Взаємозалежність екологічних та демографічних проблем

Негативний вплив на навколишнє середовище чинять всі країни світу – і багаті (промислово розвинені) і бідні (аграрні). Вплив перших в основному пов’язаний з техногенними забрудненнями (20-25% світового населення, що мешкає в цих країнах, спричиняє близько 80% забруднень) і породжуваними ними екологічними проблемами (кислотні дощі, глобальне потепління,озонові діри тощо); других – з прямим знищенням природи: знищення лісів, вичерпанням природних ресурсів тощо.

Натепер у тих країнах, що розвиваються, щорічне зрос­тання забруднення навколишнього середовищазумовлене переважно зростанням чисельності населення. У еконо­мічно високорозвинутих державах з незначним прирос­том населення погіршення екологічних умов значною мі­рою є наслідком зростання рівня особистого споживання. При цьому теж відбувається демографічно зумовлене заб­руднення довкілля, оскільки кожне додаткове народжен­ня дитини пов’язане з більшими затратами засобів та ресурсів, ніж у країнах, що розвиваються. Наприклад, поя­ва на світ одного мешканця США несе у 100 разів більшу загрозу середовищу, ніж народження дитини у країнах Африки, оскільки кількість землі, води, добрив, що ви­трачаються на утримання одного громадянина США, у п’ять разів перевищує відповідні показники для жителів Індії, Нігерії або Колумбії. Найбільше використовує сві­тових ресурсів і забруднює довкілля США. Ця країна що­річно споживає третину світових ресурсів і спричинює 50% глобальних забруднень.

Стрімкий розвиток економіки, для потреб якої витра­чається усе більше природних ресурсів, є головною причи­ною загострення екологічних проблем, а зростання насе­лення ускладнює їх.

Якщо забруднення природи у розвинутих країнах «компенсується» зростанням особового доходу, збільшен­ням споживання товарів та послуг, то у економічно нероз­винутих країнах внаслідок демографічного вибуху основ­на частина приросту ВНП є результатом зусиль, спрямова­них на збереження існуючого низького рівня життя для новонароджених громадян.

Екологічна проблема у країнах, що розвиваються, на­самперед зумовлена нестачею продовольства. Зростаюча кількість населення потребує більшої кількості продоволь­чих товарів, тому використовуються не тільки бідні угід­дя, а й розорюються схили, вирубуються ліси, осушуються болота тощо. Це, у свою чергу, є причиною розвитку ерозії, опустелювання, зміни кліматичних і біологічних факторів. Наприклад, щороку у Північній Африці пустеля по­глинає 100 тис. га землі. За 20 років вона розширилась на 90 км.

Намагаючись збільшити врожаї, люди вдаються до ак­тивного застосування мінеральних добрив, хімічних засо­бів для знищення шкідників, що сприяє забрудненню во­дойм, ґрунтів, надходженню різних хімічних інгредієнтів в організм людини. Навіть правильне застосування хіміч­них пестицидів дає побічні ефекти. Стійкість, поширення, а також тенденції деяких сполук накопичуватись в росли­нах по мірі руху харчовим ланцюгом можуть збільшити їх токсичність для риби, птахів та інших форм життя, вклю­чаючи людину.

Надзвичайну небезпеку для здоров’я людини і клімату становлять зміни в атмосфері - збільшення частки вугле­кислого газу тощо. Все масштабнішим є забруднення мо­рів, озер і річок в результаті скидання промислових і побу­тових стоків. Це підриває можливість використання рибних та інших водних ресурсів у якості резервного джерела продовольства.

Тривожним фактом є те, що фактори, які раніше вважа­лися абіотичними (цунамі, повені, смерчі), деякі вчені до­сить аргументовано пов’язують з діяльністю людини. Зок­рема, все більше підтверджень отримує версія, що численні паводки у Західній Європі спричинило вирубування лісів. Активізація таких небажаних природних явищ теж неми­нуче позначиться на якості життя людства.

Загострення світової екологічної проблеми, її безпосе­редній зв’язок із проблемою демографічною призвели до виникнення і поширення неомальтузіанських концепцій, відповідно до яких зростання населення розглядається як головна причина погіршення навколишнього середовища і виснаження природних ресурсів.

