Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Фрідріх Август КЕКУЛЕ (1829-1896)



Німецький хімік-органік. Науко­ві інтереси — теоретична органічна хімія й органічний синтез. Запропо­нував циклічну структурну формулу бензену (1865). Синтезував тіооцтову (1854), гліколеву (1856) кислоти, три-фенілметан (1872), антрахінон (1878). Запропонував методи синтезу тіофену. Висловив (1857) думку про валентність як про ціле число одиниць спорідне­ності, яке має атом. Президент Ні­мецького хімічного товариства (1878, 1886, 1891).


CH4O

молекулярна формула

При складанні молекулярної формули на­самперед указують кількість атомів Карбону і Гідрогену, а потім за алфавітним порядком (латинськими назвами елементів) — кількість інших елементів, що входять до складу моле­кули. Наприклад, для хлороцтової кислоти СlСН2СООН молекулярна формула має ви­гляд C2H3ClО2.

Молекулярні формули, на відміну від структурних формул, не дають однознач­ної відповіді про будову речовини. Одній і тій же молекулярній формулі можуть від­повідати дві і більше сполук. Так, однакову молекулярну формулу C2H6O мають етило­вий спирт C2H5—ОН і диметиловий етер

CH3— O— CH3.

З наведених варіантів зображення молекул частіше застосовують структурні формули, які дозволяють за допомогою певної символіки показати розподіл електронної густини в мо­лекулі, виділити реакційні центри та описа­ти пропонований механізм реакції. Вадою структурних формул є та обставина, що вони не відображають справжнього розташування атомів у просторі. Більш повне уявлення про будову молекул дають стереохімічні формули і молекулярні моделі (див. розд. 5.2.1).


Глава 2

КЛАСИФІКАЦІЯ І НОМЕНКЛАТУРА ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

Найважливішими класифікаційними ознаками органічних сполук є будова вуглецевого ланцюга і природа функціональної групи.

Класифікація за будовою вуглецевого ланцюга.Залежно від структури вуглецево­го скелета всі органічні сполуки поділяють на дві групи: ациклічні та циклічні. До ациклічних (їх ще називають аліфатичними) належать речовини з відкритим (не-замкненим) ланцюгом. За будовою вуглеводневого скелета молекули розрізняють насичені і ненасичені аліфатичні сполуки. Насичені містять тільки прості зв'язки, ненасичені — кратні (подвійні і потрійні) вуглець-вуглецеві зв'язки:

сн3—сн3 н2с=сн2 сн3—с=сн

насичена аліфатична сполука ненасичені аліфатичні сполуки

циклічні органічні сполуки містять у своїй структурі замкнені ланцюги ато­мів — цикли. Залежно від природи атомів, що входять до складу циклу, їх поді­ляють на карбоциклічні та гетероциклічні сполуки.

У молекулах карбоциклічних сполук цикли складаються лише з атомів Кар­бону:

Н

н9с-сн9 не-" ^

2/ \ II

сн2 _3 н карбоциклічні сполуки Група карбоциклів поєднує два типи органічних речовин, що істотно відрізня­ються за хімічними властивостями,— аліциклічні та ароматичні. До аліциклічних сполук належать карбоцикли, що не мають ароматичного характеру. Аліциклічні сполуки за ступенем насиченості поділяють на насичені та ненасичені: СН2 СН2 н2с-сн2 нх-" ^сн2 нс=сн не-" 2 \ У' 2 2 \ /2 ГІ2^\ У^~'^2 ІА^^^ сн2 сн2 сн2 'сн2 насичені аліциклічні сполуки ненасичені аліциклічні сполуки Для ароматичних сполук характерна наявність ароматичної системи. Родона­чальником ароматичних сполук є бензен.

НС



Глава 2


н

?сн

Не н

бензен

У гетероциклічних сполуках цикли поряд з атомами Карбону містять атоми інших елементів (частіше N, О, S). Гетероциклічні сполуки можуть бути насиче­ними, ненасиченими та ароматичними:

Н9С — СН, 21 \ 2

н9с—сн не—сн

/ \\ // \\

НСХ /СН

Н9С\ /СН

насичений гетероцикл
ненасичений гетероцикл
ароматичний гетероцикл
Усе вищевикладене можна зобразити у вигляді схеми:

%сґ ' О О

ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ


АЦИКЛІЧНІ СПОЛУКИ


ЦИКЛІЧНІ СПОЛУКИ


 


КАРБОЦИКЛІЧНІ СПОЛУКИ


ГЕТЕРОЦИКЛІЧНІ СПОЛУКИ


 


АЛІЦИКЛІЧНІ СПОЛУКИ


АРОМАТИЧНІ СПОЛУКИ


У межах кожного з названих рядів органічні сполуки розподіляються за класами.

Сполуки, молекули яких складаються лише з атомів Карбону і Гідрогену, назива­ють вуглеводнями.

При заміщенні у вуглеводнях одного або кількох атомів Карбону на функціо­нальну групу утворюються інші класи органічних сполук.

Класифікація за природою функціональної групи. Функціональна група — струк­турний фрагмент молекули, що визначає її хімічні властивості. Наприклад, властивос­ті алкенів визначаються насамперед присутністю подвійного вуглець-вуглецевого зв'язку, карбонових кислот — карбоксильної групи —СООН, спиртів — наяв­ністю гідроксилу —ОН і т. д. За природою функціональної групи вирізняються різноманітні класи органічних сполук, основні з яких наведені в табл. 2.1.

За кількістю та однорідністю функціональних груп органічні сполуки поділя­ють на моно-, полі- і гетерофункціональні.

Монофункціональні містять одну функціональну групу, поліфункціональні кілька однакових, а гетерофункціональні кілька різних груп:


СH3—сн2—ОН

моно функціональна сполука


н2і\г—сн2—сн2

поліфункціональна сполука


н2і\г—сн2—сн2—он

гетерофункціональна сполука


Усі класи органічних сполук тісно взаємопов'язані. Існує багато шляхів пере­ходу від одних класів до інших через перетворення функціональних груп.





©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.