Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Організація професійного самовиховання майбутніх педагогів: завдання, етапи, прийоми



Основні завдання вищого педагогічного закладу освіти щодо самовиховання майбутніх учителів:

—показати значення, актуальність процесу самовиховання для всебічного розвитку особистості людини;

— допомогти студентам в адекватній самооцінці своєї особистості;

— пробудити бажання зайнятися професійним самовихованням;

— допомогти розробити програму самовиховання, шляхи та засоби її реалізації;

—стимулювати у студентів потребу до організації самовиховання школярів у своїй подальшій практичній діяльності.

Основні причини, які ускладнюють організацію процесу самовиховання першокурсників,—поверхове знання змісту і специфіки педагогічної професії, вимог, які вона ставить до вчителя; відсутність достатніх знань про професійне самовиховання, про методику його здійснення; відсутність допомоги в організації професійного самовиховання з боку викладачів.

Процес самовиховання майбутніх учителів можливий тільки за умови, що до них ставитимуться вимоги, дещо вищі від їх можливостей. Важливою умовою є відношення студентів до поставлених вимог. Зрозуміло, що тільки при усвідомленому прийнятті цих вимог студент відчуватиме потребу у самовихованні. Оскільки процес самовиховання є неперервним, то і його мета, і поняття про ідеал постійно змінюються, а вимоги до студента мають постійно зростати.

Структурно процес самовиховання майбутніх педагогів можна умовно поділити на такі етапи:

— самоусвідомлення і прийняття рішення зайнятися самовихованням;

— планування і розробка програми самовиховання;

— безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань в роботі над собою;

— самоконтроль і самокорекція цієї діяльності.

Початок роботи майбутнього педагога із самовиховання — етап самопізнання, яке дозволяє виявити свої здібності і можливості, рівень розвитку потрібних якостей особистості.

Самопізнання відбувається у таких напрямках: самопізнання себе в системі соціально-психологічних стосунків в умовах навчальної діяльності і тих вимог, які ставить до студентів ця діяльність; самопізнання рівня компетентності і якостей власної особи, що здійснюється шляхом самоспостереження, самоаналізу своїх вчинків, поведінки, результатів діяльності; критичний аналіз висловлювань на свою адресу, самоперевірка себе в різних конкретних умовах діяльності; самооцінка, яка виробляється на основі співставлення наявних знань, умінь, якостей особистості з поставленими вимогами. Обов'язковою умовою об'єктивності самопізнання виступає адекватна самооцінка, на основі якої забезпечується критичне ставлення майбутнього педагога до своїх досягнень і недоліків.

На основі самопізнання і самооцінки у майбутнього педагога формується рішення про необхідність самовиховання, створюється модель майбутньої роботи над собою. Рішення про самовиховання конкретизується на другому етапі — етапі планування і розробки програми самовиховання. Планування самовиховання передбачає: визначення мети і основних завдань як на перспективу, так і на певні етапи життя і діяльності студента; розробку програми (плану) особистого розвитку; визначення умов діяльності із самовиховання (вироблення власних правил поведінки, вибір форм, засобів, методів і прийомів вирішення завдань у роботі над собою).

Добре спланована робота над удосконаленням своєї особистості є запорукою результативності самовиховання шляхом систематичної цілеспрямованої діяльності. На цьому етапі самовиховання (безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань у роботі над собою) план і програма самовиховання вирізняються конкретністю змісту та послідовністю їх виконання. Для цього етапу характерні систематичні вправи і тренування в собі необхідних професійних якостей, усунення недоліків.

Ефективність самовиховання майбутнього педагога значно підвищується за умови, що він докладе достатньо зусиль і на етапі самоконтролю та самокорекції. Суть діяльності студента на цьому етапі в тому, що він контролює роботу над собою, повністю тримає її в полі своєї свідомості (рефлексії) і на цій основі своєчасно виявляє або попереджує можливі відхилення реалізованої програми самовиховання від заданої, планової, вносить відповідні корективи до плану подальшої роботи. З цією метою студентам пропонують вести щоденник, в якому методом самозвіту відображати зміст, характер роботи над собою за день, тиждень, місяць.

Зрозуміло, що ефективність роботи із самовиховання майбутніх учителів залежить від того, наскільки вони володіють прийомами самовиховання. Саме тому студентів слід ознайомити з тими прийомами самовиховання, які можна використовувати на кожному етапі самовиховання.

Так, на етапі самопізнання доцільно використовувати самоспостереження, самоаналіз, самооцінку.

Самоспостереження— спостереження за своїми діями, вчинками, думками, почуттями. Воно є необхідною передумовою контролю особистості за власною поведінкою та діяльністю.

