Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Втома та стрес у трудовій діяльності



Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження зумов­люють зміни у фізіологічному та психічному станах працівника, призводять до розвитку втоми та перевтоми.

Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з’являються внаслідок напру­женої чи тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісних показників, нещасних випадків.

Втома буває загальною, локальною, розумовою, зоровою, м’язовою та ін. Оскільки організм - єдине ціле, то межа між цими видами втоми умовна і нечітка.

Хід збільшення втоми та її кінцева величина залежать від індиві­дуальних особливостей працюючого, трудового режиму, умов ви­робничого середовища тощо.

Залежно від характеру вихідного функціонального стану праців­ника втома може досягати різної глибини, переходити у хронічну втому або перевтому. Перевтома - це сукупність стійких неспри­ятливих для здоров’я працівників функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зру­шень при втомі і неповна зворотність їх при перевтомі.

Відомо, що розвиток втоми та перевтоми веде до порушення координації рухів, зорових розладів, неуважності, втрати пильності та контролю реальної ситуації. При цьому працівник порушує ви­моги технологічних інструкцій, припускається помилок та неуз­годженості в роботі; у нього знижується відчуття небезпеки. Крім того, перевтома супроводжується хронічною гіпоксією (кисневою недостатністю), порушенням нервової діяльності.

Проявами перевтоми є головний біль, підвищена стомлю­ваність, дратівливість, нервозність, порушення сну, а також такі захворювання як вегето-судинна дистонія, артеріальна гіперто­нія, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця, інші професійні захворювання.

Втома характеризується фізіологічними та психічними показ­никами її розвитку.

Фізіологічними показниками розвитку втоми є артеріальний кров’яний тиск, частота пульсу, систолічний і хвилинний об’єм крові, зміни у складі крові.

Психічними показниками розвитку втоми є: погіршення сприй­няття подразників, внаслідок чого працівник окремі подразники зовсім не сприймає, а інші сприймає із запізненням; зменшення здатності концентрувати увагу, свідомо її регулювати; посилен­ня мимовільної уваги до побічних подразників, які відволікають працівника від трудового процесу; погіршення запам’ятовуван­ня та труднощі пригадування інформації, що знижує ефек­тивність професійних знань; сповільнення процесів мислення, втрата^’^гнучкості, широти, глибини і критичності; підвищення дратівливості, поява депресивних станів; порушення сенсомотор-ної координації, збільшення часу реакцій на подразники; зміни частоти слуху, зору.

Боротьба зі втомою, в першу чергу, зводиться до покращення санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища (ліквідація забруднення повітря, шуму, вібрації, нормалізація мікроклімату, раціональне освітлення тощо). Особливу роль у запобіганні втомі працівників відіграють професійний відбір, організація робочого місця, правильне робоче положення, ритм роботи, раціоналізація трудового процесу, використання емоційних стимулів, впровад­ження раціональних режимів праці і відпочинку тощо.

Крім того, для профілактики втоми працівників застосовують­ся специфічні методи, до яких можна віднести засоби відновлення функціонального стану зорового та опорно-рухового апарату, змен­шення гіподинамії, підсилення мозкового кровообігу, оптимізацію розумової діяльності.

При аналізі психофізіологічних небезпечних та шкідливих чинників велике значення приділяється стресу, що виникає внаслідок тривалого впливу на працюючого комбінованої дії психоемоційних перевантажень та небезпечних виробничих чинників.

Під стресом (англ. stress) - тиснення, натискання, напружен­ня) прийнято розуміти стан психічної напруженості, викликаний небезпеками, що виникають у людини при вирішенні важливої для неї задачі.

За останні роки психоемоційний стрес став глобальною пробле­мою виживання людства. Стрес характеризують як захисне явище, як вісник захворю­вання, як причину порушень низки життєво важливих психо­фізіологічних функцій.

Стрес проявляється як необхідна і корисна реакція організму на різке збільшення загального зовнішнього навантаження. Він ха­рактеризується зростанням біоелектричної активності мозку, підвищенням частоти серцебиття, ростом потоку крові, розширен­ням кровоносних судин, збільшенням вмісту лейкоцитів у крові, тобто цілим рядом фізіологічних змін в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей, успішності виконан­ня складних і небезпечних дій. Тому стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, але й механізмом, який сприяє успіху трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек.

Між рівнем стресу і активацією нервової системи, яка породжу­ється ним, з одного боку, та результативністю трудової діяльності - з іншого, немає пропорційної залежності. Відомо, що з ростом ак­тивації нервової системи до певного рівня, продуктивність праці підвищується, тоді як при подальшому зростанні активації вона починає падати, і рівень небезпеки зростає.

Отже, стрес позитивно впливає на результати праці (мобілізує організм і сприяє подоланню перешкод, які виникають в процесі праці) лише доти, доки не перевищить певного критичного рівня. При перевищенні цього рівня в організмі людини розвивається так званий процес гіпермобілізації, який викликає порушення механізмів саморегуляції та погіршення результатів діяльності аж до її зриву. Тому стрес, який перевищує критичний рівень, нази­вають дистресом.

Особливо небезпечним, як показали дослідження, є стрес в трудовій діяльності. Робота економістів, фінансистів, банківсь­ких службовців, менеджерів, працівників державних конт­рольно-ревізійних та податкових служб пов’язана з впливом на них негативно діючих стресорів, таких як: інтенсивність праці; зростання потоку інформації, яку необхідно опрацювати і ви­користовувати у повсякденній практиці; дефіцит часу; відпові­дальність за прийняття рішень; гіподинамія; різні зовнішні впливи (шум, забруднення, випромінювання тощо); моно­тонність праці; порушення стереотипної системи праці (полом­ки техніки) тощо.

Як зазначалося раніше, стресові впливи можуть стати причи­ною виникнення фізіологічних і психологічних змін, що призво­дять до небезпечних ситуацій та нещасних випадків.

Фізіологічні порушення можуть супроводжуватися розлада­ми нервової та серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту та ін.

До психологічних розладів належать агресивність, нервозність, роздратування, тривога, нерішучість, швидкий роз­виток втоми тощо.

Крім того, стрес є причиною багатьох психосоматичних зах­ворювань: психозів, неврозів, захворювань судин мозку, серце-во-суіііішх захворювань та інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби, виразково-дистрофічних уражень шлунково-кишково­го тракту, нейроциркуляторної дистонії, зниження імунітету, онкологічних захворювань. Стрес впливає на статеві функції, генетичний апарат клітин, призводячи до вроджених порушень розвитку дітей, тощо. Вчені висловлюють припущення про існу­вання зв’язку між стресовими навантаженнями та спонтанним абортом.

Згубна дія стресу також проявляється у зростанні алкоголізму та наркоманії, підвищенні рівня травматизму, збільшенні кількості інвалідів та випадків самогубств.

На сучасному етапі сильним стресом, який впливає на стан пра­цівника та можливість небезпечних ситуації, є моббінг.

Моббінг - це "війна" на робочому місці, яка призводить до ви­никнення у працівників стресового стану. Значна частина робіт­ників та службовців реагують на моббінг фізіологічними (виразка шлунку, серцево-судинні та онкологічні захворювання тощо) та психічними розладами, а інколи він призводить до травмування й самогубства.

Причини появи моббінгу:

- процес постійної модернізації, раціоналізації виробництва, який вимагає концентрації сил і уваги в процесі праці, що зумов­лює високу продуктивність праці і, як наслідок, соціальну незахище­ність працюючого;

- страх втратити робоче місце;

- психологічний терор, зумовлений заздрістю, марнославством і, як наслідок, створення інтриг, пліток, фізичного впливу. Все це створює поганий виробничий клімат і впливає на продуктивність праці та безпечність її умов;

- нудьга на роботі, коли процес праці не вимагає творчих зу­силь, що створює умови для породження пліток, шантажу, силової погрози, сексуальних домагань, домислів, суперечок між колега­ми, в які потрапляє весь колектив.

 

Моббінг і його наслідки настільки широко розповсюдились, що стали світовою проблемою ХХІ ст. Вчені пропонують вва­жати моббінг психосоціальним нещасним випадком на робо­чому місці.

Із точки зору медицини, для профілактики, попередження та реабілітації наслідків психоемоційного стресу рекомендується за­стосовувати вправи, що включають психотерапію, фізичні, вод­но-повітряні процедури, фізіотерапевтичні процедури, масаж, адекватне харчування, приймання вітамінів та мінеральних ре­човин, релаксуючу музику та вправи, медитацію, аутогенне тре­нування тощо.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.