Втома та стрес у трудовій діяльності

Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження зумов­люють зміни у фізіологічному та психічному станах працівника, призводять до розвитку втоми та перевтоми.

Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з’являються внаслідок напру­женої чи тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісних показників, нещасних випадків.

Втома буває загальною, локальною, розумовою, зоровою, м’язовою та ін. Оскільки організм - єдине ціле, то межа між цими видами втоми умовна і нечітка.

Хід збільшення втоми та її кінцева величина залежать від індиві­дуальних особливостей працюючого, трудового режиму, умов ви­робничого середовища тощо.

Залежно від характеру вихідного функціонального стану праців­ника втома може досягати різної глибини, переходити у хронічну втому або перевтому. Перевтома - це сукупність стійких неспри­ятливих для здоров’я працівників функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зру­шень при втомі і неповна зворотність їх при перевтомі.

Відомо, що розвиток втоми та перевтоми веде до порушення координації рухів, зорових розладів, неуважності, втрати пильності та контролю реальної ситуації. При цьому працівник порушує ви­моги технологічних інструкцій, припускається помилок та неуз­годженості в роботі; у нього знижується відчуття небезпеки. Крім того, перевтома супроводжується хронічною гіпоксією (кисневою недостатністю), порушенням нервової діяльності.

Проявами перевтоми є головний біль, підвищена стомлю­ваність, дратівливість, нервозність, порушення сну, а також такі захворювання як вегето-судинна дистонія, артеріальна гіперто­нія, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця, інші професійні захворювання.

Втома характеризується фізіологічними та психічними показ­никами її розвитку.

Фізіологічними показниками розвитку втоми є артеріальний кров’яний тиск, частота пульсу, систолічний і хвилинний об’єм крові, зміни у складі крові.

Психічними показниками розвитку втоми є: погіршення сприй­няття подразників, внаслідок чого працівник окремі подразники зовсім не сприймає, а інші сприймає із запізненням; зменшення здатності концентрувати увагу, свідомо її регулювати; посилен­ня мимовільної уваги до побічних подразників, які відволікають працівника від трудового процесу; погіршення запам’ятовуван­ня та труднощі пригадування інформації, що знижує ефек­тивність професійних знань; сповільнення процесів мислення, втрата^’^гнучкості, широти, глибини і критичності; підвищення дратівливості, поява депресивних станів; порушення сенсомотор-ної координації, збільшення часу реакцій на подразники; зміни частоти слуху, зору.

Боротьба зі втомою, в першу чергу, зводиться до покращення санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища (ліквідація забруднення повітря, шуму, вібрації, нормалізація мікроклімату, раціональне освітлення тощо). Особливу роль у запобіганні втомі працівників відіграють професійний відбір, організація робочого місця, правильне робоче положення, ритм роботи, раціоналізація трудового процесу, використання емоційних стимулів, впровад­ження раціональних режимів праці і відпочинку тощо.

Крім того, для профілактики втоми працівників застосовують­ся специфічні методи, до яких можна віднести засоби відновлення функціонального стану зорового та опорно-рухового апарату, змен­шення гіподинамії, підсилення мозкового кровообігу, оптимізацію розумової діяльності.

При аналізі психофізіологічних небезпечних та шкідливих чинників велике значення приділяється стресу, що виникає внаслідок тривалого впливу на працюючого комбінованої дії психоемоційних перевантажень та небезпечних виробничих чинників.

Під стресом (англ. stress) - тиснення, натискання, напружен­ня) прийнято розуміти стан психічної напруженості, викликаний небезпеками, що виникають у людини при вирішенні важливої для неї задачі.

За останні роки психоемоційний стрес став глобальною пробле­мою виживання людства. Стрес характеризують як захисне явище, як вісник захворю­вання, як причину порушень низки життєво важливих психо­фізіологічних функцій.

Стрес проявляється як необхідна і корисна реакція організму на різке збільшення загального зовнішнього навантаження. Він ха­рактеризується зростанням біоелектричної активності мозку, підвищенням частоти серцебиття, ростом потоку крові, розширен­ням кровоносних судин, збільшенням вмісту лейкоцитів у крові, тобто цілим рядом фізіологічних змін в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей, успішності виконан­ня складних і небезпечних дій. Тому стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, але й механізмом, який сприяє успіху трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек.

Між рівнем стресу і активацією нервової системи, яка породжу­ється ним, з одного боку, та результативністю трудової діяльності - з іншого, немає пропорційної залежності. Відомо, що з ростом ак­тивації нервової системи до певного рівня, продуктивність праці підвищується, тоді як при подальшому зростанні активації вона починає падати, і рівень небезпеки зростає.

Отже, стрес позитивно впливає на результати праці (мобілізує організм і сприяє подоланню перешкод, які виникають в процесі праці) лише доти, доки не перевищить певного критичного рівня. При перевищенні цього рівня в організмі людини розвивається так званий процес гіпермобілізації, який викликає порушення механізмів саморегуляції та погіршення результатів діяльності аж до її зриву. Тому стрес, який перевищує критичний рівень, нази­вають дистресом.