних з тією, що генералізує, множина: так, наприклад, тільки небагато з класичних мнемотехнических стратегій можна осмислено застосувати в типових проблемних ситуаціях, що виникають в повсякденному житті (недостатня екологічна валидность). Крім того, застосування більшої частини такої техніки вимагає великої розумової напруги і великої пропускної спроможності в процесі переробки інформації, а також креативности. Із-за взаємозв'язаних порушень функцій головного мозку (наприклад, когнітивної сповільненості, зредукованого потоку ідей і редукції «спонтанної» поведінки) багато пацієнтів володіють поганими передумовами для застосування такої техніки.

Примітка 27.3.3. Групове дослідження тренінгу стратегій (Berg, Koning-Haanstra & Deelman, 1991)

Постановка питання

Досліджувалася ефективність реабілітаційної програми, орієнтованої на стратегії, у пацієнтів з порушеннями пам'яті після черепно-мозкової травми.

Метод

-Вибірка: у дослідженні взяли участь 38 пацієнтів. Всі вони отримали черепно-мозкову травму більш ніж 5 років тому, скаржилися на проблеми в повсякденному житті (всі вели самостійний спосіб життя), у всіх спостерігалися порушення пам'яті, але не було ніяких інших когнітивних і психічних порушень.

- План експерименту: тренінг стратегій порівнювався з так званою «псевдореабілітацією» («drill-and-practice»-терапия). Дослідження проводилося за планом контрольних груп, причому вимірювання робилися до початку інтервенції, після першої половини лікування і чотири місяці після закінчення лікування. Групи пацієнтів не розрізнялися за віком, освіті, інтелекту, тривалості посттравматичної амнезії, часу, що пройшов з початку пошкодження головного мозку, а також функціям уваги і пам'яті.

- Інтервенція: тренінг стратегій складався з 18 одночасових індивідуальних сеансів і тривав шість тижнів. Ряд простих правил (наприклад, «якщо це можливо, використовуйте допоміжні засоби», «відведіть на це завдання більше часу», «утворюйте асоціації», «пов'яжіть ситуації запам'ятовування з ситуаціями відтворення»), які пояснювалися в зошиті, були також обговорені і продемонстровані. Стратегії використовувалися для вирішення повсякденних проблем (наприклад, погана пам'ять на імена), які вибиралися пацієнтами.

- Метод дослідження: власні оцінки і дві групи об'єктивних тестів (тести пам'яті, до яких були застосовні розроблені стратегії (заучування і відтворення по пам'яті списків слів і асоціації особи-імена) і вимірювання часу реакції, для яких не очікувалося ефектів застосування стратегії).

Результати

Пацієнти обох терапевтичних груп (тренінг стратегії і «псевдореабілітація») були задоволені лікуванням і порахували, що воно вельми позитивно позначиться на їх повсякденному житті. Проте при проведенні тестів пам'яті виявилось, що група, в якій проводився тренінг стратегій, показала істотні поліпшення в порівнянні з контрольною групою. Цей ефект тримався 4 місяці. Жодна з форм терапії не надала істотної дії на час реакції.

---

Також слід згадати переважно недостатню значущість використовуваних при лікуванні матеріалів для повсякденного життя і відсутність систематичної апробації завченої техніки в клінічних ситуаціях і ситуаціях поза клінікою в рамках терапії (ср. Baddley, 1984).

Поиск по сайту: