вид структурної ізомерії, при якому ізомери відрізняються природою функціональної групи.
Наочним прикладом такої ізомерії є етанол і диметиловий етер:
снз
1,2-диметил-циклобутан
циклогексан метилцикло-пентан
(С6Н12)
(С14Н10)
антрацен
фенантрен
Ізомерія положеннязумовлена різним положенням однакових функціональних груп або кратних зв'язків при тому самому вуглецевому скелету молекули:
СІ
сн3—сн2—сн2—сі СН3— СН— СН3 (С3Н7Cl)
сі
1 -хлоропропан
2 -хлоропропан
сі
сі
(С6Н4С12)
1,2-дихлоро-бензен
1,4-дихлоро-бензен
1,3-дихлоро-бензен
н2с=сн—сн2—сн3
(С4Н8)
1-бутен
сн3—сн=сн—сн3
2-бутен
Ізомерією функціональних групназивають
Якоб Хендрік ВАНТ-ГОФФ (1852-1911)
Голландський хімік. Один із засновників фізичної хімії і стереохімії. Одночасно і незалежно від Ж. А. Ле Беля сформулював (1874) теорію просторового розташування атомів у молекулах органічних сполук. Висунув ідею наявності двох стереоізомерів у сполуці, що містить атом Карбону з чотирма різними замісниками. Досліджував кінетику реакцій і хімічну спорідненість. Запропонував класифікацію хімічних реакцій. Установив залежність швидкості реакції від температурного режиму (правило Вант-Гоффа). Вивів рівняння ізохори та ізотерми. Уперше запропонував оцінювати реакційну здатність сполук за допомогою константи швидкості реакцій. Вивів закон осмотичного тиску (закон Вант-Гоффа).
Один з перших лауреатів Нобелівської премії (1901).
(ОДО)
СН3—сн2—ОН
СН3— О— СН3
етанол диметиловий етер
Ізомерія ланцюга і положення виявляється, як правило, у межах одного класу органічних сполук, а у випадку ізомерії функціональних груп ізомери належать до різних класів.
У деяких випадках два структурних ізомери можуть перебувати в стані динамічної рівноваги один з одним. Таке явище називають таутомерією, а структурні ізомери — таутомерами:
Глава 5
таутомери
Жозеф Ашиль ЛЕ БЕЛЬ (1847-1930)
Французький хімік. Працював у Ш. А. Вюрца (з 1873). Після одержання спадщини (нафтові родовища в Ельзасі) заснував (1889) власну хімічну лабораторію.
Наукові праці присвячені стереохімії органічних сполук. Вивчав явище оптичної активності. Одночасно з Я. Х. Вант-Гоффом і незалежно від нього сформулював (1874) теорію просторового розташування атомів у молекулах органічних сполук.
Президент Французького хімічного товариства (1892).