Класифікація біоритмів. Концепція трьох біоритмів

Класифікація ритмів базується на строгих визначеннях, які залежать від вибраних критеріїв.

Ю.Ашофф (1984 р.) підрозділяє ритми:

1) по їх власних характеристиках, таким як період;

2) по їх біологічній системі, наприклад популяція;

3) по роду процесу, що породжує ритм;

4) по функції, яку виконує ритм.

В залежності від зміни частоти біологічні ритми поділяються на:

Завдяки екологічним ритмам, організм орієнтується в часі і заздалегідь готується до очікуваних умов існування. Так, деякі квітки розкриваються незадовго до світанку, неначе знаючи, що скоро зійде сонце. Багато тварин ще до настання холодів впадають в зимівлю або мігрують. Таким чином, екологічні ритми служать організму як біологічний годинник.

Діапазон періодів біоритмів широкий: від мілісекунд до декількох років. Їх можна спостерігати, в окремих клітинах, в цілих організмах або популяціях. Для більшості ритмів, які можна спостерігати в ЦНС або системах кровообігу і дихання, характерна велика індивідуальна мінливість.

Широко поширена класифікація біологічних ритмів по частотах коливань, тобто по величині зворотній довжині періодів ритмів. По класифікації німецького хронобіолога Ф. Халберга, ритмічні процеси в організмі поділяються на три групи.

Найбільш вивчені добові біоритми серед ритмів середньої частоти узяті за «точку відліку» і тому поширено їх ділення на:

– добові – циркадіанні, або циркадні (від лат. circa – біля, dies – день);

– ритми з періодом більше доби – інфрадіанні (від лат. infra – менше, тобто цикл повторюється менше одного разу на добу);

– ритми з періодом менше доби – ультрадіанні (від лат. ultra – понад, тобто частота більше одного разу на добу).

Російські учені Н.І. Мойсеєва та В.Н. Сисуєв (1961) виділяють п’ять основних класів:

1. Ритми високої частоти: від частки секунди до 30 хв (ритми протікають на молекулярному рівні, виявляються на ЕЕГ, ЕКГ, реєструються при диханні, перистальтиці кишечника тощо).

2. Ритми середньої частоти (від 30 хв до 28 год, включаючи ультрадіанні і циркадіанні тривалістю до 20 год і 20 - 23 год відповідно).

3. Мезоритми (инфрадіанні і циркасептанні близько 7 діб тривалістю 28 год і 6 днів відповідно).

4. Макроритми з періодом від 20 днів до 1 року.

5. Метаритми з періодом 10 років і більше.

Багато авторів виділяють також ритми по рівню організації біосистем: клітинні, органні, організмені, популяції.

За формою умовного виділяють наступні види фізіологічних коливань: імпульсні, синусоїдальні, релаксаційні, змішані.

Ритми з періодом в декілька років і десятиліть пов’язують із змінами на Місяці, Сонці, в Галактиці і ін. Відомо більше 100 біоритмів з періодом від доль секунд до сотень років.

Протягом багатьох мільйонів років еволюції «шліфувалася» тимчасова організація біосистем. Постійно адаптуючись до змінних умов і дій чинників навколишнього середовища, разом з живою матерією, синхронно з її розвитком, що ускладнюється, більш досконалими і різноманітними ставали біоритми. Доречно припустити, що еволюція тваринного світу відбувалася через вдосконалення біоритмів, що виконували провідну роль чинників адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища. Добова періодичність часу, зміна дня і ночі, індукували і закріпили добові ритми численних процесів в організмі, а зміна пори року сформувала сезонні ритми.

Основна діалектична суперечність біоритмів полягає в тому, що будучи універсальною формою адаптації, через безперервні коливальні процеси вони забезпечують розвиток захисно-адаптаційних реакцій організму, символізуючи саме життя.

Поиск по сайту: