Сучасна соціоекологічна ситуація в Україні

в Україні склалася одна з екологічно «найбрудніших» економік – перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Висока матеріалоємність і енергоємність нашого виробництва призводить до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробки і спа­лювання. Це породжує додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи та шлаків, шкідливих викидів у воду і атмосферу.

За даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, обсяг накопичених у межах нашої країни від­ходів добувної, енергетичної, металургійної та інших галузей промисловості перевищує 17 млрд т і продовжує щорічно зростати на 1млрд т. На території України, що займала лише 2,7 % територіїколишнього СРСР і мала лише 2 % стоку поверхневих вод, на одиницю її площі було розташовано промислових підприємств у 10 разів більше, ніж у Радянському Союзі в цілому. Четверта частина промислових викидів колишнього СРСР ще й досі лягає важким тягарем на населення України та її природу. У 1986-1991 рр. усіма джерелами забруднення було викинуто в атмосферу більше 100 млн т шкідливих речовин. Майже 20 % міського населення України проживає в зонах, де гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі перевищено у 15 разів.

Дуже гострою в нашій державі є проблема питної води. Україна є одним з найменш водозабезпечених регіонів Європи. Потенційні місцеві ресурси поверхневих і підземних вод становлять 60 км³, знижуючись у маловодні роки до 37 км³. Населення і народне гос­подарство України щорічно використовують близько 30 млрд м³ води. В той же час величезні об’єми забрудненої води скидаються у поверхневі водоймища.

Річки, особливо малі, водосховища, акваторії Азовського моря, Сиваша та північно-західної частини Чорного моря характеризуються підвищеною забрудненістю, погіршенням гідрологічного стану, втра­тою значної частини водних, рибних, мінеральних і деградацією рекреаційних ресурсів. Особливе занепокоєння викликає без­перервне підняття рівня мертвої сірководневої зони в Чорному морі.

Кількість осередків стійкого забруднення підземних вод промисловими і комунальними стоками та засобами хімізації сіль­ського господарства зросла за останні 20 років в Україні більше ніж у 4 рази. Це призвело до забруднення 6 % розвіданих запасів підземних вод, а близько 24 % виявились під загрозою якісного виснаження. Практично в усьому південному і частково у східному регіонах України спостерігається підвищен­ня мінералізації підземних вод, зросли концентрації нітритів і пестицидів.

Каскад із шести штучних великих водосховищ на Дніпрі, побу­дованих у 50—70-ті роки, призвів до величезних негативних наслід­ків. Затоплено і вилучено із сільськогосподарської сфери понад 500 тис. га родючих земель. Крім того, підтоплюються прилеглі до водосховищ землі (близько 100 тис. га). Мають місце застійні яви­ща, акумулювання шкідливих речовин, «цвітіння» води, а також руй­нування берегів (зараз потребують закріплення понад 1400 кмберегів).

Земельний фонд України становить 60,4 млн га. Через відсутність резерву вільних земель для розміщення продуктивних сил продовжують залучатися землі сільськогосподарського призначен­ня. З цієї причини загальні втрати сільгоспугідь за останні 30 років перевищили 2 млн га, з них 150 тис. зайнято твердими промисловими відходами. Нераціональні екстенсивні методи ведення сільського господарства призвели до того, що третину всієї ріллі еро­довано. Щороку порушується близько 200 тис. га земель, темпи їх рекультивації недостатні. Крім того, ґрунти інтенсивно забрудню­ються важкими металами та іншими компонентами промислових викидів, а також залишками мінеральних добрив і отрутохімікатів. Серед останніх 49 пестицидів особливо небезпечні як високотоксичні, надакумулятивні і стійкі. Надмірна і нераціональна хімізація сільського господарства призвела до того, що в продуктах хар­чування все частіше зустрічаються нітрати, пестициди та інші шкід­ливі для живих організмів речовини.

Внаслідок ненормованих вирубок значно скоротилася лісистість нашої країни і зараз становить лише 14,3 % її території (проти 37 % у колишньому СРСР і 29 % - у світі). Отже, на одного громадянина України припадає тільки 0,2 га лісів (у світі - 1,4 га) – це найнижчий показник у Європі. Площа природно-заповідних об’єктів України становить лише 2,1 % її території, в той час як у розвинутих країнах наближається до 10 % (наприклад, у США - 7,8 %).

Трагедією для українського народу стала аварія на Чорнобильській АЕС. На територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, зараз проживає 2,4 млн і тому числі понад 500 тис. дітей віком до 14 років.

Україна перенасичена промисловим виробництвом, окремі галузі якого дуже шкідливі для природи і людей. У таких промислових містах, як Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Кременчук зареєстровано ріст онкологічних захворювань у дітей. З 1991 р. в Україні вже припинилось природне відтворення – людей померло на 30 % більше, ніж народилося і смертність в Україні найвища в Європі.

Український народ опинився перед реальною загрозою вимирання.

Узагальнюючи сказане, можна констатувати, що перед людством стоїть серйозна дилема. В разі нерозв’язання людьми протиріччя між собою та природою, природа його розв’яже за рахунок людства. Отже, треба негайно зупинити процес прогресуючого руйнування біосфери, яка є складовою частиною глобальної соціоекосистеми.

ЛЕКЦІЯ 5

Поиск по сайту: