Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

І І І'ЛЦІ Ц И К Л А А АЧ IB



 

чітким, відповідним до статусу, перебуванням індиві і іауковця на тій чи інший сходинці ієрархічної драбини. отже, важливим уявляється і знання тих способів, з допом гою яких соціальна позиція автора репрезентується у фо мах наукового дискурсу;

 

— по-друге, ринкові реалії, на які мусять реагува всі сфери суспільного життя (у тому числі наука), змін ли колишнє, сказати б, платонічне ставлення науков до матеріальних вислідів своєї праці, а отже, і вербальн її результат — науковий текст — починає сприймати як особливий продукт, що має певну, цілком вимірюва вартість (зарплатня, гонорар, грант, премія). Суспільна цінність цього продукту визначається специфічним сер овищем (колегами-науковцями) або, ширше, — «ринко (тобто колом зацікавлених або випадкових читачів) і прин сить дивіденди у вигляді так званого «символічного капіт лу» — його вже згаданий Дж. Б. Томпсон визначає як «аку льований престиж, визнання і повагу до певної особи або науко інституції» [14, с. 31—32]. Але для досягнення цього слнасамперед, усвідомити: тексти, як афористично висловл ється К. Хайленд, «є комунікативними актами, а не переліка пропозицій». І далі: «...Вчені не просто створюють тексти, переконливо представляють зовнішню реальність, — вони ви ристовують мову для пізнання, конструювання і обговорення ціальних стосунків» [10, с. 66].

 

Утім, видавнича справа соціоцентрична і в інших с їх аспектах. Насамперед, власне процес видавання (тоб тиражування та оприлюднення) покликаний трансформ вати продукт індивідуального авторства — твір — у п дукт масового «споживання» — видання. «Текст є частин соціальної та інтелектуальної діяльності», — це твердженЧ. Бейзермана (С/г. Bazerman), що «надавав форму написано знанню» (саме так — «Shaping Written Knowledge» — «Надачи форму написаному знанню» — називається одна з йо найвідоміших праць [7]), підхоплюють Б. Бенвел (В. Benw

 

4 4


З Е Л І І І С Ь К Л Н . В .

 

ы І ',. Стокоу (Е. Stokoe): «Процес продукування тексту с різно-видам соціальної практики» [8, с. 107], а Д. Керлен (D. Kerlen)

 

Прямо визначає роль видавця у цій «соціалізації» авторсько-іо тексту: «У видавничій практиці, — пише він, — автор до-/ч/чає редакторові від його, автора, імені здійснювати поширення Кіасного знання в суспільстві... Завдяки стосункам з видавцями tlßinopu — тобто ті, що продукують тексти, — одержують на-і чаївницьку підтримку» [11, с. 142].

 

Якщо автори, створюючи тексти, лише потенційно ін-,|и»рмують читачів, впливають на їх свідомість, взаємодіють і ними, то видавці реально забезпечують «постачання» по-дібної суспільству інформації, отримуючи від автора її, 1.1 к би мовити, «сировинну форму» і доводячи цю форму до оптимальної (або, хоча б, до прийнятної) — і кількісно 11»і рахунок накладу), і якісно (за рахунок редакторського опрацювання). «Ми читаємо книжки - не тексти», — за-VНсіжує гірофесор-книгознавець з Німеччини у. Раутен-ім'рг (U. Rautenberg) [11, с. 173]. І це, дійсно, так (природно, ил' П.ся не про фізичну форму книжки як таку, а про те, ню, перетворюючись у книжку, авторський текст виразніше і ї ї монтується, унаочнюється нетекстовими фрагментами, прирощується елементами, які забезпечують пошуковість, ір\ чність, зрозумілість тощо).

