Дія кримінально-процесуального закону в просторі, часі та щодо осіб

Дія у просторі.Порушення, розслідування, судовий розгляд і ви­рішення кримінальних справ на території України здійснюються за нормами чинного КПК незалежно від місця вчинення злочину.

На підставі ч. 1ст. З КПК його чинність обмежена територією України. У виняткових випадках, передбачених окремими міжнарод­ними договорами про правову допомогу, а також консульськими уго­дами, при виконанні іноземними процесуальними органами міжна­родних слідчих (судових) доручень України або консулами України доручень органів досудового слідства і суду щодо громадян України, окремі положення чинного КПК можуть застосовуватися відповідни­ми іноземними процесуальними органами або консулом при проведен­ні процесуальних дій за кордоном за міжнародним слідчим/судовим дорученням або дорученням слідчого, суду, та, навпаки, при про денні окремих процесуальних дій на території України за доручен ми судів і слідчих іноземних держав, які є учасницями даних дого рів, за наявності явно вираженого в дорученні прохання про це мо застосовуватися процесуальне законодавство запитуючої держави.

На підставі Віденської конвенції про дипломатичні зносини в 18.04.61 р. (ст.ст. 22-23) приміщення дипломатичних і консульськ установ користуються недоторканністю (консульські установи — винятком випадків пожежі або іншого стихійного лиха), тобто на риторії даних установ не можуть бути примусово застосовані йор процесуального права приймаючої держави.

На іноземні судна і пасажирів, що перебувають на їхньому борті членів екіпажів під час перебування даних суден у територіальних в дах і портах України поширюється кримінально-процесуальний з кон України, за винятком випадків, передбачених міжнародними д говорами України з державами прапора судна.

Дія у часі.Конституційний Суд України в рішенні в справі про ко ституційне звернення Національного банку України про офіційне тл мачення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. вка зав, що дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, пг вона починається з моменту набрання цим актом законної сили і при пиняється із втратою ним законної сили, тобто застосовується той за кон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого ці події на стали або мали місце.

Частина 2 ст. З КПК передбачає застосування при провадженні справі кримінально-процесуального закону, що діє відповідно під ча дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи. Відповід но до концепції системної множинності кримінально-процесуальних¹ відносин застосовується та норма кримінально-процесуального права, що діє відповідно на момент виникнення, зміни або припинення про­цесуальних правовідносин. Таким чином, якщо в процесі проваджен­ня в кримінальній справі змінюється кримінально-процесуальна нор­ма, що регулювала виникнення певних правовідносин, надалі — з мо­менту набрання змінами законної сили — застосовується нова редак­ція даної норми (безпосередня дія).

Однак нова кримінально-процесуальна норма не може обмежувати обсяг прав і свобод особи, яка до набрання цією нормою законної сили була залучена до кримінального процесу і користувалася даними пра­вами і свободами, оскільки згідно з ч. З ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін у чинні закони не до­пускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод (ультра-активна дія норми).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше не вказано в за­коні або нормативно-правовому акті. Конституція України в ч. 2 ст. 58 передбачає зворотну дію нормативно-правового акта в часі (ретроак­тивна дія), тобто можливість його застосування до подій і дій, що мали місце до набрання чинності тільки у випадках, коли він пом'якшує або скасовує юридичну відповідальність особи.

Кримінально-процесуальна норма втрачає чинність із моменту: а) її скасування або зміни нормативно-правовим актом рівного або виіціііо за юридичною силою, б) набрання чинності новою нормою, що регламентує ті ж правовідносини, в) закінчення строку (припинення /ці умови), на який дана норма була прийнята, г) від дня прийняття К'пиституційним Судом України рішення про неконституційність за­мшів та інших нормативно-правових актів або їхніх окремих частин (ч. 2 ст. 152 Конституції).

Дія за колом осіб.За колом осіб кримінально-процесуальні закони чи інші нормативно-правові акти застосовуються в справах про зло­чини: а) громадян України; б) іноземців (за винятком осіб, які корис­туються правом дипломатичної недоторканності); в) осіб без грома-і паства.

Коло осіб, які користуються правом дипломатичної недоторкан­ності, визначене Віденською конвенцією про дипломатичні зносини під 18.04.61 р. (ратифікованою Указом Президії Верховної Ради УРСР під 21.03.64 р.) і Положенням про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні, яке затверджене Указом Президента України від 10.06.97 р.

Особи, які користуються правом дипломатичної недоторканності, не можуть бути затриманими або заарештованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КПК, не можуть без їхньої згоди бути допи­рані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, м також працівники дипломатичних представництв — без згоди дипло­матичного представника. Особи, які користуються правом дипломатич­ної недоторканності, мають право відмовитися від підпису будь-якого процесуального документа, як й інші учасники процесу — заявити від-нід перекладачеві, запросити для перекладу особу за своїм вибором.

Особливий процесуальний статус мають і особи, які здійснюють консульські функції. Коло цих осіб визначене Віденською конвенцією про консульські зносини від 24.04.63 р.

Відповідно до ст. 44 цієї Конвенції, працівники консульської уста­нови можуть викликатися як свідки при провадженні судових або ад­міністративних справ. Консульський службовець або працівник об­слуговуючого персоналу не може відмовитися від дачі показань. Якщо консульська посадова особа відмовляється давати показання, до неї не можуть застосовуватися примус або міри покарання. Працівники консульської установи не зобов'язані давати показання з питань, пов'язаних з виконанням ними своїх функцій; надавати офіційну ко­респонденцію і документи, що стосуються їхніх функцій. Вони також не зобов'язані давати показання для роз'яснення законодавства дер­жави, яку вони представляють. Орган, якому потрібні показання кон­сульської посадової особи, повинен уникати заподіяння перешкод ви­конанню цією особою своїх функцій. Він може, якщо це можливо, ви­слухати такі показання вдома у цієї особи, у консульській установі або ж приймати від неї письмові показання.

Поиск по сайту: