ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС НА СТОРІНКАХ ЛЬВІВСЬКОГО

ЧАСОПИСУ «ДАЖБОГ» (1932-1935 РР.)

Проаналізовано публікації на сторінках часопису «Дажбог». Відстежено модифікації тематики часопису і його художнього оформлення, пов'язані зі зміною редакторів.

Ключові слова: літературний процес, часопис, рубрика, стаття, ана-ліз, критика.

У 30-х роках XX ст. особливу популярність серед україн-ської інтелігенції Галичини мав орган молодих письменни-ків-націоналістів «Дажбог», який редагували відомі критики та літератори: Є. -Ю. Пеленський, Б.-І. Антонич, Б. Кравців. Започатковуючи видання часопису, Є. Ю. Пеленський від імені редакції писав, що головне завдання нового журналу, насамперед, об'єднати поетів молодої генерації, націоналіс-тів за переконаннями [22, с. 19]. Редактор мав намір, крім творів красного письменства і статей літературної критики, публікувати огляди літературного та культурного життя у Галичині, на східноукраїнських землях, у Західній Європі, а також статті з теорії мистецтва, подавати новини книжково-го ринку «з відповідними оцінками» [8, с. 19].

Матеріал на сторінках «Дажбога» було розподілено так: красне письменство — 20% (в основному — поезія, незна-чний відсоток творів зарубіжної літератури); літературна критика та літературознавство — 50 — 70% (невелика кіль-кість авторів, основну увагу зосереджено на аналізі україн-

5 0

ц і н ,11,

|нни 1|(ы

І

зії

її,і

рам

ні їй і І" і

ііиі

мам п м

ііііп

11 '

ііі ч іл і а рат нні-

11.к

при

іео XV Нін ріо неї пиа род ньо

П Р А Ц І В И К Л А Д А Ч І В

ся особливо у 20 —30-х роках XX ст. в Галичині (В. Щура ї О. Луцький (О. Люнатик), М. Голубець) і, особливо, на Сход України (Д. Загул, Остап Вишня, М. Рильський, М. Кічура П. Филипович, Т. Осьмачка та ін.), то питання ґенези та роз витку цього жанру від XVI до XX ст., як це досліджував кри тик, було актуальним на той час. Пишучи про літературн пародію на Східній Україні і розглядаючи розвиток цьог жанру, Є.-Ю. Пеленський аналізує й літературне житг регіону.

З підбору матеріалу на сторінках часопису видно, щ редакцію цікавив розвиток літературного процесу на Схо ді України, що відображала рубрика «Галло! Слухайте Тут говорить Москва!». Ці матеріали є історично цінними адже саме на цей час припадає період «розстріляного відро дження» в українській літературі. Автори публікацій, хоч не мали повномасштабної картини літературного проце су на Сході України, однак, на основі чисельних деталей намагалися його відтворити. Непокоїли факти посиленн наступу на письменників, що «зраджують хоч тінню не лояльности» режиму [9, с. 7], значний наплив в літерату ру «письменників»-комсомольців, робітників і чекістів, як оспівували вождя (про естетичну вартість таких текстів год було говорити). Центральними у такій літературі були сус пільні та політичні проблеми, а не особистісні. Є. Маланю у статті-некролозі, присвяченій М. Хвильовому [18, с. 105 — 108], пише про кризу особистості на прикладі конкретног життя, але висновки його стосуються цілого суспільства.

Серед іншого літературознавчого матеріалу, в часопис вміщувалися і загальні огляди літератури, зокрема, літера турних подій на східноукраїнських землях [4, с. 13 — 15]. Ав тор робить, можливо, надто категоричний висновок, що з Збручем немає літератури та літературної критики взагал наводить такі аргументи: «малограмотність» письменників література має вартість агітки, наперед визначено темати ку і проблематику, до яких може звертатися письменник [4 с. 13-15].

5 2

К А П Р А А Ь І . І .

І'ерод глибших досліджень привертає увагу літератур-нії портрет Є. Маланюка, автором якого був Є.- Ю. Пелен-м 1111.' І, с. 71 — 78]. Він досліджував становлення та розв иток іі|і'іоі особистості поета, аналізуючи літературні вшіиви її (живості стилю Є. Малашока (нетрадиційне бачення |Ірнроди, особливе трактування історії, переповнення на-

ІІІОМ.І ІЬНОЮ емоційністю, поігіук сенсацій та екзотики). До

ІІІи і статті Є.-Ю. Пеленський додає й бібліографічні нотат-ки про твори Є. Малашока у періодиці, статті та рецензії на |)і и о і вори, переклади та статті на літературні теми, а також НІН І ІСпро перекладацьку діяльність. Це — аналіз творчості

і і інографії поета, що відзначається логічністю побудови і

і «разком наукового підходу до викладу літературознавчого матеріалу.

V вступі обумовлено актуальність теми та окреслено за-

н і .н п ія, які ставить перед собою критик. Аналіз розпочина-

і її.» я від ранніх поезій, на яких позначився вплив хуторян-

• п а. Біографічні моменти вплинули на тематику та техніку імршування. У певні періоди своєї творчості Є. Маланюк пе-

рі і >у вав під впливом як українських (Т. Шевченка, О. Оле-

і м), так і західноєвропейських поетів (П. Верлена, А. Рембо). V ного поезіях наявні елементи футуризму, конструктивіз-му, урбанізму.

Аналізуючи зрілу творчість Є. Маланюка, критик вда-нім композиційним рішенням вкраплює рецензію на збір-

і у «Земля і Залізо», розглядаючи її поряд із творчістю П. Ти-мини та неокласиками М. Рильським та М. Зеровим як «три

і н і ювні досягнення в останній добі» [21, с. 78]. Збірку високо пцінювали за «елітність» поезій, завдяки чому поет уникав коломийкової ритміки та спрощених форм. Є.-Ю. Пелен-

і і.кий вважав, що «тяжкість» поезії Є. Маланюка спонукати-ме читача до культурного зростання.

У рубриці «Хроніка» читач знайомився з культурними подіями тогочасного Львова (акцент робився саме на цьо му), але й тут Є.-Ю. Пеленський опублікував дві рецензії

5 3

Поиск по сайту: