Чи може бути наукове обгрунтування раз і назавжди?

Якщо виходити з соціально-історичної перспективи, то можна розуміти те, що називається науково обгрунтованою психотерапією, як вираз духу часу. В ході історії мінявся менталітет суспільства, а з ним мінялося і уявлення про те, що таке психічні розлади і як їх лікувати. У сучасних суспільствах ми теж спостерігаємо характерні, пов'язані з культурою і субкультурою уявлення про виникнення і терапію психічних розладів, що видно хоч би на прикладах інтуїтивної терапії і терапії за допомогою навчення по моделях. Можливо, і так звані «наукові» форми психотерапії є виразом духу часу? Психоаналіз — системою інтерпретації, в якій сконденсовані найважливіші ідейні течії XIX в., а бихевиоризм — пізнішим відгалуженням англійського сенсуалізму? А «когнітивний поворот» може бути проявом «Cognitive sciences», що зійшли під покровом комп'ютеризації. Чи не краще було б для науки психотерапії зайнятися вивченням суспільного менталітету? Все, що ми викладали вище, дає ясну відповідь на це питання. Наукове знання по багатьом критеріям відрізняється від буденного знання, приватного знання і від думок; його раціональне обгрунтування виходить за рамки приватного досвіду. Включення його в раціональний зміст якої-небудь дисципліни залежить, зокрема, від його валидизации шляхом интерсубъективного досвіду, придбаного по «правилах гри» наукової методології. Те, що в заданому відрізку часу визнано «науковим співтовариством» як складовій раціонального змісту, залежить не тільки від соціологічних феноменів, але і від фактичних наукових досягнень, причому що постійно переглядаються. Після відкриття умовного рефлексу деякі психологічні проблеми бачаться абсолютно інакше, ніж раніше. Таким чином, наукове обгрунтування технологій підпорядковане динаміці пізнавального прогресу. У цьому сенсі представляється природним, що і науково обгрунтована психотерапія — віддзеркалення духу часу, з урахуванням того, що цей дух часу інтегрує динаміку пізнавального прогресу з деяким відставанням. Відношення суспільства або суспільних підгруп до психічних проблем і їх лікування відображає буденне і наукове знання людей про світ. В середні віки це виглядало інакше, ніж в епоху Ренесансу. У одних і тих же культурах і культурних епохах співіснували один з одним різні «культури знання». У XVI або XVII в. існували і экзорцизм, і хірургічні операції. Так і в століття наукової психології різні культури знання співіснують і культура знання академічної науки є приватною безліччю сьогоднішнього знання про світ. Культура академічного знання наклала на себе строгі правила, і завдання університету полягає в тому, щоб примножувати цей вид знання і на цій основі сприяти вирішенню практичних проблем. Це не означає, що наукова оцінка психотерапії могла б відбуватися не оглядаючись на культуру (ср. Perrez, 1994), оскільки культура (і субкультури) робить вплив, з одного боку, на те, що ми вважаємо гідними устремління терапевтичними цілями, а з іншої — на оцінку витрат. Той факт, що терапія повинна бути по можливості нетривалою, є наслідок соціальної державної системи охорони здоров'я, завдання якої — гарантувати допомогу як можна більшому числу тих, що мають потребу за рахунок помірних фінансових ресурсів.

Література

Agazzi, E. (1995). Das Gute, das Bцse und die Wissenschaft. Die ethische Dimension der wissenschaftlichtechnischen Unternehmung. Berlin: Akademie Verlag.

Albert, H. & Keuth, H. (Hrsg.). (1973). Kritik der kritischen Psychologie. Hamburg: Hoffmann und Campe.

Bandura, A. (1986). Social foundations of thought and action. Englewood Cliffs: Prentice-Hall.

Baumann, U. (1996). Wissenschaftliche Psychotherapie auf der Basis der wissenschaftlichen Psychologie. Report Psychologie, 21, 686-699.

Baumann, U. & von Wedel, B. (1981). Stellenwert der Indikationsfrage im Psychotherapiebereich. In U. Baumann (Hrsg.), Indikation zur Psychotherapie (S. 1-36). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Bickhard, M. H. (1989). Ethical psychotherapy and psychotherapy as ethics: A response to Perrez. New Ideas in Psychology, 7, 159-164.

Birbaumer, N. (1973). Ьberlegungen zu einer psychologischen Theorie der Desensibilisierung. In N. Birbaumer (Hrsg.), Neuropsychologie der Angst. Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Brandtstдdter, J. (1982). Methodologische Grundfragen psychologischer Prдvention. In J. Brandtstдdter & A. von Eye (Hrsg.), Psychologische Prдvention (S. 37-79). Bern: Huber.

Breger, L. & McGaugh, J. L. (1965). A critique and reformulation of «Learning theory» approaches to psychotherapy and neurosis. Psychological Bulletin, 63, 335-358.

Brocke, B. (1993). Wissenschaftliche Fundierung psychologischer Praxis. In W. Bungard & Th. Herrmann (Hrsg.), Arbeits-und Organisationspsychologie im Spannungsfeld zwischen Grundlagenorientierung und Anwendung (S. 15-47). Bern: Huber.

Bunge, M. (1967a). Scientific research I. The search for system. Berlin: Springer.

Bunge, M. (1967b). Scientific research II. The search for truth. Berlin: Springer.

Bunge, M. (1983). Treatise on basic philosophy. Vol. 6. Epistemology and methodolgy II: Understanding the world. Dodrecht: D. Reidel Publishing Compagny.

Bunge, M. (1985). Philosophy of science and technology: Part II. Life science, social science and technology. Dordrecht and Boston: Reidel.

Dцrner, D. (1987). Problemlцsen als Informationsverarbeitung (3. Aufl.). Stuttgart: Kohlhammer.

Ehlers, A. & Lьer, G. (1996). Pathologische Prozesse der Informationsverarbeitung. In A. Ehlers & K. Hahlweg (Hrsg.), Enzyklopдdie der Psychologie. Grundlagen der Klinischen Psychologie (S. 351-403). Gцttingen: Hogrefe.

Fischer, H. J. (1989). On the rejection of unscientific proposals: A response to Perrez. New Ideas in Psychology, 7, 155-157.

Grawe, K. (1982). Soll psychotherapeutische Praxis fьr die Wissenschaft tabu bleiben? Eine kritische Auseinandersetzung mit Perrez' Artikel «Was nьtzt Psychotherapie?». Psychologische Rundschau, 33, 127-135.

Groeben, N. & Westmeyer, H. (1975). Kriterien psychologischer Forschung. Mьnchen: Juventa.

Grьnbaum, A. (1984). The foundations of psychoanalysis. Berkeley: University of California Press.

Hempel, C. G. (1977). Philosophie der Naturwissenschaften. Mьnchen: Deutscher Taschenbuch-Verlag.

Herrmann, Th. (1979). Psychologie als Problem. Stuttgart: Klett.

Herrmann, Th. (1994) Forschungsprogramme. In Th. Herrmann & W. Tack (Hrsg.), Enzyklopдdie der Psychologie. Methodologische Grundlagen der Psychologie (S. 251-294). Gцttingen: Hogrefe.

Irrgang, B. (1993). Lehrbuch der Evolutionдren Erkenntnistheorie. Mьnchen: Reinhardt.

Kaminski, G. (1970). Verhaltenstheorie und Verhaltensmodifikation. Stuttgart: Klett.

Kanfer, F. K. (1989). The scientist-practitioner connection: Myth or reality? A response to Perrez. New Ideas in Psychology, 7, 147-154.

Lader, M. H. & Mathews, A. M. (1968). A physiological model of phobic anxiety and desensitization. Behavior Research and Therapy, 6, 411 -421.

Lenk, H. (1980). Wissenschaftstheoretische Probleme der Technikwissenschaften. In J. Speck (Hrsg.), Handbuch wissenschaftstheoretischer Begriffe (Bd. 3.; S. 627-632). Gцttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Limani, J. Q. (1997). Neue Wege zur Psychotherapie (3. Aufl.). Freudenstadt: Horizonte-Verlag.

Lukesch, H. (1979). Forschungsstrategien zur Begrьndung einer Technologie erzieherischen Handelns. In J. Brandstдdter, G. Reinert & K. A. Schneewind (Hrsg.), Pдdagogische Psychologie: Probleme und Perspektiven (S. 329-352). Stuttgart: Klett-Cotta.

Morscher, E. (1981). Zur «Verankerung» der Ethik. In E. Morscher, O. Neumaier & G. Zecha (Hrsg.), Philosophie als Wissenschaft — Essays in Scientific Philosophy (S. 429-446). Bad Reichenhall: Comes.

Morscher, E. (1982). Sind Moralnormen wissenschaftlich ьberprьfbar und begrьndbar? In J. Seifert, F. Wenisch & E. Morscher (Hrsg.), Vom Wahren und Guten (S. 102-116). Salzburg: St. Peter.

Morscher, E. (1986). Was ist und was soll Evolutionдre Ethik? Conceptus, 49, S. 73-77.

Patry, J.-L. (1997). Educational research and practice from а critico-rationalist point of view. Salzburger Beitrдge zur Erziehungswissenschaft, 1, 5-40.

Patry, J.-L. & Perrez, M. (1982). Entstehungs-, Erklдrungs- und Anwendungszusammenhang technologischer Regeln. In J.-L. Patry (Hrsg.), Feldforschung (S. 389-412). Bern: Huber.

Perrez, M. (1976). Zum Problem der Relevanzforderungen in der Klinischen Psychologie am Beispiel der Therapieziele. In A. Iseler & M. Perrez (Hrsg.), Relevanz in der Psychologie (S. 139-154). Mьnchen: Reinhard.

Perrez, M. (1979). Ist die Psychoanalyse eine Wissenschaft? Bern: Huber.

Perrez, M. (1982). Die Wissenschaft soll fьr die therapeutische Praxis nicht lдnger tabu bleiben! Eine Antwort auf K. Grawes «Soll psychotherapeutische Praxis fьr die Wissenchaft tabu bleiben?» Psychologische Rundschau, 33, 136-141.

Perrez, M. (1983). Wissenschaftstheoretische Probleme der Klinischen Psychologie: Psychotherapeutische Methoden — zum Stand ihrer metatheoretischen Diskussion. In W.-R. Minsel & R. Scheller (Hrsg.), Forschungskonzepte der Klinischen Psychologie (S. 148-163). Mьnchen: Kцsel.

Perrez, M. (1989). Psychotherapeutic knowledge in а prescientific state of founded on an ethico-on-tological discours on human relationship. Reply to Kanfer, Fischer & Bickhard. New Ideas in Psychology, 7, 165-171.

Perrez, M. (1991). The difference between everyday knowledge, ideology, and scientific knowledge. New Ideas in Psychology, 2, 227-231.

Perrez, M. (1994). Culture-free evaluation of psychotherapy? Dynamic Psychiatry, 27, 357-367.

Perrez, M. & Patry, J.-L. (1982). Nomologisches Wissen, technologisches Wissen, Tatsachenwissen — drei Ziele sozialwissenschaftlicher Forschung. In J.-L. Patry (Hrsg.), Feldforschung (S. 45-66). Bern: Huber.

Perry, M. A. (1996). Modelldarbietung. In M. Linden & M. Hautzinger (Hrsg.), Verhaltenstherapie. Techniken, Einzelverfahren und Behandlungsanleitungen (3. ьberarb. Auflage) (S. 234-239). Berlin: Springer.

Petermann, F. (1992). Einzelfalldiagnose und Klinische Praxis (2. Aufl.). Mьnchen: Quintessenz.

Schulte, D. (1976). Diagnostik in der Verhaltenstherapie. Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Schulte, D. (1996). Therapieplanung. Gцttingen: Hogrefe.

SGOPT Schweizerische Gesellschaft fьr Organismische Psychotherapie (1996). Organismische Psychotherapie. In European Association for Body-Psychotherapy — Schweiz (Hrsg.), Kцrperbezogene Psychotherapie (S. 50). Bern: Schneider.

Stegmьller, W. (1969). Probleme und Resultate der Wissenschaftstheorie und Analytischen Philosophie. Bd. I. Wissenschaftliche Erklдrung und Begrьndung. Berlin: Springer.

Strцker, E. (1992). Einfьhrungin die Wissenschaftstheorie. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft.

Task Force on Promotion and Dissemination of Psychological Procedures. Division of Clinical Psychology. American Psychological Association (1995). Training in and dissemination of empirical validated psychological treatments: Report and recommendations. The Clinical Psychologist, 1, 3-23.

Weber, M. (1988). Gesammelte Aufsдtze zur Wissenschaftslehre (7. Aufl.) Tьbingen: J. C. B. Mohr.

Westmeyer, H. (1976). Zum Problem der Prьfung von Relevanzbehauptungen. In A. Iseler & M. Perrez (Hrsg.), Relevanz in der Psychologie (S. 157-188). Mьnchen: Reinhard.

Westmeyer, H. (1977). Verhaltenstherapie: Anwendung von Verhaltenstheorien oder kontrollierte Praxis? Mцglichkeiten und Probleme einer theoretischen Fundierung der Verhaltenstherapie. In H. Westmeyer & N. Hoffmann (Hrsg.), Verhaltenstherapie. Grundlegende Texte (S. 187-203). Hamburg: Hoffmann und Campe.

Westmeyer, H. (1978). Wissenschaftstheoretische Grundlagen Klinischer Psychologie. In U. Baumann, H. Berbalk & G. Seidenstьcker (Hrsg.), Klinische Psychologie. 1. Trends in Forschung und Praxis (S. 108-132). Bern: Huber.

Westmeyer, H. (1987). Mцglichkeiten der Begrьndung therapeutischer Entscheidungen. In F. Caspar (Hrsg.), Problemanalyse in der Psychotherapie (S. 20-31). Mьnchen: dgvt.

Wipplinger, R. & Reinecker, H. (1994). Zur Normenproblematik in der Verhaltenstherapie. Bergheim: Mackinger Verlag.

Wolpe, S. (1958). Psychotherapy by reciprocal inhibition. Stanford: Stanford University Press.

Поиск по сайту: