Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

І І Р А Ц Т В И К Л А Д А Ч І В



 

домівкою; військові отримали наказ зруйнувати кожн будинок, з якого б пролунав постріл ... «Нема пощади ні д жінок, ні для старушків», — свідчив інформатор «Вістни [ч. 35, с. 140]. Читачі «Вістника» отримали повідомлення п те, чиї, як і скільки маєтків конфіскував душитель Поль Муравйов [ч. 35, с. 140].

 

Дописувач зі Львова 16 вересня тривожився: націона но-визвольна війна призвела до винищення суспіль активної шляхти, селянство до революційного руху пристало. Проте розмах діяльності повстанців викликав хоплення дописувача: у повсталій Варшаві поляки знайш силу видавати «десяток газет явно, а другий десяток тайн але ж польська шляхта в Галичині, «здається, так уже ви іцена, що не може піддержати своїх двох львівських газе «Gazeta Narodowa» і «Goniec» [ч. 35, с. 140].

 

Вже через півтора місяці у «Вістнику» повідомляло ні один нелегальний часопис у Варшаві останнім часом появився, бо за розпорядженням адміністрації проводят обшуки, зокрема по монастирях. Москалі познаходили гато підпільних друкарень. Російське військо посточув майже всі монастирі, а ченців по більшості позаарешто вали. У зв'язку з цим, на початку жовтня у часописі «Стра пиця», його редактор висловив попередження, що у від відь на російський тероризм спалахне польський терори «Вістник» на цю заяву резонував так: через те, що польс повстанці, на відміну від російських імперіалістів, не маїо ні Сибіру, ні Кавказу, ані фортечних тюрем, то змушені дуть за провини «карати лише одним родом кари, т. є. ем •по» [ч. 19, с. 76].

 

І Іри кінці року «Вістник» інформував: у Варшаві і околицях населення постійно перебуває у найсуворішо режимному затискуванні. Смертні вироки виконуют щодня [ч. 65, с. 260]. Автор інформації описав тотальн терор прот и польської народності. Цей етнотерор не вк дався в поняття «збройні дії війська проти ворожого

 

6 8


Кулинич М. М.

 

f I 11,1' Пун терор проти польської людності. «Висилки •им • І'оси і в Сибір, — подав «Вістник», — відбуваються ИНмм транспортами по кількасот душ нараз, і находяться ФІІ ними також много дам і вообще женщин. Грошей наи н \ не позволяють осудженим приймати, але теплу одіж упину вільно їм подавати. Транспорта з Варшави, зви-чно, під ніч відправляються. Ув'язнення в послідніх часах Мінуюся особливо для осіб так званого вищого сословія:

• професорів Головної школи, до духовенства, навіть до ИЙІІІ . Ііиків урядів і товаришеств, а посади їх заповняютьсяи ін< і.міми офіцерами» [ч. 72, с. 275].

 

111 цю з розпорядженням підпільного повстанчого уря-п.і шдавстрійській території, польські нелегальні функ-Iи ігри не вдавалися до жодних силових акцій проти ав-

 

іііь і.кої адміністрації. Однак австрійський уряд таки і||іонадив у Галичині і в околицях Кракова т. зв. «стан ни и-, жандармерія і військо стали проводити облави з (що uтримання підпільних функціонерів та вилучення им Місцеве населення зазнало скрути.

 

Редакція «Вістника» одержала допис із Кракова: «ГІри-И и і і Львова до Кракова, та, як там, так і тут, біда од-ftona•• Поліція вилучає шаблі, рушниці, вибухівку, ви-підпільних «народних жандармів», «комітетових»

/'». г. 300].

 

11 ро небайдужість русинів до польської справи можна ді-11 її і, з їхньої зацікавленості польським повстанням. Один Mil к увач «Вістника» повідомляв, що у Львові весь час роз-м у и ч ь і розмовляють про політику. Поляки сподіваються, и і міч національно-визвольна революція таки призведе і нінбудови Польської держави «в історичних межах». Тут

 

1.1І11 иівщині) повно революційних агітаторів, які відчутно

 

и и шлють на настрої людності. Підпільні функціонери єд-

 

іі .ся з руськими священиками, намагаючись підбурити tt іип аби долучалися в боротьбу за Польщу, поширюють НП>іі. що підросійські українці також плекають намір по і| і її 111, щоб визволитися від Росії [ч. 92, с. 372].

 

6 9


І І Р А Ц Т В И К Л А Д А Ч І В

З боку галицьких русинів були зроблені обережні крі ки до солідаризації з польськими визвольними прагненн ми, що відображено у «Вістнику». Так, в одному з дописі констатовано, що в часописі «Слово» (числа 19, 20, і 22) бул надруковані прихильні статті щодо польського руху за нез лежність, навіть у якомусь «Збірнику пісней» звучав пр мирний мотив. За подачею «Вістника», автор статті у «Сл ві» запевняв, що борці за національну справу — і польські українські — «вірні спільній нашій ідеї», «вони за одну й і саму ідею спільно трудились і жертвувались» [ч. 92, с. 372 Однак дописувач «Вістника» дорікнув таки, що на що ста тю з боку польських часописів не було жодного відгук «Поляки мовчать і не дивляться в ту сторону, де ЇМ «Слові подає братню руку» [ч. 93, с. 371].

