Російський хімік-органік. Закінчив Казанський університет (1874). Основні наукові дослідження присвячені органічному синтезу. Разом з О. М. Зайцевим відкрив (1875) реакцію одержання вторинних і третинних спиртів дією на карбонільні сполуки цинку та алкілгалогенідів. Уточнив (1885) правило О. Н. Попова (окиснення кетонів). Відкрив (1888) реакцію окиснення органічних сполук, які містять етиленовий зв'язок, дією 1 %-вого розчину калій перманганату в лужному середовищі (реакція Вагнера). Установив будову і довів ненасичений характер ряду терпенів. Відкрив (1897) камфенове перегрупування першого роду (перегрупування Вагнера—Меєрвейна).
:с—сн,
Н'
ацетальдегід
СН3СООН
оцтова кислота
Озонування алкенів. Алкени легко окиснюються озоном. Реакція озонування перебігає за складним механізмом з утворенням продуктів приєднання озону за місцем розриву подвійного зв'язку, названих озонідами:
О—О
сн3—сн=сн2
/ \
о3 —► сн3—сн сн2
пропен
Глава 10 152Г
Багато озонідів вибухонебезпечні. При обробці цинком в оцтовій кислоті озо-ніди розкладаються, утворюючи карбонільні сполуки (2 моль альдегіду або 2 моль кетону, або ж 1 моль альдегіду та 1 моль кетону залежно від структури алкену):
і \ 2п+СНзСООН> сн3-с{/О + \-н + н2о
2 ,''хох^ хн н7
озонід ацетальдегід формальдегід
Отримані карбонільні сполуки можуть бути ідентифіковані, що дозволяє використовувати реакцію озонування для визначення положення подвійного зв 'язку.
Оскільки озон реагує з алкенами кількісно (1 моль озону витрачається на 1 моль алкену), ця реакція може також застосовуватися для встановлення числа подвійних вуглець-вуглецевих зв'язків у молекулі.
Окиснення алкенів киснем і пероксикислотами. Кисень повітря в присутності срібного каталізатора окиснює алкени при нагріванні з утворенням епоксидів:
2Н2С=СН2 + О2Ав;3°°°С > 2Н2С—СН2
О
етилен етиленоксид;
епоксиетан
Реакція застосовується в промисловості для виробництва етиленоксиду (окси-рану).
Аналогічно алкени окиснюються пероксикислотами (реакція Прилєжаєва). Так, при обробці алкенів пероксибензойною кислотою утворюються епоксиди:
Реакція вивчена 1909 року російським хіміком-органіком М. О. Прилєжає-вим.
ПОЛІМЕРИЗАЦІЯ АЛКЕНІВ
Полімеризацією називають процес сполучення одна з одною молекул низькомолекулярних речовин (мономерів) з утворенням високомолекулярних сполук (полімерів).
У реакцію полімеризації можуть вступати молекули одного і того ж мономера, а також молекули двох і більше різних мономерів.
Полімер, що складається з однакових мономерів, називається гомополімером, а полімер, до складу якого входять два і більше різних мономерів,— кополімером.
Реакцію, що веде до утворення кополімерів, називають реакцією кополімери-зації.
Полімеризація алкенів — це послідовне сполучення молекул алкену одна з одною внаслідок розриву подвійного зв'язку. У загальному вигляді полімеризацію алкенів можна виразити такою схемою:
аЛКени
п/с=с\
—С— С—
мономер полімер
Число повторюваних мономерних ланок п називають ступенем полімеризації.
Залежно від ступеня полімеризації з одного і того ж мономера можна одержати речовини з різними властивостями. Процес полімеризації здійснюється в присутності каталізаторів (ініціаторів) і включає три основні стадії: зародження ланцюга (ініціювання), зростання ланцюга, обрив ланцюга.
Залежно від структури вихідного мономера, природи ініціатора й умов реакції (температури, тиску) полімеризація алкенів може відбуватися за радикальним та іонним (катіонним) механізмами. Особливим типом полімеризації є полімеризація в присутності металорганічних сполук, яка отримала назву «координаційна полімеризація».
Вільнорадикальна полімеризація.За радикальним механізмом алкени по- лімеризуються в присутності пероксидних сполук, таких як ацетил пероксид О О О О
СН3—С—О—О—С—СН3, бензоїл пероксид С6Н5—С—О—О—С—С6Н5 та інших, здатних при високому тиску і температурі розпадатися на вільні радикали. ці вільні радикали потім приєднуються до алкену з утворенням нових радикалів. Далі відбувається послідовне приєднання інших молекул алкену. Активований ланцюг, який зростає, при радикальній полімеризації є вільним радикалом. Обрив ланцюга здійснюється найчастіше шляхом димеризації вільних радикалів. Механізм радикальної полімеризації етилену в присутності ацетил пероксиду можна зобразити такою схемою:
сн3—с—о—о—с—сн3
о о
Н2С=СН2 + СН3—С—О" —► СН3—С—О—СН2—СН2" (зародження ланцюга) О О
СН3—СОО—СН2—СН2'
н,с=сн,
сн3—соо—сн2—сн2—сн2—сн2-
—► СН3—СОО-^СН2—СН2^-СН2—СН2" (зростання ланцюга)
1_Г13 и.іЛ^~{~и.г12 и.г12~7^~^— гї2 ^—Ї~12 т и,Г12 и.Г12"д~и.г12\^г1^~у~^шКДД^ ^—^з
Таким способом у промисловості одержують поліетилен і поліпропілен високого тиску.
Глава 10
Катіонна полімеризація.Катіонна полімеризація алкенів ініціюється протонними кислотами або кислотами льюїса (АlСl3, BF3 тощо). Реакційним центром полімерного ланцюга, який зростає, є карбокатіон. За іонним катіонним механізмом найлегше полімеризуються несиметрично побудовані алкени загальної формули
К\ С—СH, з яких утворюються відносно стабільні проміжні карбокатіони. У про-
Р/
мисловості цей метод застосовують для полімеризації ізобутилену:
СНзЧ Ч 3)С—СН,
снз
ізобутилен
н+ СНзЧ +
—► ;с —сн3 сн/
(зародження ланцюга)
?
С=ЬС—СН3
СН3 СН,
;с— сн3
СН,
-► сн3-с-
сн,
СН,
сн2-с-
сн,
сн3
(зростання СН2 С ланцюга)
сн3
сн=с
СН,
сн-с-
сн,
сн3
сн-с-
сн3
СН2-СГ
сн3
СН,
сн-с-
сн,
-н
сн2—с-
сн3
поліізобутилен
3
\
сн3
(обрив ланцюга)
Координаційна полімеризація.Координаційна полімеризація алкенів — це досить складний процес, що проходить у присутності комплексних металорганічних каталізаторів. ці каталізатори відкриті німецьким хіміком Карлом циглером і модифіковані італійським хіміком Джуліо Натта (каталізатори Циглера—Натта).
Синтетичні полімери і захист навколишнього середовища
Полімерні матеріали широко використовуються в сучасному житті. Загальний щорічний обсяг їхнього виробництва досягає десятків мільйонів тонн! Учені, створивши надміцні і стійкі полімери, тепер зіштовхнулися з глобальною екологічною проблемою їхньої утилізації. Тонни відпрацьованої тари, пакувального матеріалу, виготовлених на основі полімерів, не піддаються руйнуванню в природі. цей факт пояснюється відсутністю в бактеріях і грибах відповідних ферментів, які б розщеплювали синтетичні полімери. Створення біорозкладних полімерів (див с. 471) на основі безвідходних і безпечних для навколишнього середовища технологій — одне з найважливіших завдань, поставлених сьогодні перед хімічною наукою.
аЛКени
Найбільш розповсюджений з них комплекс триетилалюмінію з титан хлоридом Аl(С2Н5)3 • ТiСl4.
Механізм координаційної полімеризації досі точно не відомий, однак установлено, що утворення полімеру відбувається шляхом проникнення молекул алкену у зв'язок метал—Карбон полімерного ланцюга, який зростає.
Полімеризація алкенів у присутності каталізаторів циглера—Натта дозволяє одержувати високомолекулярні полімери при відносно низьких тиску і температурі. цей метод широко застосовують у промисловості для виробництва поліетилену і поліпропілену низького тиску.
Важлива особливість координаційної полімеризації — її стереохімічна спрямованість. При вільнорадикальній і катіонній полімеризації утворюється полімер нерегулярної будови, тобто з довільною стереохімічною конфігурацією. Такий полімер називають атактичним. Полімеризація алкенів з використанням каталізатора циглера—Натта приводить до утворення стереорегулярного полімеру, що отримав назву «ізотактичний».
Просторова будова атактичного та ізотактичного поліпропіленів:
н сн.сн. н сн. н н сн. сн. н сн. н сн. н сн. н
\ .^ \ .<*• \ .<*■ V -^ V -^ V -^ V -^ V .--^
С с с с с с с с
\ / \ / \ / \ / \ у \ / \ / \ / \ / \
атактичний поліпропілен ізотактичний поліпропілен
Iзотактичним полімерам порівняно з атактичними властива велика міцність і вищі температури плавлення.