Самоаналіз—роздуми над своєю поведінкою, окремими вчинками. Його використання допомагає студентам розкрити причини своїх успіхів чи невдач, розвиває самосвідомість і сприяє самопізнанню.

Самооцінка— судження людини про міру наявності у неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком.

На етапі планування роботи над собою використовують самозобов'язання, особистий план роботи над собою, програму самовиховання, девіз життя.

Самозобов'язання— письмово оформлені зобов'язання перед собою за певний період часу домогтися сформування у себе конкретних позитивних якостей чи позбутися якихось недоліків. Вони можуть бути оформлені і у вигляді власних правил поведінки.

Самозобов'язання чи правила власної поведінки можуть стати основою для складання плану роботи над собоюі програми самовиховання.Особистий план роботи над собою передбачає систему заходів діяльності студента, яка має сприяти формуванню у нього особистісних якостей, необхідних майбутньому педагогу. Програма самовиховання передбачає розкриття змісту роботи студента над удосконаленням своєї особистості на тривалий період. Девіз життя — це влучно сформульовані життєва ціль та життєве кредо, які визначають повсякденну поведінку її автора.

На етапі реалізації програми самовиховання можна використати такі прийоми самовиховання, як самопереконування, самонавіювання, самонаказ, самосхвадення, самозаохочення, самоосуд та інші.

Самопереконуванняполягає в тому, що студентові у певній конкретній ситуації пропонують знайти аргументи і за допомогою них переконатися в тому, правильно чи неправильно він вчинив. Самопереконування застосовується у тих випадках, коли людина сприйняла якусь пропозицію, вказівку, наказ, але у неї не вистачає рішучості діяти відповідно до них.

Самонавіювання— психічний вплив людини на саму себе. Цей прийом передбачає вплив на самого себе шляхом повторення подумки чи вголос певних суджень до повного оволодіння собою ("Я зможу спокійно вислухати зауваження").

Самозаохоченнязастосовують у випадках, коли студент, долаючи труднощі, виконав складне завдання. До нього вдаються, коли необхідно подолати негативні риси характеру.

Самоосуд — прояв незадоволення своїми діями, вчинками, поведінкою. Докори сумління пробуджують свідомість, викликають внутрішнє хвилювання і почуття вини перед іншими. Самоосуд викликає бажання позбутися недоліків у своїй поведінці.

Самонаказ— прийняття особистістю твердого рішення ніколи не відс­тупати від власних принципів, завжди поводитись тільки належним чином, веління самому собі як засіб вироблення самовладання й вміння керувати собою.

На етапі контролю і регуляції використовують прийоми самоконтролю, самозвіту, самооцінки та інші.

Самоконтроль—у психології один із видів усвідомленої регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, висунутим вимогам, правилам, зразкам. Свідоме регулювання поведінки, мотивів, на основі виявлення відхилень у думках, почуттях, вчинках, діях від загальноприйнятих вимог. Передбачає самоаналіз, самооцінку, самокритику, самообмеження. Перетворившись на звичку він стає особливо ефективним.

Самозвіт—звітування особистості подумки перед собою про виконання взятих зобов'язань, плану самовиховання, програми самовиховання. Самозвітом можна займатися і щоденно, відзначаючи, що зроблено протягом дня у плані вдосконалення своєї особистості.

Самопідбадьорення– звернення до себе з метою зміцнення впевненості у собі.

Самосхвалення– переконання себе в чому-небудь завдяки добору відповідних доказів та аргументів.

Самовладання– здатність до самоспостереження й контролю за внутрішніми інтелектуально-емоційними й психофізіологічними процесами. Зміцнює волю, організовує поведінку, стимулює свідоме виявлення сміливості, відваги.

Самообмеження– здатність відмовитися від бажаного (особистого задоволення, зручності), коли це зумовлено зовнішньою потребою, або на користь когось чи чогось. Це сприяє набуттю досвіду людяності, одержанню влади над собою, подоланню жадібності, егоїзму.

Самонавіювання– процес навіювання, адресований самому собі. Підвищує рівень саморегуляції, дозволяє об’єкту викликати у себе певні відчуття, керувати процесами уваги, пам’яті, емоційними реакціями. Від ефективності самонавіювання залежить впевненість, віра людини в себе.

Самостимулювання– перетворення реального на бажане за допомогою власних зусиль. Стимулюючи себе людина опирається на самолюбство, самосвідомість, волю, радість від визнання своїх вчинків.

З методикою використання цих та інших прийомів самовиховання можна познайомитись у посібнику з педагогіки.

ЗАВДАННЯ

Обміняйтеся конспектами і перевірте записи один одного на повноту та точність (10').

Потім результати перевірки обговорюються в загальному колі.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.