Мальтузіанство – система буржуазних поглядів на народонаселення, згідно з якою стан працівників визначається не соціальними умовами капіталістичного ладу, а «вічними» законами природи, які полягають у тому, що зростання засобів існування відстає від росту народонаселення. Отримала назву по імені англійського буржуазного економіста Т. Р. Мальтуса (18 ст.). Мальтус підкреслював визначальне значення біологічних чинників у відтворенні населення, вважаючи, що через біологічні особливості людей населення має тенденцію розмножуватися в геометричній прогресії, тоді як засоби існування можуть збільшуватися лише в арифметичній прогресії. Відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування, по Мальтусу, повинна регулюватися епідеміями, голодом, війнами, непосильною працею, що винищує величезні маси людей.

Класики марксизму-ленінізму показали реакційну суть М., називаючи його «...найбільш відвертим проголошенням війни буржуазії проти пролетаріату...»

Т. Мальтус був цілком правий, підкреслюючи, що людство як компонент біосфери, очевидно, не може мати безмежно велику чисельність. За таким законом, наприклад,відбувається розмноження бактерій в обмеженому за обсягів їжі середовищі. Зростання числа бактерій спочатку повільне (швидкість процесу прямо пропорційна числу бактерій), але з часом дедалі більше прискорюється, і нарешті, набуває характеру «вибуху». Цей «демографічний вибух» описується експоненціальною кривою, наведеною на рис.1. поступово мікроорганізми поглинають усі поживні речовини навколишнього середовища і починають «задихатися» у власних відходах. З цієї миті зростання їх кількості сповільнюється, а потім популяція вимирає. Така «екологічна катастрофа» відбувається за спиртового бродіння, наприклад, вина. Коли частка спирту досягає 11-13%, бактерії, що виробляють ферменти бродіння, гинуть. Така схема розвитку властива будь-якій цивілізації, що паразитує на навколишньому середовищі.

Неомальтузіанці - А. Пікок, К. Боулдинг і У. Фогт (США), Ф. Осборн (Великобританія), Г. Бутуль (Франція) та інші намагаються застосувати положення Мальтуса до сучасних умов, стверджуючи, що високі темпи зростання населення в країнах, що розвиваються, підтверджують правоту учення Мальтуса. Насправді ж сучасна демографічна ситуація в країнах, що розвиваються, обумовлена рівнем їх соціально-економічного розвитку, значним зниженням смертності унаслідок прогресу медицини, а зовсім не нестримною здібністю людей до розмноження. Об’єктивна необхідність регулювання демографічних процесів може бути реалізована не в рамках неомальтузіанськіх закликів до обмеження дітородіння, а комплексом широких і прогресивних соціально-економічних перетворень, здатних змінити умови праці і життя людей.

Для розв’язання еколо­гічної проблеми пропонується активізація програм контролю за народжуваністю, більш рішуче втручання держа­ви у справу планування сім’ї. Очевидно, що це не розв’язує проблему або розв’язує її частково і однобоко.

При подоланні демографічної проблеми як важливої складової проблем екологічних необхідний комплексний підхід. Підраховано, що ресурси Землі можуть забезпечити достойне життя набагато більшій кількості людей, ніж та, що зараз проживає на планеті. Якщо гіпотетично вважати критерієм забезпечення життя мінімально необхідний ден­ний раціон харчування приблизно 2500 ккал, то при вико­ристанні всієї придатної для сільськогосподарського вироб­ництва землі (приблизно 365 млн га) за ефективного госпо­дарювання можна прогодувати 76 млрд осіб. Це свідчить про наявність значних ресурсних перспектив щодо вироб­ництва продуктів харчування.

В цілому оцінюючи ситуацію необхідно зважати на такі особливості.
Демографічні проблеми в різних країнах мають свої особливості. Головні з них, наприклад, в Україні не збігаються, з одного боку, з проблемами Франції, з другої - з проблемами Єгипту, Ефіопії або Таїланду, хоча всі ці країни мають майже однакову кількість населення. Для країн, що розвиваються, попри всі відмінності між ними, спільними є необхідність зменшення приросту населення, поліпшення здоров’я та харчування людей, ліквідація бідності та технологічної відсталості.

В економічно розвинутих країнах цих складностей немає, але натомість гостро стоять проблеми відвернення екологічної кризи, та збалансованості використання робочої сили. А в деяких постсоціалістичних країнах (і в Україна зокрема) до цього додались проблеми необхідності духовного та фізичного відродження нації.

ЛЕКЦІЯ 14

Поиск по сайту: