Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

КЛАСИФІКАЦІЯ І НОМЕНКЛАТУРА АЛІЦИКЛІЧНИХ ВУГЛЕВОДНІВ



Аліциклічні вуглеводні класифікують залежно від кількості циклів, їх величини і способу сполучення.

За числом циклів, які входять до складу молекули, аліциклічні вуглеводні поді­ляють на моно- і поліциклічні (бі-, трициклічні тощо).

У ряду моноциклічних аліцикличних сполук виділяють малі цикли (С3 і С4), звичайні 5—С7), середні 8—С11) і макроцикли (12 і більше атомів Карбону).

Найбільш численна група в ряду аліцикличних вуглеводнів — моноциклічні сполуки. З метою спрощення написання структурних формул аліциклічні сполуки умовно зображують у вигляді геометричних структур (багатокутників).


н2сх

нос^сно = ^

СH


2


Відповідно до правил ШРАС назви моноциклічних аліциклічних вуглеводнів утворюють від назв алканів з відповідною кількістю атомів Карбону, додаючи префікс цикло-:


А □ О О

циклопропан циклобутан циклопентан циклогексан

Положення замісників у кільці позначають за допомогою цифрових локантів. Нумерацію атомів Карбону циклу починають з атома, який має замісник і прово­дять таким чином, щоб інші атоми Карбону циклу, зв'язані з замісниками, одер­жали якомога менші номери. При наявності в циклі кратного зв'язку нумерацію починають з атомів Карбону, що утворюють кратний зв'язок.

^уСН3

6 _ 4

сн3

1-етил-З-метилциклопентан 1,2- дим етилцикло гексан 3-метилциклогексен



Глава 13


Структури, що складаються з двох і більше циклів, належать до поліциклічних (багатоядерних) вуглеводнів. Залежно від взаємного розташування циклів багато­ядерні аліциклічні вуглеводні поділяють на такі основні групи:

| — з ізольованими циклами, розділеними вуглець-вуглецевим ланцю­гом;

- з циклами, безпосередньо зв'язаними простим (або подвійним) вуглець-вуглецевим зв'язком;

з циклами, що мають один спільний атом (спірани);

з циклами, що мають два спільних атоми (конденсовані системи);

з кількістю спільних атомів у циклі більше двох (місткові системи).

Для перших двох груп вуглеводнів у назвах використовують переважно раціо­нальну номенклатуру:


циклопропілциклопентилметан


циклопропілциклопентан


Назву спіранової системи складають, додаючи префікс спіро- до назви вуглевод­ню з відповідною кількістю атомів Карбону. Між префіксом і назвою в квадратних дужках указують (у порядку зростання) кількість атомів Карбону, крім спільного, у кожному з циклів. Нумерацію починають з меншого циклу з найближчого до спільного (вузлового) атома Карбону.


спіро[2.2]пентан


спіро [3.4]октан


\6_ 5/

спіро [3.5]нонан


Назви конденсованих і місткових аліциклічних сполук утворюють, додаючи префікс біцикло- до назви вуглеводню з відповідним числом атомів Карбону. Між префіксом і назвою вуглеводню в квадратних дужках указують (у порядку убування) кількість атомів Карбону в кожнім із трьох ланцюгів, що з'єднують два третинних (вузлових) атоми Карбону (останні при цьому не враховують). Нумерацію атомів Карбону починають з одного з вузлових атомів і здійснюють таким чином, щоб спочатку був пронумерований самий довгий ланцюг, що сполучає вузлові атоми, потім коротший, а у випадку місткових систем на завершення нумерують най-коротший вуглецевий ланцюг — місток:




 


 


біцикло[3.2.0]гептан


біцикло[4.2.0]октан


біцикло[3.2.1]октан


Систематичні назви поліциклічних сполук складні, тому частіше використо­вують тривіальні назви:





©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.