 

«Перше квітня — брехня всесвітня». Цей вислів був зн ним і 1863 р. Дописувач «Вістника» глузував із польськи часописів, які саме 1 квітня подали публікації, де «гиджеі і чорнено русинів як найлютіших полякожерців і пуска туману в світ». Добазікалися аж до того, що стали запе няти, 11 і бито собор Святого Юра у Львові і митрополичи уряд «стався огнищем всіх коварств на Польщу...ніби в ножі освячено і все прилагоджено до второї Гуманської рі ні» [ч. 28, с. 110]. Дописувач потрактував появу таких не ковирпих небилиць у польській пресі як сплановану прот русинську акцію, бо, за його словами, ще два тижні пер тим панські верховоди ухвалили, що «належить кожно значнішого русина зогидити, очорнити і в публічній опін здискредитувати!» [ч. 29, с. 113 — 114].

 

Усі підавсірійські слов'яни готувалися 11 травня 1863 урочисто відзначити тисячолітню пам'ять Кирила і Меф дія, апостолів-просвітителів усього слов'янства. Верши ною подією, згідно з опрацьованим сценарієм, мало бут урочисте Богослужіння в Римі за участю найвищих досто ників Католицької Церкви із-поміж слов'янського духове ства. Час урочистостей означено у зв'язку з тисячоліття

 


  Кулинич М. М.
МИ і и V емісійної діяльності Кирила і Мефодія на терені
Н|міш І Іідготування викликало культурно-національне
« 11 и н і не піднесення слов'янських народів. Дописувач
1І* П І Н І . І »«із угорсько-руських сторін» одразу зауважив,
)п -мі 111 коросійський історик Погодін у статті в чеському
і «Словінин» [ч. 1,1862] <...> із'явив сомненіє о місці,

• і •грім той празник мав би відправлятися» [ч. 15, с. 58].

 

ііін иіручання апологета російського імперіалізму на ниві * г 11 і іс затьмарило урочистостей.

 

V К | МЇІ гсько -польські відносини в Галичині в тому век-атиму спектрі, який відобразив «Вістник» у 1863 р., фор-унії пн я попередніми десятиріччями, а навіть століттями. |і і ні* | пііс, це відносини автохтонів і неавтохтонів. По-друге, Л»и,іціональні відносини набувають цивілізованого впо-

 

III \ ll.ll (НЯ лише тоді, коли суб'єкти цих відносин взаєм-Н ні і ніають себе суб'єктами. До такого визнання українців |ч 11 шів) з боку поляків у 1863 р. були зроблені перші кроки

 

р ц і І'рІЧ.  
і еред публікацій «Вістника» щодо укра'їнсько-поль-
ііі п відносин абсолютно переважають полемічні статті,

•ІІїнс.піі у відповідь на полемічні публікації у львівських |ін н і і.ких часописах або на полемічні виступи поляків у |иімі і парламенті. Зрозуміло, що полеміка — не найліпша пн|ім.і діалогу, проте й у полеміці опоненти (як суб'єкти Ніш н ин) пізнавали один одного.

 

І І.і сторінках часопису «Вістник» представлена широка •щіпрама політичного життя тодішньої Австрії, зокрема, і І И|и ти та світу в цілому. Але найбільше уваги приділялося цім пі і угрішнім і міжнародним проблемам, якій в тій чи ін-•1111 мірі торкалися інтересів українців, як підавстрійських,

І її* і підросійських.    
( Н обливу увагу на сторінках часопису приділено
И І'.чпсько-польським відносинам. Хоч обидва народи у

були бездержавними, а їхні території розшматовані |ІІ нпіми імперіями, поляки часто-густо допускали україно-

 

7 1


 

 

Г 1

 

П Р А Ц І В И К Л А Д А Ч І В


 

фобські випади, на які не могла не реагувати редакція ча сопису. Найбільше публікацій на тему стосунків між двом.і слов'янськими народами з'явилося в 1863 р., коли на терп торії Польщі, яка була поневолена Російською імперією, вибухнуло національно-визвольне повстання. Автори І редакція часопису солідаризувалися з тими польськими д> ячами, які, змагаючися за свою державну незалежність, по заперечували такого права і українцям. Детальне висвітлеї і ня перебігу польського повстання на шпальтах «Вістника» сприяло піднесенню національної свідомості українців.


 

Шн

 

 

Ції

 

КІІ

Нн'і

•м|'

•Иі"<

 

• ФІІ

 

шпм Іі І

 

Щіі р •

 

 

Ііші і|іі п

 

•НМ

 

МІ ні н

 

Ні і

 

миіі

 

Пиг

 

ім.і

 

інп її н чен





Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.