 

('ііме під час перетворення авторського тексту у книжку \ 11 >чі поється (а подекуди й заново визначається чи принци-||іmo замінюється) той зріз суспільства (за віковими, освітні-ми, і гатусними та іншими, відомими видавцям, ознаками), і ПІ ч кого формується цей видавничий продукт, — йогочи-Іііпі.ке коло (читацьке призначення). Адже, пересічно, да-lli'fco не факт, що кожен автор, — попри хрестоматійну істи-II\ про неможливість існування його, автора, без реального Ніш уявного читача, — має достатньо знань і уяви (а іноді і їм і .шия!) для формування моделі кількісно представницької чи і,н і,ької аудиторії. Натомість практично доконаний факт, Іію інше рідкісний автор достеменно знає, як саме на цго

 

•IS


П Р А Ц І В И К Л А Д А Ч І В

 

аудиторію впливати, а, головне, хоче цим займатися. «Скла ність мовного спілкування, — писав академік О. Пєшковськи

 

— росте пропорційно числу тих, що спілкуються, і там, де од із сторін, що спілкуються, є невизначеною множиною, ця скла ність досягає максимуму. А в усякому друкованому...мовлен саме так і є» [4, с. 164]. Ця думка, гранично актуалізувавшисьогодні, має спонукати видавця до запозичення й активн го використання соціологічних методів — для компенсаці ного (замість автора або йому на допомогу) дослідження п тенційного читацького кола: це зменшить число «неточн потраплянь» (тобто невдало використаних засобів) і, водн час, підвищить імовірність читацьких очікувань.

 

Сучасні дослідники наголошують на розрізненні п треб у «розмірах» такої видавничої «компенсації», виходя з тематики творів. Як пише К. Хайленд, «автори творів гум нітарної та суспільної тематики більше прагнуть побудува стосунки з читачами, розглядаючи їх як розумних та поінфо мованих коуіег» [10, с. 29] (а отже, менше потребують допмоги з боку видавця) — у той час, як автори природнич технічних творів «більше заклопотані ставленням до своєї пра і важче встановлюють взаєморозуміння з читачами» [10, с. 2(а тому без настанов видавця і редакторських виправле їм, вочевидь, ніяк не обійтися). Хайленд пояснює цю різн цю тим, що твори різних тематичних груп «соціально Гру туються на різних практиках галузевих культур» [10, с. 29],відтак заглиблення в ці культури також стає складово діяльності професійного видавця (у випадку спеціаліза видавництва) чи редактора (в роботі над окремим видавн чим проектом).

 

Нарешті, якщо схематизувати видавничу діяльність класичної, а нині — і просто житгєво необхідної форму «автор — видавець — ринок» (а останній примушує визн чатися не з кількістю тих, що прочитали, а з кількістю тих, купили книжку), то стане зрозуміло, що і в суто прагмати ному плані видавнича галузь соціоцентрична: вона праг

 

4 6


З Е Л І Н С Ь К А H , Б .

 

h і мій і и масові аудиторії, які забезпечують високі наклади (чим більші, тим краще) і, відповідно, великі прибутки. Сьо-і ' ніш високі наклади книжки асоціюються з «розкрученим» іменем автора, вдало обраною темою, майстерно тексту-е 11 .1 m втіленою, та привабливим матеріальним носієм. Але не - лише передумови, а не гарантія комерційного успіху:

 

у піх залежить від вдалих промоційних дій.

 

І Іеобхідність просувати свою продукцію (дарма, що ін-іеііектуальну) на ринку мобілізує видавців до запозичення

 

новітніх технологій з інших сфер комунікації (це, зокре-ма, засоби реклами і промоції, PR-технології, іміджеві акції 1111 цо) • До того ж, як свідчить досвід бага тьох видавничо роз-иинутих країн, ефективність ринкового просування видав-ничого продукту багаторазово підвищується при сполучених і і/і иллях самих видавців і засобів масової інформації, і, таким чи-ним, коло взаємодії окремих сегментів всередині нової на - укової галузі «Соціальні комунікації» логічно замикається.

