Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому та підсудному пра­ва на захист є однією із конституційних засад судочинства. Цей принпі.....ередбачений у кількох статтях Конституції України, у яких го­їм іциться, що для забезпечення права на захист в Україні діє адвокату-ім (ч. 2 ст. 59); підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право ми захист (ч. 2 ст. 63); забезпечення обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства (п. 6 ч. З ст. 129).

Право на захист — це сукупність процесуальних прав, які надані підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному та завдяки яким вони "і римують можливість захищатися від обвинувачення чи підозри, іідстоювати свою непричетність, домагатися пом'якшення відпові-іі 11.пості всіма, передбаченими законом, способами.

Право на захист також складається з дотримання органами дізнан-м н, досудового слідства та судом всієї процедури розслідування та су-(іпіого розгляду справи. Ці органи зобов'язані роз'яснити підозрюва­ному, обвинуваченому та підсудному їхні процесуальні права та забез-Печити можливість їх реалізації.

Зміст принципу забезпечення підозрюваному, обвинуваченому ти підсудному права на захист складають такі положення: 1) закон Наділяє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного такою сукуп­ністю процесуальних прав, використання яких дає їм можливість игобисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні зло-'іпну, відстоювати свої законні інтереси (особистий захист); 2) закон Надаєпідозрюваному, обвинуваченому, підсудному право скориста­тися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає обов'язко-мпм призначення захисника за рахунок держави (професійний за­хист); 3) забезпечення права знати, в чому його підозрюють або об-пинувачують; 4) покладає на особу, яка провадить дізнання, слідчо­го, прокурора, суддю і суд до першого допиту підозрюваного, обви­нуваченого, підсудного роз'яснити їм, що вони мають право мати :шхисника та інші права, а також надати їм можливість встановле­ними законом засобами захищатися від підозри чи обвинувачення Та забезпечити охорону їхніх особистих майнових прав (ст. 21 КПК) (офіційний захист).

Згідно зі ст. 45 КПК участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в суді є обо-и'язковою в таких випадках:

1) у справах осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні чи психічні пади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинува­чення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочин­ство, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинува­чення;

4) якщо санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходії виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітньою або до поміщення його до приймальника-розподільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у вищезазначенш випадках є обов'язковою, якщо в апеляції стоїть питання про погір шення становища засудженого чи виправданого.

Відмова від захисника допускається тільки з ініціативи підозрюва' ного, обвинуваченого, підсудного і не позбавляє його права запросити того чи іншого захисника в подальших стадіях процесу.

Порушення права на захист є істотним порушенням вимог кримі нально-процесуального закону і тягне скасування процесуального рі шення з поверненням справи на ту стадію, на якій було допущене по рушення у випадку неможливості його усунення (п. З ч. 2 ст. 370 КПК)

Поиск по сайту: