Запорукою виживання виду в природі завжди було розширене відтворення. Оскільки людина є біологічною істотою, саме багатодітна сім’я була основою суспільства протягом тисячоліть. Плодючість як ознака благополуччя утверджувалася найрізноманітнішими методами, навіть адепти всіх основних релігій наголошували, що це великий дар, благословіння Боже, а бездітність — кара за гріхи. Однак в силу різноманітних абіотичних, біологічних, соціальних чинників (недосконалість медичної допомоги, епідемії, війни, погане харчування тощо) до останнього часу темпи приросту людства були порівняно невисокими.
Наприкінці палеоліту (15-16 тис. років тому) чисельність населення Землі становила приблизно 3 млн осіб. З розвитком виробничих відносин, переходом до землеробства і скотарства суттєво знизився вплив навколишнього природного середовища на людину, наслідком чого було зростання кількості населення (5 тис. років тому на планеті жило понад 25 млн осіб, а 3 тис. років тому — понад 50 млн).
Надалі приріст населення пов’язаний з удосконаленням засобів виробництва, передусім з використанням металів і нових технічних засобів. Завдяки цьому кількість населення протягом 1000 років збільшилась у 3-5 разів. Більшість людей (приблизно 70% населення планети) проживала в Азії. Найгустіші скупчення сформувалися в Китаї (500 млн осіб), у країнах Південно-Азійського субконтиненту (35 млн), Римській імперії (48 млн). На той час в Америці, Австралії, Східній Європі проживали приблизно 6% населення Землі. Зростання чисельності людства на Землі відбувалося у близькій до геометричної прогресії. Подвоєння її відбувалося через кожні 1000- 2500 років у період Нової ери і через 900-40 років протягом останніх двох тисячоліть (табл. 1).
В окремі епохи через регіональні епідемії чисельність населення в деяких ареалах знижувалася. За перші 1000 років нашої ери населення Землі збільшилось усього в 1,5 раза, а в Європі його кількість не змінювалася. Більшість людей мешкала в Азії (55%, приблизно 135 млн осіб). Здебільшого поселення концентрувались на територіях теперішнього Китаю, Індії, Туреччини, Ірану та Японії; у Європі – Франції, Італії, Іспанії; в Африці, Єгипті, тобто в межах помірного і субпомірного поясів.
За наступні 500 років чисельність людства зросла в 1,6 раза. В цей період особливо швидко збільшувалася кількість населення Європи і Японії (з 4,5 млн в 1000 р. до 17 млн у 1500 р.).
Розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва зумовив динамічний приріст населення у другій половині XVI ст. Якщо у західноєвропейських країнах з 1500 по 1750 рік щорічний приріст становив 2% , то протягом наступних 150 років він досягнув 4% .
На історичному рубежі, окресленому 1500-1900 роками, суттєво змінилася географія розселення людей. Внаслідок великих географічних відкриттів значно активізувалися міграційні процеси, особливо в Австралію й на Американський континент.
Ситуація кардинально змінилася останнім часом: у XX ст. населення на Землі почало бурхливо зростати, що пов’язують з комплексним поліпшенням якості життя. Однак парадоксом є те, що у багатих країнах (Західна Європа, США) темпи приросту населення уповільнюються, а в країнах, що розвиваються (Африка, Китай) надмірне збільшення кількості жителів стало проблемою, яку вимушена у певний спосіб регулювати держава. Зменшення кількості населення внаслідок низького рівня народжуваності в багатьох індустріально розвинутих країнах і вибухове збільшення її у найбідніших державах загрожує найближчим часом стати однією з найгостріших соціально-економічних і екологічних проблем.
Як зазначають вчені, демографічний вибух є наслідком дії таких чинників:
- різке обмеження дитячої смертності у країнах третього світу, в яких особливо високими є показники народжуваності;
- збільшення середньої тривалості життя населення;
- відчутне зниження рівня смертності серед осіб із репродуктивної групи, завдяки чому вона перестала бути обмежуючим фактором народжуваності;
- якісне поліпшення демографічного потенціалу за рахунок збільшення кількості молодих людей у країнах третього світу.
Населення світу збільшується сьогодні на 250 тис. чоловік щоденно, 1 млн. 750 тис. щотижня, 7,5 млн. щомісячно, 90 млн. щорічно. За даними ООН, основний приріст населення нашої планети приходиться на країни, що розвиваються.
Швидке зростання населення в країнах, що розвиваються різко загострює екологічні та соціальні проблеми.Число жителів країн, що розвиваються, складає три чверті населення планети, а споживає всього одну третинузагальносвітової продукції, причому розрив у споживанні на душу населення продовжує рости.
Великі цифри – мільйони та мільярди – складні для сприйняття. Одно популярне американське видання опублікувало наступні розрахунки. Якби все населення Землі «стиснути» до розмірів селища із населенням в 100 чоловік, а всі існуючі співвідношення сучасного людства залишились би такими ж, то можна прослідкувати наступне:
- в ній проживало б 57 азіатів, 21 європеєць, 14 представників Північної, Центральної та Південної Америки, 8 африканців;
- 70 із 100 були б «кольоровими»;
- 50 % всіх багатств знаходились би в руках 6 чоловік, і всі вони були б громадянами США;
- 70 чоловік не вміли б читати;
- 50 страждали б від недоїдання;
- 80 чоловік жили б у житлі, не пристосованому для проживання;
- тільки одна людина мала б університетську освіту.