 

Років десять тому, розмірковуючи над майбутнім книги и умовах наступу цифрових технологій, у. Еко (U. Eco) дуже чітко розподілив ролі всіх творців сучасного інформацій-і юго середовища і, визначивши їхні функції та можливості, оп тимістично окреслив місце книги, а відтак — і видавни-чої справи: «Книги мають перевагу над комп'ютерами. Навіть надруковані на кислотному папері, що зберігається тільки 70 ро-ків, вони витриваліші, ніж магнітні диски. До того ж вони не потерпають від зниження напруги пш аварій і опірніші до ударів. І, нарешті, книги залишаються найбільш економічним, гнучким, •готовим до вжитку» засобом передавання інформації за дуже низьку ціну» [9, с. 299]. Разом з тим, видатний інтелектуалсучасності не засмучується з приводу відмирання деяких традиційних видань і переходу їхніх функцій до новітніх носіїв: «Я переконаний, що нові технології зроблять застаріли ми багато видів книжок — зокрема, енциклопедії та посібники

 

Сьогодні полиці окуповані...метрами і метрами енциюіопедич них томів, які не будуть запотребувані в наступному сто типи


П Р А Ц І В И К Л А Д А Ч І В

 

/ немає жодної причини оплакувати їх зникнення». І ще: «Освіт

 

ні функції мають бути поширені на медіа у цілому... І якщо дл
вивчення іноземних мов магнітні стрічки кращі за книжки, не
хай це будуть стрічки. Якщо презентація Шопена з коментаря
ми на компакт-диску допоможе людям зрозуміти його музику

не хвилюйтесь, якщо вони не прочитають п'ять томів історі музики» [9, с. 299].

 

О Т О Ж , Я К В И Д Н О ІЗ Ц Ь О Г О філософського обгрунтування міжгалузева співпраця у соціальних комунікаціях немину ча, і спеціальність «Теорія та історія видавничої справи т редагування», з її високим і поки що далеко не використа н и м теоретичним потенціалом, серед них виявляється дуж суттєвою.

 

1. Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джере ла (XIX — перша третина XX ст.) / За ред. Н. Зелінської. — Львів Світ, 2003. - 612 с.

2. Зелінська Н. В. Дискурсивні практики української науки дзеркалі видавничих реалій // Наук, записки / УАД. — Львів. —

2008. -№ 1 (13). - С. 3 - 1 1 .

3. І Іартико 3. В. Загальне редагування: нормативні основи. — Львів: Афіша, 2001. - 416 с.

4. І Іешковский А. М. Избранные труды. — М.: Учпедгиз, 1959

- 252 с.

5. Прорвемося... Поганому «культуристу» — і криза заважає // Дзеркало тижня. - 2009. - № 1 (729). - С. 13.

6. Anglo-Ukrainian Studies in the Analysis of the Scientifi Discourse. Reason and Rhetoric / Ed. by Rom Harre. — Lewinston Queenston; Lampeter: The Edwin Mellen Press, 1996. — 140 p.

 

7. Bazerman Ch. Shaping Written Knowledge. — Wisconsin University of Wisconsin Press, 1988. — 268 p.

 

8. Benwell В., Stokoe E. Discourse and Identity. — Edinburgh Edinburgh University Press, 2006. — 314 p.

 

9. The Future of the Book / Ed. by Geoffrey Nunberg, wit Afterword by Umberto Eco. — Berkely: University of California Press 1996. - 306 p.

 

10. Hyland K. Engagement and Disciplinarity: the other side o evaluation // Academic Discourse — New Insights into Evaluatio

 

4 8


  3 E A I H C b K A H . B .
/1.1 ' . I >el I .ungo Camicitti & E. Tognini Bonelli. — Fr. Am Main...
I, I Vier Lang. - 2004. - P. 13 - 30.
II !• ei K'H D. The Publisher: Tutor of the Information Society //

I i.iiiiiiiiiiu ation Research and Media Science in Europe. — Berlin; l i u York Mouton de Gruyter.- 2003. - P. 171-185.

 

I ' Nhnrpe L. T., Gunther I. Editing Fact and Fiction: A Concise Bui.I. lo Hook Editing. — Cambridge: Cambridge University Press,

|"'i| 227 p.

I \ Smith R. F., O'Connell L. M. Editing Today. — Ames, Iowa:

Im .i' 'liite University Press, 1996. - 227 p.

II I liompson J. B. Books in the Digital Age: The Transformation of

.Iilemic and Higher Education Publishing in Britain and the United hi,ill". — Cambridge: Polity Press, 2005. — 468 p.


 

УДК 007:304:655

 

 

КАПРАЛЬ І. I.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.